Постанова 4852 № 160/16633/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/16633/24 Суддя І інстанції Бухтіярова М.М. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050026993 від 01.05.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період її роботи з 30.05.1995 року по 23.02.2016 року та з 07.03.2019 року по 02.08.2021 року в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з 24.04.2024 року з дня подачі нею заяви про нарахування мені пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.05.2024 №047050026993 про відмову в призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, періоди її роботи машиністом крану металургійного виробництва з 30.05.1995 року по 23.02.2016 року та з 07.03.2019 року по 02.08.2021 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 року про призначення пенсії за віком на підставі «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та з урахуванням правової оцінки, наданої судом рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Вказує на те, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, вона не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 55 років та у неї недостатньо пільгового стажу, у зв`язку з чим, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області правомірно прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданого20.07.2001Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . 24.04.2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. За результатом розгляду заяви позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.05.2024 №047050026993 було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії. Вказане рішення пенсійного органу обґрунтовано наступним. Вік заявника 50 років 4 дні. Страховий стаж особи становить 30 років 4 місяці 29 днів. Пільговий стаж (Список №2) становить 2 роки 1 місяць 9 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1993 року по 23.06.1994 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки по-батькові, яке зазначено на титульному аркуші, не відповідає паспортним даним. За доданими документами до пільгового стажу зараховано усі періоди згідно пільгової довідки №143-439 від 18.04.211. Право на пенсійну виплату на пільгових умовах згідно поданих документів відсутнє. Згідно із розрахунком стажу (форма РС-право) номер ПС: 047050026993 страховий стаж позивача станом на дату звернення (24.04.2024) становить 30 років 04 місяці 29 днів, пільговий за Списком №2 - 2 роки 1 місяць 9 днів, до стажу зараховані такі періоди: з 01.09.1991 по 30.06.1993 навчання у вищих/середн.НЗ 01 рік 10 місяців 0 днів; з 29.06.1994 по 30.05.1995 0 років 11 місяців 02 дні; з 31.05.1995 по 31.12.2003 08 років 07 місяців 01 день; з 01.01.2004 по 23.02.2016 12 років 02 місяці 0 днів; з 17.03.2016 по 10.03.2017 0 років 11 місяців 26 днів; з 01.02.2018 по 15.02.2019 01 рік 01 місяць 0 днів; з 07.03.2019 по 02.08.2021 02 роки 06 місяців 0 днів; з 03.08.2021 по 31.12.2021 Список №2 0 років 05 місяців 0 днів; з 01.01.2022 по 11.04.2022 0 років 04 місяці 0 днів; з 12.04.2022 по 31.12.2022 Список №2 0 років 09 місяців 0 днів; з 01.01.2023 по 11.01.2023 0 років 01 місяць 0 днів; з 12.01.2023 по 31.12.2023 Список №2 01 рік 0 місяців 0 днів. Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії та з не зарахуванням періодів роботи з 30.05.1995 по 23.02.2016 та з 07.03.2019 по 02.08.2021 до пільгового стажу за Списком №2, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах». За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.11.2021 року прийнятій у справі №360/3611/20 зробила висновок про те, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, за наявності у позивача необхідного пільгового стажу, вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" при досягненні 50 років. Разом з тим, як було встановлено судом першої інстанції, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у рішенні №047050026993 від 01.05.2024 поряд з недосягненням позивачем пенсійного віку 55 років, вказало також на відсутність необхідного пільгового стажу. При цьому, з наявного в матеріалах справи розрахунку стажу (форма РС-право) номер ПС №047050026993 страховий стаж позивача станом на дату звернення 24.04.2024 становить 30 років 04 місяці 29 днів, пільгового стажу за Списком №2 02 роки 01 місяць 09 днів, до якого зараховані такі періоди: з 03.08.2021 по 31.12.2021, з 12.04.2022 по 31.12.2022, з 12.01.2023 по 31.12.2023. З вказаного розрахунку вбачається, що спірні періоди зараховані до страхового періоду, однак не до пільгового. З цього приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків. При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2). Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17. Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці. Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 04.07.1995, позивач у спірні періоди працювала в Дніпропетровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е. Дзержинського на наступних посадах: -з 30.05.1995 по 23.02.2016 машиністом крана металургійного виробництва в сортопрокатному цеху 4 розряду (записи №3, №8); робоче місце атестоване по Списку №2 (р.ІІІ, поз.3.-3.а) постановами по підприємству (запис №5-7); -з 07.03.2019 по 02.08.2021 машиністом крана металургійного виробництва 4 розряду в прокатному цеху (записи №№14-15). Трудова книжка також містить відомості про те, що Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та з 23.05.2011 - у Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» (записи №4 та №6). Як правильно було зазначено судом першої інстанції, трудова книжка в частині спірного періоду оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять дати та номери розпоряджень про прийняття на посаду машиністом крана металургійного виробництва та про звільнення з посади, також про атестацію робочого місця за Списком №2 для поширення пільг пенсійного забезпечення, записи завірені підписами уповноважених осіб та печатками підприємства. При цьому, професія (посада) машиніст крана металургійного виробництва, на якій позивач працювала у спірний період, передбачена Списком 2, затвердженим постановою КМУ №162 від 11.03.1994 (розділ ІІІ підрозділ 3, код КП 2040300а-13792), Списком №2, затвердженим постановою КМУ №36 від 16.01.2003 (розділ ІІІ, підрозділ 3, код КП 3.3а, Списком №2, затвердженим постановою КМУ №461 від 24.06.2016 (розділ ІІІ Чорна металургія, підрозділ 3 «Прокатне, колесопрокатне, бандажопрокатне, вилопрокатне, жерстекатальне, лудильне, оцинкувальне та освинцювальне виробництва. Виробництво рейкових скріплень. Термічна обробка, вирубування та зачищення гарячого металу. Виробництво каліброваного металу»). Також, позивачем разом із трудовою книжкою надавалась архівна довідка №М-21/2-09/173 від 01.02.2024, видана Архівним управлінням Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, за змістом якої наказом (розпорядженням) від 24 червня 1994 року №489 по Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінату ім.Ф.Е.Дзержинського «Щур Анна Андреевна» (так у документі), 20.04.1974 р.н., прийнята машиністом електромостового крану 4Мп1а розряду механічного цеху з 29 червня 1994 року; розпорядженням від 25 травня 1995 року №33 переведена машиністом крану металургійного виробництва 4Мп1 розряду сортопрокатного цеху з 30 травня 1995 року; наказом (розпорядженням) від 23 лютого 2016 року №162 по Публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського» «Мироненко Анна Андреевна» (так у документі) звільнена з 23 лютого 2016 року за ініціативою працівника, ст.38 КЗпП України. Наказом від 01 березня 2019 року №310 по Публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат» ОСОБА_1 прийнята машиністом крану металургійного виробництва 4 розряду прокатного цеху з 07 березня 2019 року; наказом від 02 серпня 2021 року №840 по Публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат» ОСОБА_1 звільнена з 02 серпня 2021 року в порядку переведення до ПРАТ «ДКХЗ», п.5 ст.36 КЗпП України. Відомості в архівній довідці щодо періодів роботи відповідають даним трудової книжки. У вказаній довідці також вказано, що підставою для її видачі є: ф.ОС-701; особові справи за 2016, 2021 роки; особові картки форми П-2 (№495, 3904); у примітці зазначено: «копії документів з атестації робочих місць додаються». Атестація робочих місць за умовами праці проведена Дніпровським металургійним комбінатом ім. Ф.Е. Дзержинського та затверджена постановою по підприємству №813 від 20.10.1994, згідно з якою посада «машиніст крана металургійного виробництва в сортопрокатному цеху» атестована за Списком №2, постанова узгоджена з Головним державним експертом умов праці О.І. Просандєєвим, термін дії якої продовжений Головним державним експертом умов праці О.І. Просандєєвим згідно із листами від 26.10.1999 №14/1-121 та від 27.12.2000 №14/1-261. Постановами від 25.12.2001 №1269ВАТ «Дніпровський меткомбінат», від 29.12.2006 №992 ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е. Дзержинського» затверджені наступні атестації робочих місць по підприємству, згідно з якою машиніст крана металургійного виробництва в сортопрокатному цеху атестована за Списком №2, термін дії якої продовжений Головним державним експертом умов праці О.І. Просандєєвим згідно із листом від 29.11.2011 №003/07-1-406. При цьому пунктом 4.2 Порядку №383, визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Уразі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація має проводитися у передбачені п.4 Порядку №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п.4 Порядку №442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 16.09.2014р. у справі №21-307а14, а також Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. у справі №732/2003/14. В свою чергу, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а викладено правовий висновок, відповідно до якого не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Враховуючи наведене, періоди роботи позивача машиністом крану металургійного виробництва з 30.05.1995 по 23.02.2016 та з 07.03.2019 по 02.08.2021 підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 Таким чином, відмовляючи позивачу в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періодів її роботи з 30.05.1995 по 23.02.2016 та з 07.03.2019 по 02.08.2021 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області діяло протиправно. При цьому, зважаючи на те, що розрахунок стажу роботи віднесено до дискреційних повноважень Пенсійного фонду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, періоди її роботи машиністом крану металургійного виробництва з 30.05.1995 року по 23.02.2016 року та з 07.03.2019 року по 02.08.2021 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 року про призначення пенсії за віком на підставі «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та з урахуванням правової оцінки, наданої судом рішенні. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В повному обсязі постанова складена 04 березня 2025 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя А.О. Коршун суддя С.В. Сафронова