Постанова Чернівецький апеляційний суд № 726/125/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 березня 2025 року місто Чернівці справа №726/125/25 провадження №22-ц/822/257/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Височанської Н.К., суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б. секретар Сарган Ю.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Садгірського районного суду м.Чернівців від 21 січня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів, головуючий в суді першої інстанції суддя Проскурняк І.Г., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 210 363,50 грн. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову. Посилалася в заяві на те, що оскільки предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 210 363 гривень 50 копійок, а враховуючи свідоме та умисне ухилення відповідачки від укладення договору найму жилого приміщення та безпідставне безоплатне користування власністю позивача, є достатніми підставами припускати, що нею може бути відчужене належне їй майно, в період розгляду справи, що призведе до неможливості виконання рішення суду. Вказала, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/29 частка нежитлового приміщення загальною площею 1 450,3 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_1 . Просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_2 на праві часткової власності 1/29 частку належного приміщення загальною площею 1 450,3 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1 . Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Садгірського районного суду м.Чернівців від 21 січня 2025 року в задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено. Короткий зміст та узагальнені доводи вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. В апеляційній скарзі наводить обставини, аналогічні викладеним у заяві про забезпечення позову. Вказує, що оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Вказала, що суд постановив законну та обґрунтовану ухвалу.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що спір про вказане майно між учасниками справи є довготривалим та відповідачка не вчиняла жодних дій для здійснення відчуження вказаного майна, тому припущення позивачки про можливе невиконання чи утруднення виконання рішення суду не є достатньо обґрунтованим, адже заява не містить відповідних доказів з цього приводу. Таким чином, оскільки відповідачка не вчиняла будь-яких дій, які б свідчили про її намір чинити перешкоди у розгляді справи та відсутні факти, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а тому в задоволенні заяви слід відмовити. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України). Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову». При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90 гс 20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729 цс 19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88 цс 20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звертаючись до суду з позовом просила стягнути з відповідачки ОСОБА_2 безпідставно збережені кошти в розмірі 210 363,50 грн., зокрема посилалася в позові на те, що відповідачка як фактичний користувач відособленого приміщення №105-Б №210, загальною площею 36,2 кв.м., без достатньої правової підстави за рахунок власника житла зберегла у себе кошти, які мала заплатити позивачці за користування цим приміщенням. В заяві про забезпечення позову, позивачка вказала, що відповідачці ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/29 частка нежитлового приміщення загальною площею 1 450,3 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 , а тому просила накласти арешт на це майно. Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами існує спір, предметом якого є вимоги майнового характеру, а саме стягнення коштів в розмірі 210 363,50 грн. Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачці ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності 1/29 частина нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8). Враховуючи вищенаведене та встановивши наявність підстав для захисту матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, задля того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, апеляційний суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення. Отже, висновки суду першої інстанції, викладені в оспорюваній ухвалі, є необґрунтованими, оскільки метою забезпечення позову є вжиття судом тимчасових заходів, щоб забезпечити виконання можливого судового рішення. Крім того, колегія суддів наголошує, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти всі обставини, які мають значення для справи, встановлення яких необхідне для вирішення спору по суті. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягнути за собою неможливість виконання судового рішення. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна, яке належить ОСОБА_2 , а саме 1/29 частини нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 . Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову з наведених вище підстав. Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Садгірського районного суду м.Чернівців від 21 січня 2025 року скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна, яке належить ОСОБА_2 , а саме, 1/29 частки нежитлового приміщення, загальною площею 1 450,3 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено судом 05 березня 2025 року. Головуючий: Н.К. Височанська Судді: І.М. Литвинюк І.Б. Перепелюк