Постанова Київський апеляційний суд № 752/12146/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 грудня 2024 року м. Київ Справа № 752/12146/21 Провадження: № 22-ц/824/5054/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Нежури В. А., Мережко М. В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Мазура Ю.Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про відшкодування завданої матеріальної шкоди, у с т а н о в и в: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 19.02.2021 року в м. Києві біля будинку № 38-Б по вул. Велика Васильківська сталося пошкодження належного йому припаркованого транспортного засобу «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_1 . Пошкодження відбулося внаслідок падіння з даху вищевказаного будинку брили снігу, яка завдала глибоких вм`ятин та тріщин лакофарбового покриття. В зоні паркування транспортного засобу були відсутні огороджувальні стрічки та жодних зимових прибиральник робіт по очищенню снігу не відбувалося, окрім того, місце паркування визначав охоронець, який здійснює охорону та нагляд зазначеної території. Подія була оформлена належним чином працівниками національної поліції, яких викликав на місце пригоди позивач. На виконання договору ТОВ «Клевер Експерт» 02.03.2021 складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 88/02-21, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу становить 85 791,45 грн. За викладених обставин, просив стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» вартість матеріальної шкоди у розмірі 85791,45 грн., вимушені витрати на проведення оцінки у розмірі 3000 грн. та судовий збір. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 вартість матеріальної шкоди, внаслідок пошкодження транспортного засобу «Toyota», реєстраційний номер: НОМЕР_1 , у розмірі 85791 грн. 45 коп. Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку № 88/02-21 від 02.03.2021 у розмірі 3000 грн. 00 коп. Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. Не погодившись із таким судовим рішенням, директор КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмовув позові. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд не надав належної оцінки обставинам пошкодження транспортного засобу та не врахував, що позивач не бачив момент пошкодження. Відмітила, що відповідач не являється управителем будинку, а тому на нього помилково покладено обов`язок із відшкодування збитків, окрім того, в структурі вартості наданих послуг в будинку АДРЕСА_1 прибирання покрівлі не було визначено та не оплачувалась співвласниками будинку. При цьому, працівниками ЖЕД 102 було попереджено мешканців про можливість падіння буруль та снігу з покрівлі шляхом розвішування оголошень та огороджувальних стрічок. Також зауважила, що спірний розмір завданих збитків не підтверджено належними доказами, звіт, долучений до матеріалів справи, не може бути належним доказом, оскільки суб`єкта оціночної діяльності не було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та, що цей звіт підготовлено для подання до суду. В той же час, клопотання відповідача про призначення експертизи було необґрунтовано залишено без задоволення. Ухвалами Київського апеляційного суду від 31 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Ковалевська Д.С. в інтересах ОСОБА_1 зазначила, що будинок АДРЕСА_1 має багатоскатний дах та пошкодження відбулось не від льодяної бурульки, а від падіння глиби снігу саме через відсутність прибирання на скатній покрівлі. Будь-які огороджувальні стрічки та попередження, як і будь-які обмежувальні знаки в зоні паркування були відсутні. Окрім того, відмітила, що попередження про небезпеку не є виконанням обов`язку щодо очищення даху від снігу. З приводу звіту про оцінку завданого вартості матеріального збитку зауважила, що він складений у відповідності до норм чинного законодавства, а посилання відповідача про необхідність застосування вимог для проведення експертизи є необґрунтованими. Разом з апеляційною скаргою, директором КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» була також подана заява про призначення транспортно-товарознавчої експертизи для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota» НОМЕР_1 внаслідок падіння снігу. Відповідно до частин 1, 3 статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. За загальним правилом експертиза призначається,коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи та поданих доказів, при цьому, особа, яка заявляє клопотання про призначення експертизи, повинна обґрунтувати та довести необхідність її призначення. Варто відмітити, що клопотання про призначення експертизи також подавалось відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, та ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 14 червня 2022 року було залишено без задоволення, у зв`язку з його необґрунтованістю. Відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів зазначає, що позивач надав суду докази щодо розміру завданої майнової шкоди - звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 88/02-21, який не спростовано відповідачем, доказів, які б вказували на наявність сумнівів щодо правильності вказаного звіту відповідачем надано не було. Саме лише посилання відповідача на те, що експертизу у справі не було проведено та суб`єкт оціночної діяльності не був повідомлений про кримінальну відповідальність не можуть бути підставою для задоволення відповідного клопотання, враховуючи, що суб`єкт оціночної діяльності в своїй професійній практиці не регулюється положеннями Закону України «Про судову експертизу», а тому, відповідні положення щодо здійснення експертизи в даному випадку не застосовуються. В той же час, відповідачем не доведено необґрунтованості звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 88/02-21, не надано доказів на його спростування та викладених у ньому обставин. З огляду на вищенаведене, підстави для призначення транспортно-товарознавчої експертизи в справі відсутні, а тому колегією суддів відповідне клопотання відповідача було залишено без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, транспортний засіб «Toyota», реєстраційний номер: НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . 19.02.2021 позивач звернувся до начальника Голосіївського УПГУ НП в м. Києві з приводу пошкодження його автомобіля «Toyota», реєстраційний номер: НОМЕР_1 , який був припаркований за адресою: Голосіївський район, м. Київ, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), буд. 40, оскільки на нього впав сніг з балкону будинку, в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження. Згідно довідки, складеної ст. ДОП Голосіївського УП ГУ Національної поліції в м. Києві майором поліції Вернігором А., погодженої начальником ВП Голсоіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві підполковником поліції Рупенко В., під час першочергового реагування, за вказаним вище фактом здійснював виїзд наряд УПП «ІНФОРМАЦІЯ_1», старший Щербина . За зверненням позивача до Голосіївського УПГУ НП в м. Києві, факт пошкодження автомобіля «Toyota», реєстраційний номер: НОМЕР_1 19.02.2021 року зафіксовано працівниками поліції, що підтверджується рапортом чергового Голосіївського управління поліції. Також було прийнято заяву від позивача, в якій позивач зазначив, що 19.02.2021 близько 15 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), буд. 38-б на припаркований власний автомобіль «Toyota», реєстраційний номер: НОМЕР_1 , з даху балкона даного будинку впала брила снігу та пошкодила автомобіль, а саме: дах стойки, лакофарбове покриття. 26.02.2022 представником позивача було направлено заяву відповідачу, в якій було вказано про події та обставини її вчинення, а також запитано інформацію щодо управителя багатоквартирного будинку, за адресою якого відбулась подія. 01.03.2021 зазначену заяву було отримано відповідачем, що підтверджується поштовим зворотним рекомендованим повідомленням. Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 88/02-21, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota», реєстраційний номер: НОМЕР_1 з урахуванням фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить 85791,45 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ситуація із заподіяння шкоди ОСОБА_1 виникло внаслідок прямого невиконання обов`язків відповідачем, оскільки належне прибирання снігу та льоду з даху унеможливило б виникнення відповідної ситуації, проте відповідач не вживав ніяких заходів з метою виконання даного обов`язку. Наявність шкоди, яка була завдана позивачеві, встановлена Звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 88/02-21. Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно із ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 ЦК України. При цьому у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди, а на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 цієї статті встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановленою є обставина, що на автомобіль позивача відбулось падіння снігу з покрівлі будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю Голосіївського управління поліції на запит відповідача (т.1 а.с. 60), згідно якої відповідний факт було зафіксовано нарядом УПП «ІНФОРМАЦІЯ_1». Доводи скаржника про наявні розбіжності з приводу фіксації вказаного факту, а саме факту падіння снігу з даху будинку або ж даху балкону не заслуговують на увагу, оскільки відповідна інформація підтверджена вищевказаною відповіддю, наданою на запит КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва». Окрім того, варто відмітити, що з фотокарток, наданих відповідачем, вбачається, що скатна покрівля, з якої могла б впасти брила снігу міститься на балконі останнього поверху, що також відноситься до покрівлі будинку та не стосується площі самого балкону. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ч. 4 та 5 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та, зважаючи на положення п. 3-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги», надавало, в тому числі, в день пошкодження транспортного засобу позивача, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва». Відповідно п. 14 ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Законом України «Про житлово-комунальні послуги» у статті п.1 ч. 4 ст. 8 визначено прямий обов`язок забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг. Суд першої інстанції вірно зазначив, що чинним законодавством на відповідача покладено обов`язок щодо виконання робіт із скидання снігу та льоду із даху та покрівлі будинку під номером АДРЕСА_1 , однак Комунальнепідприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» не виконало свого обов`язку належним чином щодо прибирання снігу. Відповідний обов`язок на відповідача покладено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій. При цьому, саме лише посилання відповідача на відсутність в структурі вартості наданих послуг прибирання покрівлі не спростовує наявності вказаного обов`язку в управителя багатоквартирного будинку. Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність паркування транспортного засобу позивачем, варто зазначити, що доказів на підтвердження вказаної обставини, зокрема, наявність заборони паркування за адресою вул. Велика Васильківська, 38-Б матеріали справи не містять, тобто,сумніви відповідача щодо дотримання позивачем Правил дорожнього руху під час паркування транспортного засобу не підтверджуються жодними доказами, а тому не враховуються при ухваленні рішення.Наявність роздрукованих попереджувальних оголошень щодо можливого падіння снігу не спростовує можливості паркування та не спростовує обов`язку відповідача щодо прибирання снігу покрівлі будинку. Отже, позивачем доведено факт завдання йому шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, а відповідач це не спростував і не довів відсутності своєї вини. Вартістьвідновлювального ремонту автомобіля позивача встановлена звітом про оцінку вартості матеріального збитку № 88/02-21. Відповідач не надав доказів на спростування вказаного звіту та не навів належних доводів з приводу невірних вихідних даних або ж вартості робіт та запчастин, які б викликали сумніви в його правильності, а тому підстави для відхилення вказаного доказу відсутні. Отже,задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із наявних у справідоказів та передбаченої у ч. 2 ст. 1166 ЦК України презумпції вини заподіювача шкоди, яка відповідачем у встановленому порядку не була спростована. Апеляційна скарга за своїм змістом є повторенням правової позиції, сформованої відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, аргументи якої знайшли належну оцінку в рішенні суду першої інстанції. Доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить. При цьому, колегія суддів ураховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00). Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 18 квітня 2023 року підлягає залишенню без змін, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т. О. Невідома Судді В. А. Нежура М. В. Мережко