Ухвала КАС ВС № 320/10174/20

УХВАЛА 05 березня 2025 року м. Київ справа №320/10174/20 адміністративне провадження №К/990/5673/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Мацедонської В.Е., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №320/10174/20 у за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив: - стягнути з Офісу Генерального прокурора, правонаступника Генеральної прокуратури України, на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у сумі 35860 грн 86 коп; - стягнути з Офісу Генерального прокурора, правонаступника Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 29 жовтня 2019 року по день ухвалення судового рішення. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора, правонаступника Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у сумі 35 860,86 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Справа судом першої інстанції розглянута за правилами загального позовного провадження. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 29 жовтня 2019 року по день ухвалення судового рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позов у цій частині задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора, правонаступника Генеральної прокуратури України, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 29 жовтня 2019 року в сумі 35 860,86 грн. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі №320/10174/20 в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора, правонаступника Генеральної прокуратури України, на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 29 жовтня 2019 року в сумі 35 860,86 грн - скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду. В решті постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року залишено без змін. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Офісу Генерального прокурора, правонаступника Генеральної прокуратури України, на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 29 жовтня 2019 року по день ухвалення судового рішення. У цій частині прийнято нову постанову, якою вказані позовні вимоги задоволено шляхом стягнення з Офісу Генерального прокурора, правонаступника Генеральної прокуратури України, на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 29 жовтня 2019 року по 11 травня 2024 року в сумі 842 989,77 грн (вісімсот сорок дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 77 коп). В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року залишено без змін. 13 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити резолютивну частину постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року, зазначивши суму стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 232883,78 грн, а також змінити мотивувальну частину постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року з урахуванням доводів, наведених в касаційній скарзі. Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Так, згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції за результатами перегляду рішення суду першої інстанції застосував норму права (статю 117 КЗпП України, у редакції яка діяла до 19 липня 2022 року) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 та Верховним Судом у постановах від 12 серпня 2020 у справі №400/3365/19 та від 30 листопада 2021 року у справі №640/1552/20, від 31 серпня 2023 року у справі № 640/25678/21, а саме, щодо застосування до спірних правовідносин принципів справедливості та співмірності до формули застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, для визначення суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 жовтня 2019 року по 18 липня 2022 року. У цій частині касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України щодо належного обґрунтування підстави звернення до суду касаційної інстанції, а саме пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд зазначає таке. В обґрунтування зазначено пункту заявник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявник, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статті 117 КЗпП України, у редакції, чинній на момент ухвалення рішення, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями та пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 ( далі - Порядок № 100), помилково порахувавши середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 листопада 2023 року по 11 травня 2024 року календарними днями (184 дні), замість правильного - робочими днями (131 день). Проте, як зазначено Верховним Судом у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №260/1683/21, середній заробіток згідно з абзацами 1, 2 пункту 8 Порядку №100 обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Отже, відповідач просить сформувати висновок щодо застосування норм права у правовідносинах, стосовно яких вже наявний висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Підсумовуючи вище зазначене, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про дотримання позивачем вимог статті 330 КАС України щодо підстав касаційного оскарження судового рішення, заявником касаційної скарги підстава, передбачена пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині оскарження суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 жовтня 2019 року по 18 липня 2022 року, є обґрунтованою. Однак для вирішення питання допуску цієї справи до Верховного Суду, скаржнику необхідно уточнити підставу, передбачену частиною четвертою статті 328 КАС України, в частині оскарження нарахування суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 листопада 2023 року по 11 травня 2024 року. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України). За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги в частині оскарження нарахування суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 листопада 2023 року по 11 травня 2024 року. Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №320/10174/20 у за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без руху. Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді М.В. Білак Ж.М. Мельник-Томенко В.Е. Мацедонська