Ухвала КЦС ВС № 757/36356/23-ц

УХВАЛА 3 лютого 2025 року м. Київ справа № 757/36356/23-ц провадження № 61-10790ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна установа «Київський слідчий ізолятор», про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок тримання в нелюдських умовах, що принижують гідність особи, ВСТАНОВИВ: 30 липня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року. Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року, касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків. Заявнику необхідно було подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи, а також сплатити судовий збір. Заявнику роз`яснено, що у разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику. Верховний Суд двічі направляв копію ухвали від 23 серпня 2024 року ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену заявником у касаційній скарзі. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення разом з копією зазначеної ухвали Верховного Суду від 23 серпня 2024 року повернено до касаційного суду без вручення адресату з незалежних від суду причин, а саме у зв`язку із закінченням терміну зберігання. У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 2-4159/12 (753/12496/18) (провадження № 61-4961св19) Верховний Суд зробив висновок, що за загальним правилом повернення надісланої кореспонденції до суду із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування позивача, а також не може беззаперечно свідчити про його відмову від одержання кореспонденції чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду. Втім, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Отже, сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції, зазначивши її в апеляційній скарзі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 21 січня 2021 року у справі № 910/16249/19, від 19 травня 2021 року у справі № 910/16033/20, від 20 липня 2021 року у справі № 916/1178/20). Верховний Суд вчинив всі процесуальні дії щодо вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме надіслав ухвалу засобами поштового зв`язку на адресу заявника, яку він зазначив у своїй касаційній скарзі як адресу для листування. Крім того, до повноважень касаційного суду не віднесено встановлювати фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах касаційної скарги. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 906/638/22. Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. До касаційного суду заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження від ОСОБА_1 не надходили. У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі. Станом на 3 лютого 2025 року ухвалу Верховного Суду від 23 серпня 2024 року не виконано і відомості про те, що заявник вживав заходи щодо усунення недоліків скарги, у Єдиній автоматизованій системі діловодства Верховного Суду відсутні. Пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України). Так, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 753/21967/15-ц (провадження № 61-43936св18) зазначено, що добросовісність учасників судового процесу, зокрема полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та вживати заходи щодо обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судом обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення. Верховний Суд зазначає, що заявник мав можливість слідкувати за ходом розгляду своєї справи, дізнаватися про його результати та у встановлені процесуальні строки виправити недоліки його касаційної скарги, оскільки ухвала Верховного Суду від 23 серпня 2024 року у відкритому доступі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Заявник, достовірно знаючи, що ним направлено скаргу до суду, не здійснював жодних дій для отримання поштових відправлень із суду. Крім того, Верховний Суд зауважує, що саме заявник, як особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлений у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції від суду (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 552/2497/22). Учасник судового процесу зобов`язаний з розумним інтервалом часу самостійно цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та підлягає поверненню. Оскільки заявником недоліки касаційної скарги не усунено, вказане свідчить про невиконання вимог ухвали, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна установа «Київський слідчий ізолятор», про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок тримання в нелюдських умовах, що принижують гідність особи, вважати неподаною і повернути заявнику. Заявнику надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Карпенко