Постанова Київський апеляційний суд № 364/487/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа № 364/487/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/17743/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. при секретарі Кононовій Н.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Летун Тетяни Віталіївни на ухвалу Володарського районного суду Київської області від 23 вересня 2024 року (суддя Моргун Г.Л.) про залишення без розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: у липні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 227426481 в розмірі 21 342грн, а також судових витрат. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 5 березня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», правонаступником якого він є, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 227426481. Відповідачка належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість у розмірі 21 342грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 6 000грн та заборгованість за відсотками - 15 342грн. Позивач посилався на те, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги з повернення заборгованості за кредитним договором № 227426481 від 5 березня 2021 року, а 20 жовтня 2022 року між ним та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу, за яким до нього перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором. Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 23 вересня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. У поданій апеляційній скарзі представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Летун Т.В. просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Представник позивача зазначає, що надання до суду оригіналу договору факторингу № 20102022 від 21 жовтня 2022 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», та реєстру прав вимоги № 1 від 21 жовтня 2022 року до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року є неможливим, оскільки на даний час товариством ведеться активна претензійно-позовна робота по стягненню кредитної заборгованості за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі прав вимоги № 1 від 21 жовтня 2022 року до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року. Вказаний реєстр містить дані по великій кількості боржників, інформація про яких не може бути розголошеною у відповідності до Закону України «Про захист персональних даних». Водночас до суду було надано завірені належним чином копії документів. Оригінал договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року разом з додатками до нього перебуває безпосередньо у сторін цього договору - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс». Представник позивача вважає, що в матеріалах справи містяться належні, допустимі та достатні докази на підтвердження відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 227426481 від 5 березня 2021 року від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «Таліон Плюс» та згодом і до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», при цьому у заяві на виконання вимог ухвали судді від 24 липня 2024 року було детально описано порядок набуття позивачем права вимоги за вказаним кредитним договором. Крім цього, представник позивача зазначає, що до матеріалів справи було додано диск DVD-R, на якому міститься оригінал кредитного договору № 227426481 від 5 березня 2021 року, при цьому суд першої інстанції безпідставно ототожнив електронний доказ як засіб доказування та матеріальний носій, на якому він розміщений, оскільки характерною рисою електронного доказу є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. До того ж, не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу. Також в апеляційній скарзі зазначено про розгляд справи у відсутність представника апелянта. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Сторони, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду апеляційної скарги (с.с.117-122), у судове засідання не з`явилися, клопотання про його перенесення не подали, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не в повній мірі виконав вимоги ухвали судді від 24 липня 2024 року, так як не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження переходу до нього права вимоги за кредитним договором № 227426481 від 5 березня 2021 року, укладеним між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , та не повідомив про неможливість подання таких доказів у строк, встановлений судом, що на думку суду, вказує на відсутність можливості доведеності позивачем заявлених ним позовних вимог, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а як наслідок унеможливлює розгляд такої справи по суті. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 12 ЦПК України). Питання щодо витребування доказів врегульовані статтею 84 ЦПК України. Відповідно до частин першої, третьої, сьомої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання, суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. З матеріалів справи вбачається, що жодна сторона не подавала суду першої інстанції клопотання про витребування доказів. Ухвалою судді Володарського районного суду Київської області від 24 липня 2024 року відкрито провадження по справі, призначений розгляд справи у спрощеному порядку без виклику учасників справи у судове засідання, яке призначене на 23 вересня 2024 року, зобов`язано позивача подати до канцелярії суду не пізніше ніж за три дні до часу розгляду справи оригінали документів, які містяться у кредитній справі відповідачки ОСОБА_1 , а також оригінали договорів факторингу, за яким позивачу відійшло право вимоги за вказаним кредитним договором, додаткові угоди до цих договорів, оригінал реєстру боржників до договору факторингу, повідомлення відповідачки про укладення договору про переуступку права вимоги. Позивачу роз`яснено, якщо позивач без поважних причин не надасть витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору по суті, суд постановить ухвалу про залишення позову без розгляду у порядку, передбаченому п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Отже, суд за власною ініціативою прийняв рішення про витребування у позивача оригіналів доказів, копії яких були додані до позовної заяви. Частиною 7 статті 81 ЦПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Ухвала судді першої інстанції про відкриття провадження у справі та витребування оригіналів доказів такого обґрунтування не містить. Не врахував суд першої інстанції і положення статті 95 ЦПК України. Частина 2 статті 95 ЦПК України передбачає, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Частина 6 статті 95 ЦПК України визначає, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Крім того, слід враховувати, що частиною десятою статті 84 ЦПК України передбачено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду. Пунктом 9 частини першої статті 257 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору. Системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що його необхідно застосовувати у взаємозв`язку із положеннями частин сьомої-десятої статті 84 ЦПК України, а саме за умови з`ясування питання, яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або для відмови у визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами. Наведені висновки щодо застосування указаних норм процесуального права відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах: від 13 лютого 2019 року у справі № 592/10368/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 560/904/15-ц, від 17 січня 2020 року у справі № 520/2609/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 208/4288/18. Крім того, Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі №761/117393/19 зазначив, що положення частини десятої статті 84 ЦПК України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів, а залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів. З матеріалів справи вбачається, що у підтвердження своїх позовних вимог позивач до позовної заяви додав належним чином посвідчені копії: кредитного договору, паспорту споживчого кредиту, платіжного доручення про перерахування коштів позичальнику, договорів факторингу від 28 листопада 2018 року та від 20 жовтня 2022 року, витягів з реєстрів прав вимоги, розрахунку заборгованості. 3 вересня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача Летун Т.В. на виконання вимог ухвали судді від 24 липня 2024 року, у якій представник позивача зазначає, що надання до суду оригіналу договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та реєстру прав вимоги № 1 від 21 жовтня 2022 року до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року є неможливим, оскільки на даний час товариством ведеться активна претензійно-позовна робота по стягненню кредитної заборгованості за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі прав вимоги № 1 від 21 жовтня 2022 року до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року. Вказаний реєстр містить дані по великій кількості боржників, інформація про яких не може бути розголошеною у відповідності до Закону України «Про захист персональних даних». Водночас до суду було надано завірені належним чином копії документів та диск DVD-R, на якому міститься оригінал кредитного договору № 227426481 від 5 березня 2021 року. Також представник позивача зазначила, що оригінал договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року разом з додатками до нього перебуває безпосередньо у сторін цього договору - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс». Ухвала про витребування оригіналу договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року разом з додатками до нього у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» або у ТОВ «Таліон Плюс» судом не постановлялася. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду постановлена з порушенням норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Летун Тетяни Віталіївни задовольнити, ухвалу Володарського районного суду Київської області від 23 вересня 2024 року - скасувати. Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направити до Володарського районного суду Київської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 4 березня 2025 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.І. Ящук