Постанова 4803 № 204/7994/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2454/25 Справа № 204/7994/24 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Космачевської Т.В., Агєєва О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Дубіжанська Т.О.), В С Т А Н О В И В: 15 серпня 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.03.2019 року у розмірі 33196,41 грн., станом на 18.07.2024 року, що складається із: 27979,06 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5217,35 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 19.03.2019 року в розмірі 27 979 грн. 06 коп., судові витрати у розмірі 2 422 грн. 40 коп. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Із вказаним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог не погодилась представник АТ КБ «ПриватБанк» - Христян О.М. та подала апеляційну скаргу, вважає, що воно в цій частині ухвалено без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі, з порушенням норм процесуального та матеріального права. Мотивує скаргу тим, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 19.03.2019 року та приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. 23.03.2021 року відповідач з використанням ОТП паролю відписав Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи, та не звертався до Банку задля розірвання договору. ОСОБА_2 просила рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з відповідачки на користь Банку заборгованість за відсотками в сумі 5217,32 грн. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить, 33196,41 гривень. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3028х30=90840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 19.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг кредиту. Кредитний договір складають заява, підписана відповідачем, Умови надання і Правила банківських послуг та Тарифи Банку. Розмір кредиту в перелічених документах не зазначений. Розмір бажаного ліміту не зазначений в жодних з перелічених документах. У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» встановлено, що відповідач згідно договору б/н отримав кредитну картку: № НОМЕР_1 , дата відкриття 19.03.2019 року, термін дії 03/23.(а.с. 6). Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки 19.03.2019 року відбувся старт карткового рахунку № НОМЕР_1 ; 11.11.2020 року збільшення кредитного ліміту у розмірі 28 000 грн.; 26.12.2022 року зменшено кредитний ліміт (а.с. 20). До кредитного договору банк додав Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 8-19). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 18.07.2024 року становить 33 196 грн. 41 коп., яка складається: заборгованість за тілом кредиту 27 979 грн. 06 коп., заборгованість за простроченими відсотками 5 217 грн. 35 коп. (а.с. 41-49). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції дійшов висновку, що Банком не доведена обставина погодження між сторонами договірного зобов`язання в частині наявного у відповідача обов`язку сплати відсотків, у тому числі у розмірах і порядках нарахування у документах. Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов`язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2019 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви о приєднанні до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 23.03.2021 року було підписано за допомогою електронного підпису Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг Згідно пункту 3 угоди про використання простого електронного підпису: сторони визнали простим електронним підписом такі способи підписів Клієнта: ОТР- пароль, QR-код, підпис стилусом на планшеті у відділенні Банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додаткових або на офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де Клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір. Сторони визначають правочин у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов`язковими для сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження. Апеляційний суд вважає, що підписавши стилусом на планшеті у відділенні банку 19.03.2019 року власноруч заяву та 23.03.2021 заяву до приєднання до умов та правил за допомогою електронного підпису, а саме за допомогою ОТР-паролю, відповідач погодився із запропонованими йому умовами кредитування, оскільки в даному випадку, всі умови та правила містяться в одному документі а не є окремим додатком до договору. Згідно п. 2.1.1.2.5 сторони узгодили, що протягом строку кредиту розмір кредитного ліміту може бути змінений Банком в односторонньому порядку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення. Відповідно до п. 2.1.1.3.3 нарахування процентів здійснюється в останній календарний день місяця. Розрахунок процентів здійснюється щодня на суму трат, здійснених за рахунок кредиту: для карток «Універсальна», за методом «факт/факт», для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяця та році. Тобто, відповідач підписавши вказану заяву, погодився зі всіма істотними умовами кредитування, оскільки під час підписання заяви приєднання, відповідачу було відомо про умови кредитування. Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 , 19.03.2019 року відбувся старт карткового рахунку та було встановлено кредитний ліміт у розмірі 10000 грн., який у подальшому збільшувався 11.11.2020 року до 28000 грн., та 26.12.2022 року було зменшено до 0.00 грн. З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на підставі кредитного договору б/н, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 останньому було надано: кредитну картку № НОМЕР_1 відкриту 19.03.2019 року зі строком дії до 03/23. Таким чином підписана сторонами у справі заява від 23.03.2021 року із узгодження відсотків та заяву про приєднання умов, в якій вони погодили істотні умови, у тому числі й розмір процентів за користування кредитом та збільшення відсоткової ставки у разі прострочення сплати кредитної заборгованості, що є договором у розумінні цивільного законодавства. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за основним зобов`язанням та відсотками, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Користування ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується випискою по рахунку та у судовому порядку даний кредитний договір недійсним не визнавався. Таким чином висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову у частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 5217,35 грн., не відповідає діючому цивільному законодавству та матеріалам справи. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції задовольняє позовну заяву в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами в межах заявлених позовних вимог. Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, є підстави для скасування оскаржуваного рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами і ухвалення нового судового рішення у цій частині. Відповідно до положень частини першої ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зокрема, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3633,60 грн. за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками скасувати і ухвалити нове рішення в цій частині. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.03.2019 року у вигляді заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 5217 грн. 35 коп. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 3633,60 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О.В. Халаджи Т.В. Космачевська О.В. Агєєва