Постанова Дніпровський апеляційний суд № 227/2523/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/715/25 Справа № 227/2523/24 Суддя у 1-й інстанції - ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2025 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Павлова Є.Г., в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України. Військовослужбовця. Роживаючого у будинку АДРЕСА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп. ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Амур-Нижньодніровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2025 року, 05.08.2024 року о 01:10 годині на блок-посту у селі Ганнівка Покровського району, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Audi A4» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_2 відмовився. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою ОСОБА_1 визнано винним в правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 коп. Не погоджуючись з вищевказаною постановою захисник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі на підставі п.1ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що постанова винесена з порушенням норм процессуального та матеріального права, яка не відповідає фактичним обставинам справи, без дослідження і надання належної оцінки наявних у матеріалах справи доказам та обставинам, що потягло за собою необґрунтоване накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що зупинка транспортного засобу була незаконною, оскільки відповідно до вимог законодавства, можлива лише в разі порушення водієм ПДР України. Зазначає, що ТЗ керувала його дружина, а ОСОБА_1 взяв провину на себе, щоб дружину не позбавили посвідчення водія. Протокол, рапорт, диск та інші письмові докази є незаконними, не відповідають вимогам,оскільки зазначені в ньому обставини не підтверджуються фактичними обставинам, не є належним та допустимим доказом. Вважає, що працівниками поліції було порушено ЗУ «Про національну поліцію», порядок наравлення на огляд, порядок самого огляду, інструкцію застосування технічних приладів, що має наслідком їх недійсність. Зазначає, що згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Зазначає, що судом не був досліджений протокол, відеозапис. Не було проголошено ні резолютивної частини ні повного тексту. Про результат розгляду дізналися наступного дня. Вказує, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. В судове засідання особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник Кириченко О.О. не з`явивилися. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом надсилання смс повідомлення за номером телефону, вказаним в апеляційній скарзі. Письмових клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, перешкоди для розгляду апеляційної скарги за їх відсутності відповідно до вимог ст. 268, 277-2 КУпАП відсутні. Захисник в апеляційній скарзі просив розглянути справу без їх участі. Перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши думку захисника апеляційний суд приходить до наступних висновків. Статтею 294 КУпАПвизначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАПадміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п. 2.9 ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ЕПРІ № 107869 від 05.08.2024; відеозаписом, направленням водія на огляд, рапортом поліцейського, копією водійського посвідчення виданного на ім`я ОСОБА_1 , копією військового квитка виданного на ім`я ОСОБА_1 . Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП. Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції також встановив, що суд першої інстанції повно дослідив усі доводи сторони захисту, заявлені під час розгляду справи, які збігаються з доводами апеляційної скарги. Суд першої інстанції надав обґрунтовані відповіді на ці доводи, виклавши чіткі причини їх неприйняття, та не встановив підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апелянта про відсутність законної зупинки транспортного засобу оскільки матеріали справи не містять доказів зупинки транспортного засобу є безпідставними. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно матеріалів справи та відеозаписів співробітник поліції повідомив ОСОБА_1 , що його було зупинено на блокпосту та виявлено у нього ознаки сп`яніння, з чим ОСОБА_1 відповідно до відеозапису погодився. Відповідно до п. 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема, проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду. Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Також не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги, що наявний відеозапис не можна визнати доказом вчинення адміністративного правопорушення. Відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.251 КУпАП, відповідно до вимог яких, доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає. Доводи апеляційної скарги про порушення процедури огляду водія на стан сп`яніння, є безпідставними та повністю спростовуються відеозаписами та іншими доказами по справі. Протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпА, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів ро адміністративні равоорушення у сфері забезечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395. Перевіряючи доводи апеллянта про порушення огляду на стан сп`яніння, судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис поліцейського, який додано до протоколу, відповідно до якого, поліцейський повідомив, що зупинений на блокпосту тз, в ході спілкування на запитання поліцейського чи пив водій, ОСОБА_1 зазначив, що 3 банки пива випив. При цьому, на пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, водій ОСОБА_1 неодноразово відмовився ( 01 хвилина 04 секунда, 01 хвилина 40 секунда, 02 хвилина 24 секунда відеозапису №1), зазначив що складай протокол. Про факт керування саме транспортним засобом «Audi A4» особисто повідомляє про те, що рухався транспортним засобом та був зупинений на блокосту (00 хвилина 48 секунда відеозапису №1). При цьому, особисто ОСОБА_1 повідомив про вживання ним алкогольних напоїв ( 00 хвилина 43 секунда відеозапису №1). Твердження захисника про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в тому чи іншому діянні, суд апеляційної інстанції при розгляді справи взяв до уваги не тільки протокол про адміністративне правоорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи. На підставі викладеного апеляційний суд зазначає, що ознаки сп`яніння встановлює поліцейський під час спілкування з водієм, та наявність таких ознак на думку поліцейського саме і є підставою для пропонування огляду на стан сп`яніння. Щодо показів свідка, яка є дружиною ОСОБА_1 , то суд не може взяти їх до уваги, оскільки її покази повністю спростовуються наявним в матеріалах провадження відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 вказав про керування саме ним транспортним засобом «Audi A4», сама ж свідок на відео жодного разу не вказала про керування нею транспортним засобом. Щодо доводів захисника, про не залучення прокурора до участі в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає, що положеннями Кодексу України про адміністративне правопорушення не передбачено можливості залучення прокурора до розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Стосовно доводів захисника про те, що жодного проголошення судового рішення після виходу з нарадчої кімнати сторона обвинувачення не дочекалася, апеляційний суд зазначає наступне, що згідно журналу судовий розгляд відбувся за участю сторін. Проголошення рішення суду після виходу з нарадчої кімнати. Явка учасників, не є обов`язковою. Та не вказує на упередженність суду, а є суб`єктивною думкою апеллянта. Щодо стягнення судового збору з ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зроблено правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Серед них немає пільг щодо звільнення від сплати судового збору у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення. Враховуючи те, що у даній справі ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому відсутні підстави вважати, що дана справа пов`язана із порушенням прав ОСОБА_1 , як учасника бойових дій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту його, як учасника бойових дій. За таких обставин, оскаржуваною постановою правомірно стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у даній справі. Доводи апеляційної скарги, які на думку апелянта, зумовлюють незаконність прийнятого рішення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у своїй сукупності зводяться до особистого тлумачення законодавства та не свідчать про порушення судом вимог процессуального закону, які слугували підставою для скасування оскаржуваного рішення. Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену сусільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для учасників. Доводи апелянта оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу не підтверджені доказами. Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування постанови судді районного суду відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Кириченка О.О. залишити без задоволення. Постанову судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2025 року, у справі про адміністративні правопорушення передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя