Ухвала КЦС ВС № 128/1691/22

УХВАЛА 12 лютого 2025 року м. Київ справа № 128/1691/22 провадження № 61-3256св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач), суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Якушинецький центр первинної медико-санітарної допомоги, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Якушинецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Якушинецької сільської ради на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у складі колегії суддів Сала Т. Б., Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Якушинецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Якушинецької сільської ради (далі - КНП «Якушинецький ЦПМСД») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовну заяву мотивовано тим, що з 01 січня 2011 року вона з відповідачем перебувала у трудових відносинах, займала посаду сестри медичної загальної практики - сімейної медицини. 08 лютого 2022 року відповідач повідомив її про майбутнє звільнення. Наказом від 07 квітня 2022 року № 48-кр/тр (далі - наказ № 48-кр/тр) її звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Того ж дня вона ознайомилась із вказаним наказом. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідач недотримався вимог законодавства щодо її переважного права на залишення на роботі як працівника із безперервним трудовим стажем 11 років 3 місяці, що значно перевищував безперервний трудовий стаж інших працівників, які займали аналогічні посади на підприємстві. Крім того, відповідач не врахував, що до настання пенсійного віку їй залишилось менше ніж три роки, що відповідно до частини другої статті 42 КЗпП України також є перевагою для залишення на роботі. Посилаючись на вказане вище, ОСОБА_1 просила суд скасувати наказ № 48-кр/тр, поновити її на роботі на посаді сестри медичної загальної практики-сімейної медицини КНП «Якушинецький ЦПМСД» і стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до моменту поновлення на роботі. Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх ухвалення Вінницький районний суд Вінницької області рішенням від 28 листопада 2022 року (у складі судді Бондаренко О. І.) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, ОСОБА_1 не скористалась пропозицією КНП «Якушинецький ЦПМСД» щодо працевлаштування, а тому її обґрунтовано було звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників. Не погодившись з рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 28 листопада 202 року, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Вінницький апеляційний суд постановою від 16 лютого 2023 року (у складі колегії суддів Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28 листопада 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив з інших підстав. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що: у КНП «Якушинецький ЦПМСД» було сім посад сестри медичної загальної практики-сімейної медицини, з яких внаслідок проведеного на підприємстві скорочення штату працівників залишилось три посади, тому відповідач повинен був з`ясувати наявність у позивачки переважного права на залишення на роботі; відповідач не надав суду доказів вирішення питання щодо наявності чи відсутності у позивачки переважного права на залишення на роботі, тому під час звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату було порушено встановлений законом порядок вивільнення працівників; відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд керувався тим, що позивачка пропустила строк, передбачений статтею 233 КЗпП України, на звернення до суду і не заявляла клопотань про його поновлення. Не погодившись з постановою Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2023 року, ОСОБА_1 оскаржила її в касаційному порядку. Верховний Суд постановою від 17 січня 2024 року (у складі колегії суддів Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.) касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Постанову Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2023 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-3497св23). Постанову касаційного суду мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, відмовивши у позові, помилково вказав на пропущення позивачкою строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, оскільки на час звільнення ОСОБА_1 з роботи і на час її звернення до суду з позовом в Україні діяв встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а строки, визначені статтею 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії такого карантину. Вінницький апеляційний суд постановою від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28 листопада 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив. Скасував наказ КНП «Якушинецький ЦПМСД» від 07 квітня 2022 року № 48-к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної загальної практики-сімейної медицини Якушинецької амбулаторії загальної практики сімейної медицини у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Поновив ОСОБА_1 на посаді сестри медичної загальної практики-сімейної медицини Якушинецької амбулаторії загальної практики сімейної медицини з 08 квітня 2022 року. Стягнув з КНП «Якушинецький ЦПМСД» на користь ОСОБА_1 256 888,08 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів). Вирішив питання про розподіл судових витрат. Постанову апеляційного суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць допустив до негайного виконання. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що: підставами позову ОСОБА_1 вказала неврахування відповідачем обставин, що надають їй перевагу в залишенні на роботі з огляду на її тривалий безперервний стаж роботи та того, що їй залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, які не досліджував та не оцінював суд першої інстанції; суд не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, водночас відповідач не надав жодних доказів, які б могли підтвердити здійснення відповідачем до дати звільнення позивачки порівняння кваліфікації і продуктивності праці працівників, яких було запропоновано звільнити, та працівників, яким запропоновано вакантні посади, із зазначенням чому саме надається перевага одним працівникам, а не іншим, зокрема відсутні будь-які порівняльні таблиці, довідки, міркування тощо; у частині вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з огляду на розрахунки, надані позивачкою з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), та те, що відповідач не заперечував вказаних розрахунків, у тому числі і в частині визначення розміру середньоденної заробітної плати позивачки, і не спростував їх, апеляційний суд погодився, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за день становила 526,41 грн (21 582,63 грн / 41 робочий день (за два місяці розрахункового періоду грудень 2021 року - січень 2022 року)), а з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 08 квітня 2022 року до 20 лютого 2024 року) у розмірі 256 888,08 грн (526,41 грн х 488 робочих днів), без утримання податку й інших обов`язкових платежів. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи У касаційній скарзі, поданій 06 березня 2024 року через систему «Електронний суд», КНП «Якушинецький ЦПМСД» просить змінити постанову Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в частині розміру стягненого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив: - пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21), Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 620/3884/18 (провадження № К/9901/10912/19), від 19 лютого 2020 року у справі № 405/1526/17 (провадження № 61-28088св18), від 20 січня 2023 року у справі № 761/7133/21 (провадження № 61-11975св22), від 12 липня 2023 року у справі № 331/147/22 (провадження № 61-4299св23). Касаційну скаргу мотивовано тим, що премія не може враховуватися під час визначення середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 . Крім того, заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково врахував грудень 2021 року і січень 2022 року як останні два календарні місяці роботи, передбачені пунктом 2 Порядку № 100, водночас не врахував, що такими місяцями є січень і лютий 2022 року. 08 травня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судове рішення є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні. Відзив мотивовано тим, що апеляційний суд правильно розрахував розмір її середнього заробітку за час вимушеного прогулу, водночас висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник, сформульовані не у подібних правовідносинах та за інших фактичних обставин. Рух справи у суді касаційної інстанції 06 березня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга КНП «Якушинецький ЦПМСД» на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року. Верховний Суд ухвалою від 17 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував з Вінницького районного суду Вінницької області матеріали цивільної справи № 128/1691/22. У жовтні 2024 справа надійшла до Верховного Суду. Відповідно до розпорядження від 03 жовтня 2024 року № 1168/0/226-24 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , на підставі службової записки секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М. Верховний Суд ухвалою від 06 лютого 2025 року справу призначив до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами 01 січня 2011 року ОСОБА_1 призначено на посаду сестри медичної загальної практики-сімейної медицини у Комунальний заклад «Вінницький районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі - КЗ «Вінницький РМЦПМСД»). Наказом від 09 січня 2020 року № 7 ОСОБА_1 переведено на посаду медичної сестри Якушинецької лікарської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини. Рішенням 10 сесії 8 скликання Якушинецької сільської ради від 30 липня 2021 року № 415 затверджено статут КНП «Якушинецький ЦПМСД» та прийнято майно, що перебувало на балансі КНП «Вінницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Вінницької міської ради у комунальну власність Якушинецької територіальної громади. Змінено назву КНП «Вінницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Вінницької міської ради на КНП «Якушинецький ЦПМСД». Наказом КНП «Якушинецький ЦПМСД» від 08 лютого 2022 року № 28-к/тр «Про попередження про заплановане звільнення» у зв`язку із змінами в структурі підприємства для забезпечення відповідної чисельності штату працівників сестру медичну загальної практики-сімейної медицини ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення 07 квітня 2022 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під підпис. КНП «Якушинецький ЦПМСД» запропонувало ОСОБА_1 вакантні посади, зокрема переведення на 0,5 ставки посади сестри медичного фельдшерського пункту села Медвеже Вушко з посадовим окладом 3 250 грн або на 1,0 ставки посади сестри медичної сімейної медицини в Агрономічний АЗПСМ з посадовим окладом 6 500 грн. Від ознайомлення та підпису у повідомленні щодо вакантних посад ОСОБА_1 відмовилась. Наказом КНП «Якушинецький ЦПМСД» від 12 лютого 2022 року № 35-к/тр до штатного розпису цього підприємства введено одну ставку сестри медичної Якушинецької амбулаторії ЗПСМ. Відповідно до штатного розпису КНП «Якушинецький ЦПМСД» станом на 22 лютого 2022 року у Якушинецькій амбулаторії ЗПСМ було сім посад сестри медичної загальної практики сімейної медицини. Наказом № 48-кр/тр ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 07 квітня 2022 року. Наказом від 08 квітня 2022 року № 51-к/тр затверджено та введено в дію новий штатний розпис КНП «Якушинецький ЦПМСД» з 08 квітня 2022 року, відповідно до якого у Якушинецькій амбулаторії ЗПСМ залишилось три посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини. Станом на день звільнення ОСОБА_1 виповнилось 59 років, а її безперервний трудовий стаж на підприємстві становив 11 років і 3 місяці.

Мотивувальна частина Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Вивчивши матеріали справи та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. У пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ціна позову майнового характеру станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = = 671 000 грн). З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції стягнув з КНП «Якушинецький ЦПМСД» на користь ОСОБА_1 256 888,08 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів). Дослідивши матеріали цивільної справи, зміст позовної заяви та судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що ціна позову майнового характеру у справі № 128/1691/22 становить 256 888,08 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000 грн). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року). Верховний Суд, враховуючи засади змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ щодо цієї категорії. Тому ця справа щодо вимог як майнового, так і немайнового характеру не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Разом з тим заявлені позивачкою позовні вимоги немайнового характеру, враховуючи спірні правовідносини, обставини справи та застосовані норми права, на складність справи не впливають. Верховний Суд зауважує, що ця справа вже була предметом розгляду у суді касаційної інстанції, водночас касаційне провадження № 61-3497св23 було відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав того, що суд апеляційної інстанції помилково виснував про пропуск позивачкою строку на звернення до суду, що перешкоджає позивачці у доступі до суду, а висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 1 Перехідних положень КЗпП України про право працівників на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі до закінчення дії на території України карантинних заходів з метою запобігання поширенню COVID-19 відсутні. Такі висновки після подання касаційної скарги ОСОБА_1 були сформульовані Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22) та були враховані Верховним Судом під час ухвалення постанови від 17 січня 2024 року у справі, що переглядається, за наслідком чого справу було направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Водночас касаційна скарга КНП «Якушинецький ЦПМСД» та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у цій справі підлягає касаційному оскарженню. Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судового рішення, що оскаржується, у касаційній скарзі не зазначені, та Верховний Суд таких підстав не встановив. Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02, від 20 травня 2010 року). Отже, зазначена справа не підлягає касаційному оскарженню, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) сформулювала правову позицію, згідно з якою, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, тому у зв`язку з цим касаційне провадження у справі належить закрити. Наведена правова позиція підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї касаційної скарги. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду є судом права, першочерговою метою якого є формування єдиної правозастосовчої практики з вирішення цивільних спорів, а не повний перегляд усіх без винятку цивільних справ. З огляду на викладене, з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою НКП «Якушинецький ЦПМСД» на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, оскільки вона подана на рішення, яке відповідно до статті 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про закриття касаційного провадження у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для його оскарження, відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Якушинецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Якушинецької сільської ради на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Якушинецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Якушинецької сільської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий І. М. Фаловська Судді В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік