Ухвала КАС ВС № 400/10079/24

УХВАЛА 05 березня 2025 року м. Київ справа №400/10079/24 адміністративне провадження № К/990/8867/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Тацій Л.В., суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі №400/10079/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 03.03.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі №400/10079/24. З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 позов задоволено. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на: 01.01.2020 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18; 01.01.2021 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18; 01.01.2022 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18; 01.01.2023, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020, у справі №826/6453/18. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 надати довідки до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, для перерахунку пенсії починаючи з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023 визначивши та вказавши у довідках збільшений розмір щомісячного грошового забезпечення, отриманий шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта, згідно штатної посади і військового звання Позивача (згідно додатків до Постанови №704 та Наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»): на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно Закону України №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно Закону №1082-1Х «Про Державний бюджет України на 2021 рік»; на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно Закону №1928-1Х «Про Державний бюджет України на 2022 рік» ; на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно Закону №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). В межах строку, встановленого ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, скаржник не виконав її вимог та подав до апеляційного суду повторне клопотання про відстрочення сплати судового збору. 28.01.2025 постановлено оскаржувану ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду, якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 повернуто апелянту. Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків. Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Скаржник просив суд апеляційної інстанції відстрочити сплату судового збору. Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору суд апеляційної інстанції виходив з того, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, судова колегія вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є підставою для відстрочення ІНФОРМАЦІЯ_1 сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Верховний Суд вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки зазначені апелянтом підстави відстрочення сплати судового збору не є поважними. Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору та не є достатньою підставою для відстрочення його сплати. Відповідно до частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві. Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліку апеляційної скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Враховуючи наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 296, 298, 333, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі №400/10079/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом з матеріалами касаційної скарги направити особі, яка подала касаційну скаргу, в порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Л.В. Тацій Суддя С.Г. Стеценко Суддя Т.Г. Стрелець