Постанова Дніпровський апеляційний суд № 171/156/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/695/24 Справа № 171/156/24 Суддя у 1-й інстанції - Березюк М. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2024 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисників Морозова В.Ю. розглянувши апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. на постанову судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно не працевлаштованої інвалідності не має яку визнано винною в правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 коп.,- ВСТАНОВИВ: Згідно постанови 19.01.2024 о 21:47 год, біля будинку № 15 по вул. Нова в м. Апостолове Криворізького району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом Volkswagen touran днз НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено на підставі огляду проведеного на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою газоаналізатора Alcotest 6810 № ARBH 0612, результат огляду 1,09 проміле. Постановою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024року, ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладеного на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 коп. З таким судовим рішенням не погодились захисник ОСОБА_2 та оскаржив в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову та та ухвалити нову, якою справу про адміністративне правопорушення № 171/156/24 відносно ОСОБА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суддя першої інстанції взагалі знехтувала тим, що в протоколі містяться порушення та процедура огляду проводилась з порушеннями інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вказує, що ОСОБА_1 , багато разів зазначала, що не перебуває в стані алкогольного сп`яніння та не керувала транспортним засобом в стані сп`яніння. Вказує, що суддя не взяла до уваги те, що працівники поліції здійснювали щодо ОСОБА_1 , психологічний тиск, внаслідок якого її було дискредитовано та складено адміністративний протокол серії ААД № 187830. Вважає, що у матеріалах справи не міститься належного відео доказу ознак алкогольного сп`яніння, та не вбачається факту належного керування транспортним засобом, які надали б можливість зробити висновок того, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Вказує, що на відео відображено адекватну поведінку ОСОБА_1 , чітку річ та стійку ходьбу. Вказує, що в протоколі ААД № 187830 не вказано модель, номер і серію засобу, яким велася відео фіксація, і не відомо, чи сертифіковані в Україні засоби відеозапису були застосовані. Вважає, що в матеріалах справи не містяться повний, безперервний фрагмент відеозапису з нагрудних камер працівників поліції щодо події яка сталася. Вказує, що працівниками поліції не було залучено відповідних свідків. Вказує, що суддею було проігноровано те, що поліцейські під час складання протоколу не роз`яснювали ОСОБА_1 її права та порядок проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння. Вважає, що матеріали адміністративної справи та протокол про адміністративне правопорушення працівниками складені з порушеннями. Вказує, що працівниками поліції не було доставлено ОСОБА_1 до медичного закладу, з метою проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння у лікарні. Також вказує, що працівники поліції не відсторонювали ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Вказує, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення не міститься відомостей про те, чи притягувалась ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за аналогічні порушення. Також вказує, що в матеріалах даної адміністративної справи відсутня роздруківка з приладу Драгер «Alcotest 6810». Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Також просить витребувати інформацію у Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про наявність інструкції про технічний пристрій газоаналізатор «Alcotest 6810 № ARBH 0612» та витребувати інформацію про можливість проводити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору «Alcotest 6810 № ARBH 0612». Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п. 2.9 ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №187830 від 19.01.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складеним уповноваженою особою, в якому викладені обставини вчиненого правопорушення, зокрема факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що не містить заперечень ОСОБА_1 , від пояснень вона відмовилася. Протокол містить відмітку про вилучення посвідчення водія та відмову ОСОБА_1 від отримання тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, що додатково підтверджено даними відеозапису з місця події. Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння в КП ПНД «ДОР» від 19.01.2024, в якому зафіксовані результати огляду ОСОБА_1 поліцейським. Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого, огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запахом алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Огляд проводився за допомогою приладу «Алкотестер» 6810, результат якого склав 1,09 проміле, при цьому ОСОБА_1 з результатом погодилася, про що поставила свій підпис. Процедура проведення огляд з застосуванням технічного приладу фіксувався на нагрудний відеореєстратор. Рапортом працівника поліції, в якому зафіксовані обставини виявлення правопорушення, застосування стягнення за інше правопорушення, а також виявлення при спілкуванні з ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом, ознак алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим їй було пред`явлено законну вимогу пройти огляд у встановленому законом порядку, на що вона погодилася, пройшла огляд за допомогою газоаналізатора «Драгер» який показав результат 1,09 проміле, однак роздрукувати чек приладу не вдалося через несправність принтеру. Відносно ОСОБА_1 складено постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП та протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. Фотознімком з показниками приладу, які узгоджуються з даними зафіксованими в акті огляду та продемонстрованими ОСОБА_1 на відеозаписі з місця події. Довідкою з адміністративної практики, ОСОБА_1 отримувала посвідчення водія на право керування транспортним засобом. CD диском з відеозаписами на яких зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , в ході спілкування з якою працівником поліції повідомлено про наявність у неї ознак алкогольного сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота, ОСОБА_1 повідомила про вживання напередодні алкогольного напою. ОСОБА_1 висловлено законну вимоги пройти огляд на стан сп`яніння, на що вона погодилася та пройшла огляд за допомогою газоаналізатора «Драгер», показник якого склав 1,09 проміле, що було повідомлено та продемонстровано ОСОБА_1 , яка не висловлювала незгоду з результатом огляду. При цьому ОСОБА_1 визнала факт вживання алкоголю. Її було відсторонено від керування транспортним засобом, повідомлено про заборону подальшого руху, на що остання вимагала повернення їй посвідчення водія, зазначала що випила стакан вина. Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП. Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги захисника, що ОСОБА_1 , багато разів зазначала, що не перебуває в стані алкогольного сп`яніння та не керувала транспортним засобом в стані сп`яніння проте працівники поліції здійснювали щодо ОСОБА_1 , психологічний тиск, внаслідок якого її було дискредитовано та складено адміністративний протокол, є безпідставними та такими що повністю спростовуються наявними відеозаписами, при перегляді яких вбачається, що працівники поліції спілкувались з ОСОБА_1 ввічливо, не застосовуючи відносно неї будь-якого психологічного тиску. Міркування апелянта про протилежне з цього приводу носять суб`єктивний характер і не підтверджуються наявними матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги захисника, що у матеріалах справи не міститься належного відео доказу факту керування транспортним засобом, які надали б можливість зробити висновок того, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах справи відеозаписами, на яких зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Міркування апелянта, що на відеозаписах у ОСОБА_1 не вбачається ознак алкогольного сп`яніння та відображено адекватну поведінку ОСОБА_1 , чітку річ та стійку ходьбу не заслуговують на увагу, оскільки право поліцейського виявляти водіїв із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів унормовано Законами України «Про Національну поліцію», «;Про дорожній рух»,постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». На підставі викладеного апеляційний суд зазначає, що ознаки сп`яніння встановлює поліцейський під час спілкування з водієм, та наявність таких ознак на думку поліцейського саме і є підставою для пропонування огляду на стан сп`яніння. Згідно матеріалів справи поліцейським повідомлено ОСОБА_1 про виявлення ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота, на що ОСОБА_1 вже вказала про вживання пива безалкогольного, а згодом вже про вживання, по обіді, пива та вина, зазначила, що алкоголь «в ній тримається». Доводи апелянту про зворотне, а саме, що з відеозапису видно, що у водія відсутні ознаками сп`яніння та поведінка адекватна є безпідставними та носять суб`єктивний характер, наявність ознак сп`яніння також підтверджується і самим оглядом, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою газоаналізатора Alcotest 6810 № ARBH 0612, результат якого 1,09 проміле. Також не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги, що наявний відеозапис не можна визнати належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він є не безперервним, а в протоколі не вказано модель, номер і серію засобу, яким велася відео фіксація, і не відомо, чи сертифіковані в Україні засоби відеозапису були застосовані, є необґрунтованими, оскільки відеозапис містить події правопорушення та весь хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції. Працівниками поліції дотримано вимог п. 3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03.02.2016 р. № 100, яким визначено, що після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно. Також у апеляційного суду не виникає сумнівів щодо достовірності наявних відеозаписів у матеріалах справи або про їх монтаж, або підробку, апелянтами не надано доказів про протилежне. В протоколі про адміністративне правопорушення вказано про факт фіксації обставин на місці події на нагрудну бодікамеру, відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.251 КУпАП, відповідно до вимог яких, доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів. Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що працівниками поліції не було залучено свідків, оскільки відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У даному випадку участь свідків не є обов`язковою, оскільки були застосовані технічні засоби відеозапису, які наявні у матеріалах справи на диску. Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено її процесуальні права, спростовується наявними відеозаписами, на якому зафіксовано факт роз`яснення ОСОБА_1 процесуальних прав. Доводи сторони захисту, що працівниками поліції не було доставлено ОСОБА_1 до медичного закладу, з метою проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння у лікарні є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 погодилася з результатом огляду на стан сп`яніння з застосуванням приладу «Драгер», що підтверджується актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат - 1,09 проміле, акт підписано ОСОБА_1 без зауважень, а також відеозаписами, на яких зафіксовано оголошення та демонстрацію ОСОБА_1 результату огляду, який вона не заперечувала. Оскільки ОСОБА_1 не заперечувався результат огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, то в силу ч.3 ст. 266 КУпАП у поліцейського не виникало обов`язку доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу, з метою проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння у лікарні. Також доводи апелянта, що працівники поліції не відсторонювали ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, є безпідставними та спростовуються наявними відеозаписами, де працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що їй не можна керувати транспортним засобом. Доводи сторони захисту, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення не міститься відомостей про те, чи притягувалась ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за аналогічні порушення, та правильність кваліфікації її дій за частино 1 ст. 130 КУпАП, не заслуговують на увагу, оскільки стороною захисту не надано на підтвердження доказів притягнення ОСОБА_1 повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною 1 ст.130 КУпАП або більше разів та невірність кваліфікації її дій. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у матеріалах справи роздруківки з приладу «Драгер», пов`язане з об`єктивними причинами, що зафіксовані в рапорті працівника поліції, а саме через несправність принтеру. Разом з тим, працівниками поліції вжито вичерпних засобів для фіксації результату огляду з застосуванням приладу - 1,09 проміле, він продемонстрований ОСОБА_1 , зафіксований на відеозаписі та здійснено фотознімок результату огляду, результат огляду зафіксовано в акті, підписаному ОСОБА_1 . Сам лише факт відсутності чеку приладу, за умови фіксації результату огляду іншими доступними способами, не призводить до недійсності результату огляду та не спростовує факт виявленого і зафіксованого правопорушення. Доводи апелянта оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу не підтверджені доказами. Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників. При визначенні виду і міри адміністративного стягнення враховано ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки транспортним засобом, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності піддати правопорушника покаранню у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що наведені доводи у апеляційній скарзі не підтвердженні під час апеляційного розгляду та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови судді районного суду. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року, у справі про адміністративне правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя