Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/8386/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2700/25 Справа № 243/8386/24 Суддя у 1-й інстанції - Пронін С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2025 року м.Кривий Ріг справа № 243/8386/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання Дяченко Д.П. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2024 року, яке ухвалено суддею Проніним С.Г. у м. Слов`янску Донецької області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, УСТАНОВИВ: В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат ОСОБА_2 . Після смерті останнього залишилась недоотримана за життя пенсія. 06 грудня 2022 року державним нотаріусом Бучанської державної нотаріальної контори позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину яка складається з недоотриманої пенсії в сумі 54 652,03 грн що знаходиться в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Однак відповідач і досі не сплатив позивачу належні суми за законом в повному розмірі. Станом на дату подання позову, позивачу було виплачено в загальному 3 958,04 грн сума невиплаченої пенсії складає 50 693,99 грн. На підставі наведенного вище позивач просив суд ухвалити рішення, яким визнати бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії у розмірі 50 693,99 грн в порядку спадкування за померлим братом - ОСОБА_2 незаконною; зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії у розмірі 50 693,99 грн в порядку спадкування за померлим братом - ОСОБА_2 . Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2024 рокупозов задоволено. Визнано бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії у розмірі 50 693,99 грн. в порядку спадкування за померлим братом - ОСОБА_2 незаконною. Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії у розмірі 50 693,99 грн в порядку спадкування за померлим братом - ОСОБА_2 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у сумі 1 211,20 на користь ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 перебував на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією у м. Волноваха (далі - Головне управління) та отримував пенсію в разі втрати годувальника, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ. Пенсійна справа знята з обліку з 01 жовтня 2021 року у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_1 . Для надання відповіді на лист державного нотаріуса Бучанської державної нотаріальної контори Київської області Фальковської Л.М. Головним управлінням проведено розрахунок сум недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 з урахуванням вимог частини першої статті 46 Закону № 1058 та в лютому 2022 року надіслана довідка Нотаріусу про суму недоотриманої пенсії в розмірі 54 652,03 грн за період з 24 січня 2019 року по 30 вересня 2021 року. За результатом розгляду наданих документів нараховано недоотриману пенсію у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 з урахуванням вимог частини 1 статті 46 Закону № 1058 у розмірі 38 744,81 грн за період з 06 грудня 2019 року по 30 вересня 2021 року. Протягом 2023 року відповідно до Порядку 1165 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень в липні 2023 року в розмірі 557,32 грн, у вересні 2023 року 2093,00 грн, у жовтні 2023 року 1303,00 грн, у листопаді 2023 року 4,10 грн та у грудні 2023 року 0,62 грн. Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2024 року №1156. У жовтні 2024 року відповідно до Порядку 1165 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень в розмірі 2 361 грн. Таким чином, загальна сума недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , яка виплачена ОСОБА_1 складає 6 319,04 грн. Залишок суми недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 станом на 24 жовтня 2024 року складає 32 425,77 грн. Подальша виплата означених коштів буде проводитись за умови виділення коштів та в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку № 1165. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав. Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 06 грудня 2022 року державним нотаріусом Бучанської державної нотаріальної контори Фальковською Л.М, було видане зазначене свідоцтво ОСОБА_1 , спадщина на яку видане це свідоцтво складається з недоотриманої пенсії в розмірі 54 652,03 гривень, вказана сума підтверджується повідомленням відділу обслуговування громадян № 14 (м. Волноваха) Управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Донецькій області № 0500-1517-6/24674 від 08 лютого 2022 року. З наданих доказів вбачається, що позивач 07 грудня 2022 року позивач звернувся до відділу обслуговування громадян №7 Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та надав заяву №2501 про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 10 травня 2023 року позивач повторно звернувся з письмовою заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про виплату недоотриманої пенсії, що є спадщиною. 04 квітня 2024 року відповідачем було надано відповідь представнику позивача адвокату Коссе Є.К., відповідно до якої Головне управління ПФУ в Донецькій області повідомило, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в Головному управлінні (з дислокацією в м. Волноваха), як внутрішньо переміщена особа, та отримував пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону №1058. Виплата пенсійних коштів проведена по 31 березня 2016 року. За життя ОСОБА_2 особисто за поновленням виплати пенсії до органів Пенсійного фонду України не звертався. Пенсійна справа знята з обліку з 01 жовтня 2021 року у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пенсія за період з 01 квітня 2016 року по 30 вересня 2021 ОСОБА_2 не нараховувалась та не виплачувалась. На запит державного нотаріуса, який зареєстровано 26 січня 2022 року за № 2781/8, Головним управлінням надана довідка від 08 лютого 2022 року 0500-1517-6/24674 про суму недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 станом на 26 січня 2022 року в розмірі 54 632,03 грн з урахуванням вимог статті 46 Закону № 1058. 07 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян № 7 Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та надав заяву № 2501 про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 зі всіма необхідними документами, в тому числі свідоцтво про право на спадщину за законом від 06 грудня 2022 року. Сума недоотриманої пенсії обчислена у відповідності до статті 46 Закону № 1058 за період з 06 грудня 2019 року по 30 вересня 2021 року та склала 38 744,81 грн. Враховуючи наведене нарахована сума 38 744,81 грн недоотриманої пенсії за період з 06 грудня 2019 року по 30 вересня 2021 року облікована в Головному управлінні та включена до переліку отримувачів станом на 31 грудня 2022 року. Відповідно до означеного Порядку № 1165 ОСОБА_1 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень на картковий рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк»: в липні 2023 року 557,32 грн, в вересні 2023 року 2 093 грн, в жовтні 2023 року 1 299,47 грн та 3.53 грн, в листопаді 2023 року - 4.10 грн, грудні 2023 року - 0.62 грн. Залишок станом на 01 квітня 2024 року складає 34 786,77 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки позивач набув право власності на недоотриману пенсію померлого брата, то відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повинно виплатити усю суму грошових коштів, а відмова у виплаті цих коштів є незаконною. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем ОСОБА_1 свого права на спадкування за законом, а саме, права власності на спадкове майно у вигляді не виплаченої пенсії спадкодавцю. Згідно за ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Відповідно до частин 3,4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як слідує з матеріалів справи спадкоємцю ОСОБА_1 надано Свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з недоотриманої пенсії, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 грудня 2022 року державним нотаріусом Бучанської державної нотаріальної контори Фальковською Л.М, було видане зазначене свідоцтво ОСОБА_1 , спадщина на яку видане це свідоцтво складається з недоотриманої пенсії в розмірі 54 652,03 гривень. Тобто, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у виплаті спірних сум є безпідставною. Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання належного йому спадкового майна. ОСОБА_1 успадкував належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент смерті спадкодавиці. Рішення про скасування вже призначеної довічної пенсії спадкодавцю ОСОБА_2 суду не надано, за змістом наданих пояснень таке рішення відповідачем не приймалось. Отже, в даному випадку, призначена довічна пенсія спадкодавця мала обліковуватися в будь-якому разі, навіть за умови її не нарахування та не виплати (внаслідок призупинення виплати). Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання належного йому спадкового майна. Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про те, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, в тому числі і спадкоємцями, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне. ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується, як пенсія, членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивачки, як спадкоємиці, на отримання всього належного їй спадкового майна. Не можна прийняти доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про те, що пенсійні виплати за минулий період, згідно з Порядком №1165, проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 01 січня відповідного року, та на забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 Порядку №1165, відповідно до бюджетного розпису. Так, згідно абзацу другого пункту 1 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постанового Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік. Пунктом 4 згаданого Порядку передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису. Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів. У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів. За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев`ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів. Отже, Порядок 1165 визначає додаткові умови виплати недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, що не передбачені Конституцією України та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2). Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів. У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту. Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Таким чином, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами. Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами. Крім того, відповідно до частин першої - другої статті 8 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні від 06.09.2012 розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов`язковим урахуванням принципу недискримінації; з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів; результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов`язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акт; обов`язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Як визначено статтею 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, є одним з головних завдань цивільного судочинства. Положенням ст.10 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі Броньовський проти Польщі зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов`язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя. У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Щокін проти України від 14.10.2010 зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50). З огляду на викладене, суд першої інстанції критично оцінив доводи відповідача про виплату позивачці недоотриманих сум пенсії, згідно Порядку 1165, адже наведене свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов`язань, й доводи апеляційної скарги правильність таких висновків суду не спростовуують. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач перешкоджає реалізації права позивача, як власника майна в порядку спадкування, на отримання недоотриманої пенсії після померлого ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги про те, що до складу спадкового майна входить лише нарахована сума пенсійних виплат, яка не була одержана спадкодавцем, а право на її отримання та виплату, згідно зі статтею 1219 ЦК України, до складу спадщини не входить, колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду на наступне. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі смерті пенсіонера. Рішення щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 на інших підставах відповідачем суду не надано. Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Крім того, відповідно до статті 9 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6). Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було. Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20жовтня 2014 року №1706-VII «Про забезпечення праві свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції. Відповідно до ст. 2 Закону України від 18.01.2018 № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України. Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення пенсії, як відсутність у особи її реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи, не підтвердження місця фактичного проживання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Тому, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Таким чином, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом. За таких обставин, спадкоємець померлого ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 , відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19. Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 04 березня 2025 року. Головуючий: Судді: