Постанова 4852 № 380/16965/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 380/16965/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 ( суддя Савонюк М.Я.) в адміністративній справі №380/16965/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у якій просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 05.07.2024 №183950008313, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №105 IV; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, період навчання у Харківському вищому військовому командно-інженерному училищі ракетних військ імені Маршала Радянського союзу ОСОБА_2 у період з 01.09.1981 по 21.06.1986; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком період проходження військової служби з 01.01.1992 по 09.02.2009; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періоди роботи з 17.02.2009 по 06.05.2009, з 07.05.2009 по 08.07.2009, з 05.02.2010 по 24.03.2010, з 12.04.2010 по 20.09.2010, з 21.09.2010 по 31.05.2011, з 22.10.2012 по 27.02.2015, з 08.06.2015 по 14.08.2015, 02.10.2015 по 23.08.2016; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV, починаючи з 28.06.2024. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.06.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком. Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №183950008313 від 05.07.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. Вказує, що відповідачем протиправно не зараховано періоди трудової діяльності (служби) згідно трудової книжки (серії НОМЕР_1 ) та військового квитка серії НОМЕР_2 з 01.01.1992 на території російської федерації з підстав прийняття Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією, дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР. Також, відповідачем до страхового стажу позивача не було зараховано навчання у Харківському вищому військовому командно-інженерному училищі ракетних військ імені Маршала Радянського Союзу ОСОБА_2 у період з 01.09.1981 по 21.06.1986, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_3 . Вважає рішення відповідача протиправним, оскільки ним до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 05.07.2024 №183950008313, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком період навчання у Харківському вищому військовому командно-інженерному училищі ракетних військ імені Маршала Радянського союзу ОСОБА_2 з 01.09.1981 по 21.06.1986, період проходження військової служби з 01.01.1992 по 09.02.2009, періоди роботи з 17.02.2009 по 06.05.2009, з 07.05.2009 по 08.07.2009, з 05.02.2010 по 24.03.2010, з 12.04.2010 по 20.09.2010, з 21.09.2010 по 31.05.2011, з 22.10.2012 по 27.02.2015, з 08.06.2015 по 14.08.2015, 02.10.2015 по 23.08.2016, повторно розглянути заяву від 28.06.2024 та вирішити питання про призначення йому пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відсутні підстави для призначення пенсії, оскільки у позивача відсутня одна із обов`язкових умов для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону №1058, а саме недостатньо страхового стажу, право на призначення пенсії набуде після досягнення 63-річного віку. У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Що стосується вимог відзиву на апеляцію, який надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини 1 статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Стаття 296 КАС України визначає, зокрема, що особа, яка подає апеляцію повинна в ній зазначити свої вимоги та обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Натомість відзив на апеляційну скаргу, відповідно до статті 304 КАС України, має містити, в тому числі обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги. Висновуючись наведених норм, суд апеляційної інстанції констатує, що вимагати скасування судового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку можливо лише за умови подання апеляційної скарги. Зважаючи на викладені вище аргументи, колегія суддів не бере до уваги доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладені у відзиві, про скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 28.06.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення йому пенсії за віком (а.с. 75-76). Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, було розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами. Рішенням №183950008313 від 05.07.2024 відповідач відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу (зараховано страховий стаж 14 років 4 місяці). До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності (служби) згідно трудової книжки (серії НОМЕР_1 ) та військового квитка (серії ГД-0975312) з 01.01.1992 на території російської федерації (а.с. 12). Зважаючи на вищевикладене, позивач звернувся до суду з цим позовом. Переглядаючи судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить наступного висновку. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"). Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ст 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Згідно ч.2 ст. 27 Закону №1058-IV, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з матеріалів справи, позивач у 1981 році поступив у Харківське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ імені Маршала Радянського союзу ОСОБА_2 , яке закінчив 21.06.1986 та отримав спеціальність "електропостачання об`єктів", кваліфікація "інженер-електрик", що підтверджується дипломом НОМЕР_3 (а.с. 9). Згідно військового квитка НОМЕР_2 від 03.03.2009 ОСОБА_1 проходив військову службу з 05.08.1981 по 09.02.2009 (а.с. 13). Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи: - 17.02.2009 позивач прийнятий в апарат управління Закритого акціонерного товариства "Об`єднання Белгородагропромстрой" (наказ №03-к від 17.02.2009). 06.05.2009 звільнений за переведенням згідно наказу №18-К від 06.05.2009. - 07.05.2009 ОСОБА_1 згідно протоколу від 06.05.2009, наказу від 07.05.2009 №37-к призначений на посаду генерального директора у відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс Бєлгород". 08.07.2009 звільнений за власним бажанням згідно наказу від 08.07.2009. - 05.02.2010 прийнятий енергетиком у Товариство з обмеженою відповідальністю "Експо ліс" (наказ №11 від 10.02.2010). 24.03.2010 звільнений з роботи згідно наказу №26 від 24.03.2010. -12.04.2010 прийнятий заступником начальника відділу в СП ТОВ «Орелкомпресормаш» (наказ № 41-к від 12.07.2010). 01.06.2010 переведений у відділ сервісного обслуговування та ремонту в комерційне бюро на посаду начальника бюро (наказ №68-к від 01.06.2010). 20.09.2010 звільнений у зв`язку з переведенням в ТОВ "Орелкопресормаш-Сервіс" (наказ №168-к від 20.09.2010). - 21.09.2010 прийнятий у відділ по забезпеченню запчастинами і матеріалами на посаду начальника відділу ТОВ "Орелкомпресормаш-Сервіс" (наказ №10-К від 21.09.2010). 31.05.2011 звільнений з роботи згідно наказу №13-к від 25.05.2011. - 22.10.2012 прийнятий на посаду провідного інженера Спортивно-оздоровчого комплексу Державного університету навчально-виробничий комплекс (наказ №1-1503 від 30.10.2012). 27.02.2015 звільнений за власною ініціативою згідно наказу №1-173 від 18.02.2015. -08.06.2015 прийнятий на посаду головного енергетика Закритого акціонерного товариства "Счетприбор". 14.08.2015 звільнений згідно наказу №144-к від 14.08.2015. - 02.10.2015 прийнятий на посаду інженера-енергетика відділу механізації Акціонерного товариства "Орелдорстрой" (наказ від 02.10.2015 №3/1-21к). 23.08.2016 звільнений за власним бажанням згідно наказу від 23.08.2016 №3/1-16к (а.с. 15-17). При цьому, зі спірного рішення вбачається, що відповідач не зарахував позивачу до страхового стажу вказаний період роботи, оскільки з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Так, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що 13 березня 1992 року в місті Москва підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі. Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод. Згідно зі статтею 6 Угоди від 13 березня 1992 року призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6). Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди). Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року (далі Угода від 14 січня 1993 року), а саме статті 6, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі. Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації. Відповідно до частини третьої статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України № 290/95-ВР від 11 липня 1995 року, працівники користуються правами і виконують обов`язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування. Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди. Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17. Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не зарахований відповідачем до страхового стажу період роботи в Російській Федерації відноситься до періоду, коли приведені вище угоди були чинними для України, тому зазначені періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача. Таким чином, відповідач протиправно виключив із страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком період навчання у Харківському вищому військовому командно-інженерному училищі ракетних військ імені Маршала Радянського союзу ОСОБА_2 з 01.09.1981 по 21.06.1986, період проходження військової служби з 01.01.1992 по 09.02.2009, періоди роботи з 17.02.2009 по 06.05.2009, з 07.05.2009 по 08.07.2009, з 05.02.2010 по 24.03.2010, з 12.04.2010 по 20.09.2010, з 21.09.2010 по 31.05.2011, з 22.10.2012 по 27.02.2015, з 08.06.2015 по 14.08.2015, 02.10.2015 по 23.08.2016 Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2024в адміністративній справі №380/16965/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 25 лютого 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 03 березня 2025 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова