Постанова Полтавський апеляційний суд № 538/2358/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 538/2358/24 Номер провадження 22-ц/814/1082/25Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В.А. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І. за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Грищука Дмитра Всеволодовича на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 листопада 2024 року, постановлену в м. Лохвиця під головуванням судді Бондарь В. А., дата складення повного судового рішення не вказана у цивільній справі за заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Грищука Дмитра Всеволодовича, заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, в с т а н о в и в: У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Грищук Д. В. звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження із залученням в якості заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 , у який просив суд встановити юридичний факт утримання ОСОБА_1 трьох дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В обґрунтування заяви зазначав, що ОСОБА_1 є батьком доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої сплачує аліменти. 11.10.2024 заявник зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , в якої є діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та які проживають з ним та дружиною. Батько ОСОБА_4 - ОСОБА_6 помер у рф. Фактично шлюбно-сімейні відносини між заявником та ОСОБА_7 виникли у 2021 році і з цього часу на утриманні заявника перебувають її діти, оскільки дружина ніде не працює. Таким чином, на сьогодні троє дітей віком до 18 років знаходяться на постійному матеріальному утриманні заявника, що є для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 листопада 2024 року у відкритті провадження за вказаною заявою відмовлено на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України. Не погодившись з даною ухвалою, представник ОСОБА_1 адвокат Грищук Д. В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що визначальним фактом в даній справі є не батьківство, а саме утримання трьох і більше дітей, що створює юридичні наслідки для заявника. Вважає, що судом не взято до уваги той факт що заявник мобілізований до лав ЗСУ та на нього розповсюджуються пільги, встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», відповідно до якого у разі перебування у військовослужбовця на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років він має право звільнитися з військової служби. Висновки суду про існування спору про право в частині того, у кого саме на утриманні перебуває дитина та хто займається її вихованням є помилковими, оскільки сам факт проживання заявника ОСОБА_1 разом з дітьми за однією адресою підтверджує факт утримання ним дітей. Вказує також, що спір про право з територіальним центром комплектування та соціальної підтримки відсутній та заявник не оскаржує відмову у звільненні з військової служби, а лише просить суд встановити факт утримання ним дітей, який породжує юридичні наслідки саме для нього, а у разі виникнення спору про право заявник має право звернутися до адміністративного суду чи органу, який наділений таким правом. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та в силу положень підпункту г пункту 2 частини четвертої, пункту 2 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у разі встановлення факту перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років та за відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, він матиме право на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану. Відмовляючи у відкритті провадження у справі з підстав, визначених частиною четвертою статті 315 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що заявник звернувся до суду з метою закріплення факту, який ніким не оспорюються та не ставиться під сумнів в частині утримання ним власної дитини. Щодо встановлення факту утримання дітей дружини, то наявний спір з батьками дітей в частині того, у кого саме з них на утриманні вони перебувають. Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Згідно частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. За правилами частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно вимог частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до частин першої, четвертої статті 15, частин третьої, четвертої статті 155 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Оскільки факт, про встановлення якого просить заявник, стосується виконання батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , своїх батьківських обов`язків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що факт перебування неповнолітніх падчерки та пасинка на утриманні ОСОБА_1 пов`язаний з вирішенням спору про право, перед усім, права дітей на належне батьківське виховання та утримання, яке відповідно до частини першої статті 268 СК України може бути компенсоване мачухою, вітчимом лише, якщо у дітей немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, що підлягає доведенню з дотриманням принципу змагальності сторін, який не притаманний окремому провадженню. Отже, такий факт не може встановлюватися у безспірному порядку, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, а тому залишає апеляційну скаргу представника заявника без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, що не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися до суду з відповідним позовом. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грищука Дмитра Всеволодовича залишити без задоволення. Ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді Г. Л. Карпушин О. І. Обідіна