Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/4709/21 (904/1216/22)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4709/21 (904/1216/22) Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач, суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є. секретар судового засідання Жолудєв А.В. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2024 (суддя Примак С.А.) у справі № 904/4709/21 (904/1216/22) за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" відповідач-2 ОСОБА_2 відповідач-3 ОСОБА_3 відповідач-4 ОСОБА_4 відповідач-5 "Заала Проджект" ЛТД про визнання недійсними правочинів, визначення розміру статутного капіталу та частки у статутному капіталі товариства в межах справи №904/4709/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" (далі - відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2), ОСОБА_3 (далі - відповідач-3), ОСОБА_4 (далі - відповідач-4), "Заала Проджект" ЛТД (далі - відповідач-5) з позовною заявою про визнання недійсним правочинів, визначення розміру статутного капіталу та частки у статутному капіталі товариства. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2024 позов задоволено частково. Визнано недійсним акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" (ідентифікаційний код 24608433) від 08 вересня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №788, 789, за яким ОСОБА_5 передала ОСОБА_6 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" у розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес", що еквівалентно 1 032 695,00 грн. Витребувано на користь ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" (ідентифікаційний номер 24608433) у розмірі 50% статутного капіталу, що еквівалентно 1032695,00 грн. Визначено розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" (ідентифікаційний номер 24608433) у загальному розмірі 2 065 390,00 грн та визначити розмір частки учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес", а саме: розмір частки у статутному капіталі ТОВ "ЕКСПРЕС" (ідентифікаційний номер 24608433) ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 50% статутного капіталу, що еквівалентно 1 032 695,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" на користь ОСОБА_1 4 171,68 грн - витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 171,68 грн - витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4 171,68 грн - витрат по сплаті судового збору. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 4 171,68 грн - витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з "Заала Проджект" ЛТД на користь ОСОБА_1 4 171,68 грн - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині у задоволення позову відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2024 у справі № 904/4709/21 (904/1216/22), ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що: - суд під час прийняття оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку про належність та допустимість висновку експерта №861/05/2022 від 11.05.2022 року складеного експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно - дослідна служба України» Фраймович Людмилою Володимирівною; - судом без наявної правової підстави в основу прийнятого рішення покладено в якості доказу копію висновку експерта № СЕ - 19/104 - 23/12234 - ПЧ від 06.04.2023 року, складеного за результатом проведення почеркознавчої експертизи, отриманого з матеріалів кримінального провадження, який більш того не посвічений відповідальною особою; - суд під час надання правової оцінки змісту вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/2626/23 від 09.03.2023 року не звернув увагу на рішення ЄСПЛ у справі «VASARAD AND PAULUS v. SLOVAKIA» від 15.12.2022 року, що як наслідок призвело до прийняття помилкових висновків застосування частини 6 статті 75 ГПК України; - суд першої інстанції під час прийняття рішення не надав жодної правової оцінки відсутності позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі продажу. Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду. 05.09.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 (апелянта) надійшло клопотання про належне повідомлення відповідача-5 компанії ZAALA PROJECT LTD, яке задоволено судом ухвалою від 24.10.2024. 05.09.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 (апелянта) надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме: належним чином засвідчені копії наступних документів: адвокатський запит № 21-08/24 від 21.08.2024; відповідь на адвокатський запит від 04.09.2024; постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 03.03.2023; реєстраційний сертифікат (Certificate of Incorporation) від 08.09.2021 з перекладом на українську мову; засновницький договір (Memorandum of Association) від 08.09.2021 з перекладом на українську мову; статут (Articles of Association) від 08.09.2021 з перекладом на українську мову; ордер, що підтверджує повноваження адвоката Капран Р.В. в кримінальному провадженні №42022042000000081 від 31.08.2022, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Капран Р.В. Зважаючи на те, що вказані документи стосуються відповідача-5 компанії ZAALA PROJECT LTD та містять інформацію стосовно його місцезнаходження та його керівного органу, судом такі прийняті саме як документи, що містять відомості, необхідні для здійснення належного повідомлення відповідача-5. 23.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від Веселова А.Є. надійшла заява, в якій останній повідомляє суд, що з травня 2022 і по день подання заяви не є а ні посадовою особою, а ні уповноваженим представником компанії ZAALA PROJECT LTD. 24.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 (апелянта) надійшли пояснення щодо повідомлення відповідача-5 компанії ZAALA PROJECT LTD про розгляд даної справи та направлення процесуальних документів на її дійсну адресу реєстрації: Сьют 1, Другий поверх, Саунд енд Віжн Хаус, Френсіс Рашель стріт, Вікторія, Має, Сейшели, що раховано судом при постановленні ухвали від 24.10.2024. 25.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 (апелянта) надійшло клопотання про долучення до матеріалів апеляційного провадження у справі № 904/4709/21 (904/1216/22) документи якими підтверджується направлення копії апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2024 року у справі № 904/4709/21 (904/1216/22), яке задоволено судом. 06.02.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 (апелянта) надійшло клопотання про скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2024 у справі № №904/4709/21 (904/1216/22) та залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_8 , достовірно володіючи інформацію про факт підробки свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, в супереч нормам ГПК України, здійснила та продовжує здійснювати представництво учасника справи. Крім того, використовуючи свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю яке має очевидні ознаки підробленого документа, як адвокат звернулась із позовною заявою зі зміненим предметом позову у зазначену справі за результатом розгляду якого було постановлено рішення суду. Крім того, всі письмові документи, які надавалися ОСОБА_8 були засвідчені останньою як адвокатом. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012). Адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, а адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Згідно із положеннями статей 42, 44 Правил адвокатської етики представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов`язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил. Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. У постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 910/3845/19, від 21.10.2019 у справі № 757/213848/19-ц викладено правовий висновок, що: «Згідно зі статтею 6 та частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка зокрема склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими. Відповідно до статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність / персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. Аналіз вказаних законодавчих норм свідчить, що статус адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. Відсутність даних про адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України не підтверджує відсутність статусу адвоката за наявності у нього свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідчення адвоката України». Таким чином, чинне законодавство визначає процедуру набуття статусу адвоката, яка завершується складенням присяги адвоката України та отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, тоді як статус адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі № 320/5420/18 усунула відмінності в практиці застосування норм права щодо підтвердження повноважень адвоката як представника в суді копією ордера. Повноваження адвоката як представника можна підтвердити оригіналом ордера або довіреності, а також їх копіями, засвідченими у визначеному законом порядку. На підтвердження статусу та повноважень представником позивача було подано до суду в належним чином завірених копіях: Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність (т. 1 а.с. 59-62). З представлених суду доказів вбачається, що адвокат Додух О.О. за рішенням Ради адвокатів міста Києва отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № КВ 5904 від 18.05.2017 року. Судом враховується, що станом на отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Головою Ради адвокатів міста Києва була Рафальська Інна Владиславівна, за адресою Ради адвокатів м. Києва було: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Білоруська, буд.

30. «Повноваження Голови Ради адвокатів міста Києва на дату видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Апелянту та дату видачі довідки, і Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України підтверджуються: Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.05.2017; Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.05.2017, відповідно до яких станом на дату видачі вказаного свідоцтва (18.05.2017) посаду Голови Ради адвокатів міста Києва обіймала Рафальська І.В., яка і виконувала функцій адміністратора ЄРАУ Першого рівня. Доказів зупинення дії свідоцтва чи його анулювання, як і судових рішень про визнання його недійсним чи скасування матеріали справи не містять, тобто відсутні підстави стверджувати про припинення права Додух О.О. на заняття адвокатською діяльністю у порядку передбаченому законом», що встановлено у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2025 у справі № 904/4709/21 (904/580/22) за участю того ж самого позивача та відповідача-1, що й у цій справі. Судом зауважується, що постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №826/16397/18, на яку посилається відповідач-1 (апелянт), не стосується адвоката Додух О.О., як і не свідчить про фіктивність її свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. В свою чергу, довіреність є чинною, не скасовувалася, в судовому порядку недійсною не визнавалася, що не спростовано апелянтом. За вказаною довіреністю адвокат Додух О.О. уповноважена на представництво інтересів ОСОБА_1 , в тому числі підписувати позовну заяву, засвідчувати документи тощо. Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача-1 та продовжує розгляд справи. 20.01.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від представника позивача: ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Також, у ньому повідомлено суд про зміну прізвища учасника справи Купрєєвої Д.В. на Джабраілова Д.В., що взято судом до уваги при ухваленні цієї постанови. 12.02.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від представника позивача: Купрєєвої Діани Вахаєвни надійшло клопотання, в якому просить за неможливості долучитись до судового засідання в режимі відеоконференції, провести судове засідання без участі представника та відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши без змін рішення суду першої інстанції. Учасники справи своїм правом на подання відзиву не скористалися. За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні 12.02.2025 року брали участь представники відповідача-1 (апелянта) та позивача. Відповідачі-2,3,4,5 у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини відсутності суд не проінформували. Зокрема, судом зауважується, що як слідує з відомостей про відстеження поштового відправленні Укрпошти компанія ZAALA PROJECT LTD отримала копію апеляційної скарги та доданих до неї документів разом з ухвалою про призначення судового засідання 31.12.2024. Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). «Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду. Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану. Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany). Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02). Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників учасників справи, які не з`явилися. Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності. Представник відповідача-1 (апелянта) в судовому засіданні 12.02.2025 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін. Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи (їх представників), дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.09.2020 між громадянкою України ОСОБА_5 (Продавець) та громадянином України ОСОБА_2 (Покупець) було підписано Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Експрес". За цим Актом, Продавець передав, а Покупець прийняв частку у розмірі 50 % у статутному капіталі ТОВ "Експрес", ідентифікаційний код 24608433, що еквівалентно 1 032 695,00 грн. Вказаний Акт було засвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Шонь Ю.М. (зареєстровано в реєстрі за № № 788, 789). В матеріалах реєстраційної справи ТОВ "ЕКСПРЕС", наданої Відділом реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 3 а.с.152-153) міститься Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Експрес" від 31.01.2022 року, підписаний громадянином ОСОБА_2 від імені якого діє ОСОБА_9 (Продавець) та "ЗААЛА ПРОДЖЕКТ" ЛТД в особі директора громадянина України ОСОБА_2 (Покупець), засвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., зареєстровано в реєстрі за № № 114,115. Вказаний Акт складений про те, що Продавець передав Покупцю, а Покупець прийняв частку статутного капіталу Товариства у розмірі 50%, що еквівалентно 1 032 695,00 грн; станом на дату складання цього Акту, статутний капітал ТОВ "ЕКСПРЕС" становить 2 065 390,00 грн. Також в матеріалах реєстраційної справи ТОВ "Експрес" (т. 3 а.с. 162-163) міститься Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "ЕКСПРЕС" від 01.02.2022, укладений між "ЗААЛА ПРОДЖЕКТ" ЛТД в особі директора ОСОБА_2 (Продавець), з однієї сторони, та громадянином України ОСОБА_3 (Покупець-1) та громадянином України ОСОБА_4 (Покупець-2), засвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., зареєстровано в реєстрі за № № 122, 123,

124. У відповідності до вказаного Акту, Продавець передав належні йому 100,00 % частки у статутному капіталі ТОВ "ЕКСПРЕС", а Покупці прийняли 100% частки у статутному капіталі ТОВ "ЕКСПРЕС", що становить 2 065 390,00 грн у наступних пропорціях: - Покупець - 1 прийняв від Продавця 50 % частки статутного капіталу ТОВ "ЕКСПРЕС", яка в грошовому еквіваленті становить 1 032 695,00 грн; - Покупець - 2 прийняв від Продавця 50 % частки статутного капіталу ТОВ "ЕКСПРЕС", яка в грошовому еквіваленті становить 1 032 695,00 грн. 27.09.2022 до господарського суду надійшов лист приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Шонь Юліани Михайлівни № 06/01-16 від 20.09.2022 (т. 3 а.с. 191) в якому зазначено, що до приватного нотаріуса Шонь Ю.М. для вчинення нотаріальних дій громадянка України ОСОБА_5 не зверталася. Бланк НОІ 909223 використаний нею 08.09.2020 за номером нотаріальної дії 1275 для засвідчення справжності підпису громадянина України ОСОБА_10 . На підтвердження чого до листа додано копію (витяг) з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 2020 рік. 24.04.2023 до господарського суду надійшов лист приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Шонь Ю.М. № 10/01-16 від 19.04.2023 (т. 3 а.с. 233) в якому зазначається, що приватним нотаріусом Шонь Ю.М. за реєстровими номерами 787 та 788 24.07.2020 вчинено нотаріальні дії - засвідчення вірність двох копій на чотирьох сторінках кожна договору для ОСОБА_11 та за реєстровим номером 789, 24.07.2020 засвідчено справжність підпису ОСОБА_12 . На підтвердження чого до листа додано копію витягу з Реєстру нотаріальних дій за 2020 рік. В матеріалах справи №904/4709/21 (904/1216/22) також міститься Висновок експерта №861/05/2022, складений 11.05.2022 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою ОСОБА_8 (яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 ), в якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_5 , зображення якого міститься у графі "Продавець: ОСОБА_5 " у рядку "/ ОСОБА_5 /" у технічній копії Акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС" (ідентифікаційний код 24608433) від 08 вересня 2020 року, складеного від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Шонь Юліаною Михайлівною, зареєстрованого в реєстрі за №№ 788,789, виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_5 . Крім того, в матеріалах справи міститься Висновок експерта №СЕ-19/104-23/12234-ПЧ від 06.04.2023 (т. 4 а.с. 174) у відповідності до якого підпис від імені ОСОБА_5 , в наступному документі - Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Експрес" виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою. 31.10.2023 представником ОСОБА_1 ОСОБА_8 було долучено до матеріалів справи копію вироку Жовтневого районного суду від 09.03.2023 по справі № 201/2626/23 (пр. № 1-кп/201/546/2023). У вказаному вироку було встановлено, що для досягнення злочинного умислу Особа 1, Особа 2, Особа 3 затвердили єдиний, поетапний та конфіденційний злочинний план, який полягав у тому числі у оформленні фіктивних паспортів на ОСОБА_5 та ОСОБА_14 ; відчуження корпоративних прав ТОВ «ЕКСПРЕС» на компанію нерезидента з подальшим фіктивним продажем корпоративних прав ТОВ «ЕКСПРЕС» на підконтрольних осіб. Так, відповідно до розробленого злочинного плану, Особа 2 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), як організатор, взяв на себе наступні обов`язки: здійснювати керівництво діяльності злочинної організації за своєю ієрархічною структурою; погодження плану скоєння злочинів та розподілом між її учасниками злочинні функції, спрямовані на досягнення злочинного плану; підшукати осіб, які повністю визнаватимуть його організаційну роль і якості лідера, погодяться залучати інших осіб для заняття злочинною діяльністю, зокрема Особу 8 (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження); керування і координацію дій співучасників злочинів при їх вчиненні та інших осіб, яким не було відомо про злочинні наміри; контроль за оформленням фіктивних паспортів на ОСОБА_5 та ОСОБА_14 ; контроль за відчуженням корпоративних прав ТОВ «ЕКСПРЕС» на компанію нерезидента з подальшим фіктивним продажем корпоративних прав ТОВ «ЕКСПРЕС» на підконтрольних осіб; не повідомляти правоохоронні органи про злочинні дії, які направленні на заволодіння майном ТОВ «ЕКСПРЕС». Так, на виконання злочинного плану невстановлена підконтрольна Особі 2 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) використовуючи підроблені документи, що посвідчують особу, а саме паспорт від імені ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2 складають підроблений акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЕКСПРЕС» від 08 вересня 2020 року, який начебто посвідчується приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Шонь Ю.М. за яким відбувся перехід прав на 50 % частки у статутному капіталі ТОВ «ЕКСПРЕС», яка належала ОСОБА_5 до громадянина ОСОБА_2 . Крім того, 27.01.2022 року невстановлена особа підконтрольна Особа 2 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) використовуючи підроблені документи що посвідчують особу, а саме паспорт від імені ОСОБА_14 разом з ОСОБА_2 , який діяв як директор «ЗААЛА ПРОДЖЕКТ ЛТД» складають підроблений акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЕКСПРЕС» і в цей же день нотаріусом ОСОБА_15 , яка діяла і як реєстратор, проведено державну реєстрацію зміни власників ТОВ «ЕКСПРЕС», за яким відбувся перехід прав на 50 % частки у статутному капіталі ТОВ «ЕКСПРЕС», яка належала ОСОБА_14 до «ЗААЛА ПРОДЖЕКТ ЛТД» в особі ОСОБА_2 . Таким чином, зі складу учасників ТОВ «ЕКСПРЕС» протиправно, на підставі підроблених документів було виведено ОСОБА_5 (власника 50% частки статутного капіталу) та ОСОБА_14 (власника інших 50% частки у статутному капіталі) та здійснено заволодіння корпоративним правами на загальну суму 2 065 390,00 (два мільйони шістдесят п`ять тисяч триста дев`яносто) грн. У подальшому 28 січня 2022 року ОСОБА_2 на виконання вказівки Особи 8 (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження) уповноважує Особу 9 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) бути його представником як засновника ТОВ «ЕКСПРЕС» укладати та підписувати від імені ОСОБА_2 правочини щодо розпорядження часткою 50 % у статутному капіталі ТОВ «ЕКСПРЕС». 31 січня 2022 року між Особою 9 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) який діяв від імені ОСОБА_2 та «ЗААЛА ПРОДЖЕКТ ЛТД» в особі директора ОСОБА_2 складено акт приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЕКСПРЕС» відповідно до якого статутний капітал ТОВ «ЕКСПРЕС» у розмірі 50 % перейшов до «ЗААЛА ПРОДЖЕКТ ЛТД». У подальшому 01 лютого 2022 року між «ЗААЛА ПРОДЖЕКТ ЛТД» в особі директора ОСОБА_2 та громадян України Особа 10 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) та Особа 11 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) складено акт приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЕКСПРЕС» відповідно до якого ОСОБА_2 передав 50 % статутного капіталу ТОВ «ЕКСПРЕС» Особі 10 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) та 50 % статутного капіталу ТОВ «ЕКСПРЕС» Особі 11 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження). У вироку Жовтневого районного суду від 09.03.2023 було встановлено факт злочинних дій осіб по заволодінню корпоративними правами ТОВ "ЕКСПРЕС" на загальну суму 2 065 390,00 грн на підставі підроблених документів. На теперішній час, власником спірної частки у статутному капіталі ТОВ "Експрес" є ОСОБА_4 , що також підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 5 а.с. 153). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт належності права власності на спірну частку позивачу та вибуття частки з володіння позивача поза його волею доведений належними та допустимими доказами. Доказів іншого матеріали справи не містять. У зв`язку з чим, суд виснував про обґрунтованість позовних вимог та необхідність витребування спірного майна із володіння ОСОБА_4 на користь позивача. Водночас, оскільки судом розглянуто та задоволено вимоги позивача про визнання недійсним правочину, враховуючи, що підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації права є безпосередньо рішення суду, а звернутися з заявою заінтересованої особи в даному випадку - позивача у внесенні відповідних записів ніщо не перешкоджає, отже, підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання державного реєстратора виконати актуалізацію реєстраційних дій та привести дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно зі станом на 26.01.2022 року, у тому числі зазначивши у складі учасників (засновників) ТОВ "Експрес" (ідентифікаційний номер 24608433) ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 50% статутного капіталу, що еквівалентно 1 032 695,00 грн та ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у розмірі 50% статутного капіталу, що еквівалентно 1 032 695,00 грн, відсутні, а тому в цій частині заявлених вимог судом відмовлено. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне. Відносно відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" 21.05.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство № 904/4709/21, на даний час провадження у справі перебуває на стадії ліквідації. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником. Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" (далі - відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2), ОСОБА_3 (далі - відповідач-3), ОСОБА_4 (далі - відповідач-4), "Заала Проджект" ЛТД (далі - відповідач-5) з позовною заявою про визнання недійсним правочинів, визначення розміру статутного капіталу та частки у статутному капіталі товариства. За результатом розгляду справи судом встановлено незаконність відчуження із власності ОСОБА_7 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС". До таких висновків суд дійшов за результатом комплексного аналізу усіх доказів, що наявні в матеріалах справи, у їх логічному взаємозв`язку та послідовності, серед яких висновок експерта №861/05/2022, складений 11.05.2022 за результатами проведення почеркознавчої експертизи, висновок експерта №СЕ-19/104-23/12234-ПЧ від 06.04.2023 за результатами судової почеркознавчої експертизи та вирок Жовтневого районного суду від 09.03.2023 у справі №201/2626/23. Скаржник ці висновки аргументованими поясненнями не спростовує, натомість вказує на те, що суд під час прийняття оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку про належність та допустимість висновку експерта № 861/05/2022 від 11.05.2022 року складеного експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно - дослідна служба України» Фраймович Людмилою Володимирівною. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-ХІІ). Відповідно до частини третьої статті 98, частини першої статті 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Та обставина, що експертизи проведені не за ухвалою суду у справі, що переглядається, не є підставою вважати їх недопустимими доказами, оскільки особи, які проводили цю експертизу є атестованими судовими експертами, обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 КК України, самі висновки є в достатній мірі інформативними щодо предмета доказування, а отже є допустимими письмовими доказами у справі, які слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 450/3032/19, від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20). Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18). В свою чергу, господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (див. постанову Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17). Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказали на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо (див. постанову Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20). Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20). Отже, узагальнено висновки Верховного Суду щодо прийняття копії висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, полягають у такому: - висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок; - копія висновку експерта має бути належним чином засвідчена; - для прийняття копії висновку експерта не потрібно окремого дозволу слідчого чи вироку суду у кримінальному провадженні; - цей доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, адже суд оцінює копію висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі; - сторони мають право надати суду докази на спростування висновку експерта, клопотати про виклик експерта до суду; про призначення додаткової або повторної експертизи, тощо. Такі висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23. Можливість використання в якості доказів (одного з доказів) при розгляді іншої справи, виконаних у кримінальному провадженні висновків експертиз, підтверджено Верховним Судом при розгляді справ № 678/364/15-ц (постанова від 17.10.2019), №461/3675/17 (постанова від 05.02.2020) та № 9901/740/18 (постанова від 10.03.2020). Наведене вказує на безпідставність аргументів щодо неможливості використання при розгляді господарської справи висновку експерта №СЕ-19/104-23/12234-ПЧ від 06.04.2023, проведеної у досудовому розслідуванні. Більше того, у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17 зазначено, що положенням процесуального закону визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Суд зазначає, що висновки експертів за результатами проведення почеркознавчих експертиз містять відомості передбачені ст. 98 ГПК України. Посилання ТОВ «Експрес» на те, що відповідно до реєстру атестованих судових експертів (http://rase.minjust.gov.ua/) експерт Фраймович Людмила Володимирівна не мала право проводити експертизу оскільки свідоцтво останньої термін дії якого був до 29.03.2021 року було анульовано рішенням ЕКК КНДІСЕ № 9 від 31.10.2016 року, колегією суддів відхиляються к безпідставні, адже з того ж таки реєстру вбачається, що експерт Фраймович Людмила Володимирівна отримала свідоцтво № 57-21/Д підтвердження кваліфікації судового експерта на підставі рішення Кваліфікаційної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції Україн?и від 07-04-2021 №5 з терміном дії до 07-04-2024 за напрямками та видами експертної спеціальності: «Почеркознавча та лінгвістична. 1.1 Дослідження почерку і підписів. 1.2 Лінгвістичне дослідження писемного мовлення». Як вже було зазначено, висновок №861/05/2022 складений 11.05.2022, тобто в період дії свідоцтва, яке надавало право на здійснення відповідного виду експертних досліджень особі, яка мала відповідні повноваження та кваліфікацію. Твердження апелянта про те, що суд під час надання правової оцінки змісту вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/2626/23 від 09.03.2023 року не звернув увагу на рішення ЄСПЛ у справі «VASARAD AND PAULUS v. SLOVAKIA» від 15.12.2022 року, що як наслідок призвело до прийняття помилкових висновків застосування частини 6 статті 75 ГПК України, судом також визнаються необґрунтованими, адже правова оцінка вироку надавалася саме як одному з доказів у сукупності з іншими та враховуючи їх взаємний зв`язок. До того ж, як слідує зі змісту пункту 72 Рішення ЄСПЛ у справі «V AS ARAD AND PAULUS v. SLOVAKIA» від 15.12.2022 року, на який посилається скаржник, Суд зазначив, що використання показань свідків в обмін на імунітет або інші переваги може поставити під сумнів справедливість судового рішення проти обвинуваченого та може викликати складні питання в тій мірі, в якій за своєю природою такі заяви відкриті для маніпуляцій і можуть бути зроблені виключно для отримання переваг, запропонованих в обмін або особистою помсти. Таким чином, не можна недооцінювати ризик того, що особу можуть звинуватити та судити на основі неперевірених тверджень, які не обов`язково безкорисливі. Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/2626/23 від 09.03.2023 у даній справі оцінювався не з точки зори змістовності показань свідків, які могли мати обвинувальний нахил, а саме з точки зору обставин, встановлених судом та засвідчених самим обвинувачуваним ОСОБА_2 особою, що була визнана винною у схемі із заволодіння корпоративними правами ТОВ "ЕКСПРЕС" на загальну суму 2065390,00 грн на підставі підроблених документів. Таким чином, належними та допустимими доказами підтверджуються обставини щодо незаконності відчуження із власності ОСОБА_16 частки у статутному капіталі ТОВ "ЕКСПРЕС". Також, судом визнаються неприйнятними доводи ТОВ "ЕКСПРЕС" (відповідач-1) щодо порушення процесуальних прав компанії «ЗААЛА ПРОДЖЕКТ ЛТД» (відповідач-5), оскільки такі не відповідають закріпленому в ст. 14 ГПК України принципу диспозитивності, відповідно до якого останній, будучи стороною у справі наділений процесуальною дієздатністю, а отже вправі самостійно захищати свої права у випадку їх порушення. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 25.05.2022 у справі № 904/5314/20. Щодо аргументів апелянта про те, що суд першої інстанції під час прийняття рішення не надав жодної правової оцінки відсутності позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі продажу, апеляційним судом приймається до уваги, що під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, а також в постановах Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 461/5771/17, від 15.03.23 у справі № 725/1824/20, від 15.03.23 у справі № 336/665/19. Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений в п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц та п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18). Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 09.02.2021 у справі №381/622/17, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі №483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц виснувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (пункт 58). Аналогічні висновки приведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 (пункт 85), від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 (пункт 31), від 20.06.2023 у справах № 554/10517/16-ц (пункт 7.47) та №633/408/18 (пункт 11.12). При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 55)). Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16.09.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 86)). Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19) Апеляційний суд звертає увагу, що застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у вказаному рішенні Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. У постанові від 02.09.2020 у справі № 904/1409/19 Верховний Суд послався на те, що аналіз частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту. При цьому за змістом згаданої норми Закону зазначені способи захисту (визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві та стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю) є альтернативними. В ухвалі від 15.09.2020 Велика Палата Верховного Суду, повертаючи справу №5017/1221/2012 відповідній колегії суддів Верховного Суду, з огляду на відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, дійшла висновку про належні та ефективні способи захисту прав та інтересів позивача - учасника товариства, що полягають у відновленні становища, що існувало до визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства, оскільки саме задоволення таких вимог після внесення законодавчих змін може бути підставою для самостійного ініціювання внесення до державного реєстру змін до відповідних відомостей про юридичну особу учасником товариства як заявником. Колегія суддів зауважує, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо належних та ефективних способів захисту прав та інтересів позивача - учасника товариства стосується випадку, коли позивач прагне відновити становище, яке існувало до стверджуваного порушення його прав або інтересів, заміняє віндикаційний позов або позов про визначення розміру капіталу та розміру часток учасників іншими вимогами (про визнання рішення загальних зборів недійсним, визнання недійсними змін до статуту, скасування реєстраційної дії/реєстраційного запису). Судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 11.12.2023 у справі № 907/922/21 вважає, що витребування (переведення прав) частки не є єдино можливим способом захисту прав позивача у спорі з учасниками, які вступили до товариства. Навпаки такі способи захисту застосовуються у чітко визначених законом випадках, зокрема: якщо відповідач незаконно заволодів часткою позивача (належним способом захисту є витребування частки у особи, що незаконно заволоділа без відповідної правової підстави відповідно до статті 387 ЦК України); якщо порушено переважне право учасником на придбання частки (належним способом захисту є переведення прав покупця); якщо частка була набута безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом захисту є витребування від добросовісного набувача у всіх випадках відповідно до частини другої статті 388 ЦК України); якщо частка була набута оплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом є витребування від добросовісного набувача у випадках, передбачених у частині першій статті 388 ЦК України). Корпоративна Палата виходить з того, що частка у статутному капіталі товариства є особливим видом майна, тому загальні засади захисту права власності застосовуються й для захисту права власника частки у статутному капіталі, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Таким чином, власник майна з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для витребування майна оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна, документів, що посвідчують відповідне право, рішень загальних зборів, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав. Як свідчать матеріали справи позивач вважає себе власником частки в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ "Експрес", що еквівалентно 1 032 695,00 грн, яка вибула з його володіння на підставі акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "ЕКСПРЕС" (код ЄДРПОУ 24608433) від 08 вересня 2020 року, та в подальшому на підставі актів приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "ЕКСПРЕС" (код ЄДРПОУ 24608433) від 31 січня 2022 року та 01 лютого 2022 року була відчужена на користь кінцевого набувача - ОСОБА_4 (відповідач-4). При цьому судом встановлено, що кількість учасників ТОВ "ЕКСПРЕС" (код ЄДРПОУ 24608433) не змінилася (двоє), перерозподілу їх часток не відбулося (кожному належить по 50%, що еквівалентно 1 032 695,00 грн), розмір статутного капіталу також не зазнав змін (2 065 390,00 грн). Так, у постановах від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18 та від 18.03.2020 у справі №466/3221/16-а Велика Палата Верховного Суду вказала, що вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт «е» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. Цей висновок був застосований та підтверджений також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 08.09.2020 у справі №916/667/18, від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 та постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 911/803/20. Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду мають загальний характер та мають враховуватись при вирішенні питання щодо належності обраного позивачем способу захисту в усіх справах, що стосуються зміни розміру часток та відновлення складу учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення прав або інтересів учасників товариства. Отже, за наведеною позицією Великої Палати Верховного Суду застосування такого способу захисту як визначення розмірів часток учасників товариства має здійснюватися, якщо право особи на частку не може бути захищене у спосіб її стягнення (витребування з володіння) (постанова Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 925/1437/21). Тобто, після вибуття в учасника частки, з подальшою зміною розміру часток учасників товариства та зміною розміру статутного капіталу товариства, в учасника немає іншого ефективного способу судового захисту порушеного права, окрім як звернення до суду з вимогою про встановлення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (див. постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №910/5540/20, від 25.04.2024 у справі № 906/1012/22). Натомість у даній таких обставин (змін кількості учасників, розміру часток учасників та розміру статутного капіталу товариства) судом не встановлено, що виключає можливість та необхідність застосування такого способу захисту як встановлення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства. Так само, визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "ЕКСПРЕС" (код ЄДРПОУ 24608433) від 08 вересня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №788, 789, за яким вибуло з володіння ОСОБА_5 50% частки у статутному капіталі ТОВ "ЕКСПРЕС", що еквівалентно 1 032 695,00 грн., до ОСОБА_16 , не призведе до повернення цієї частки позивачу, тобто не відновить його прав, щодо порушення яких він стверджує. Слід зауважити, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Водночас, норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні цього правочину. У спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС», тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку здійснити державну реєстрацію змін до відомостей щодо ТОВ «ЕКСПРЕС». Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону № 755-IV заявник - позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі. Відповідно до пп. «д», «е» п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону № 755-IV для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: - судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; - судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 25 зазначеного Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо, зокрема: - визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; - скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі. Апеляційний суд констатує, що перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей щодо розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, розмірів часток учасників такого товариства чи склад учасників товариства, стягнення з відповідача частки за заявою учасника такого товариства, чітко визначений ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» і є вичерпним. Відтак, позовні вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі чи будь-якого іншого правочину, рівно як і визначення розміру частки у статутному капіталі в контексті встановлених у даній справі обставин не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідач-4 набув права власності на частку у статному капіталі ТОВ "Експрес", яка належала позивачу, на підставі ряду недійсних правочинів, тобто її відчуження на відбулось поза волею власника, при цьому недійсний правочин не породжує правових наслідків, в той час як захищене законом право власника витребувати своє майно від будь-кого, хто володіє ним без правових підстав, є абсолютним. Відтак, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та правової позиції Судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеної у постанові від 11.12.2023 у справі № 907/922/21, суд апеляційної інстанції доходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги про витребування на користь Джабраілової ( ОСОБА_7 )) ОСОБА_17 з незаконного володіння ОСОБА_4 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС" (ідентифікаційний код 24608433) у розмірі 50% статутного капіталу, що еквівалентно 1032695,00 грн та відповідно наявність підстав для її задоволення. В свою чергу, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)). Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством/договором, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 43); постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20). Наведене є підставою для відмови у задоволенні решти позовних вимог про: - визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "ЕКСПРЕС" (код 24608433) від 08 вересня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №788, 789, за яким ОСОБА_5 передала ОСОБА_6 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" у розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес", що еквівалентно 1 032 695,00 грн; - визначення розміру частки у статутному капіталі ТОВ "ЕКСПРЕС" (ідентифікаційний код 24608433) у загальному розмірі 2 065 390,00 грн та визначення розміру частки учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес", а саме: розмір частки у статутному капіталі ТОВ "ЕКСПРЕС" (ідентифікаційний номер 24608433) ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 50% статутного капіталу, що еквівалентно 1 032 695,00 грн; - зобов`язання державного реєстратора виконати актуалізацію реєстраційних дій та привести дані Єдиного державного реєстру згідно зі станом на 26.01.2022…. Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України). Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, а тому рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2024 у справі №904/4709/21 (904/1216/22) належить змінити як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права. Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Так, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 129 ГПК України). Як визначено ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, стягнення судового збору за подання позову повинно бути здійснено пропорційно задоволених позовних вимог до відповідачів, в даному випадку 15 490,42 грн з відповідача-4 на користь позивача. Решта в розмірі 8 052,00 грн покладається на позивача. При цьому на виконання вимог ч. 5 ст. 129 ГПК України судом враховано причини виникнення спору, поведінку відповідача-1 як під час розгляду справи, так і його дії щодо досудового вирішення спору та врегулювання спору мирним шляхом. Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. З огляду на результат перегляду справи в апеляційному порядку та фактичне вирішення справи на користь позивача, зважаючи на те, що спір виник, в тому числі, внаслідок неправильних дій відповідача-1, судові витрати в суді апеляційної інстанції залишаються за скаржником. Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 232-236, 244, 269, 275-277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2024 у справі № 904/4709/21 (904/1216/22) задовольнити частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2024 у справі №904/4709/21 (904/1216/22) змінити. Позов задовольнити частково. Витребувати на користь ОСОБА_16 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з незаконного володіння ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" (ідентифікаційний номер 24608433) у розмірі 50% статутного капіталу, що еквівалентно 1 032 695,00 грн. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Джабраілової ( ОСОБА_7 )) ОСОБА_17 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 15 490,42 грн - витрат по оплаті судового збору, про що видати наказ. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 04.03.2025 Головуючий суддя В.Ф. Мороз Суддя О.Г. Іванов Суддя А.Є. Чередко