Постанова 4856 № 240/27608/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/27608/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції -Майстренко Н.М. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 03 березня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (ГУ ДПС у Житомирській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 травня 2023 року: -№0115811-2410-0608, яким визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 64395,50 грн.; - №0115821-2410-0608, яким визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 9546,88 грн.; - №0115818-2410-0608, яким визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 5202,68 грн.; - №0115819-2410-0608, яким визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 8812,50 грн. 04 жовтня 2024 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивач є власником, зокрема, таких об`єктів нерухомого майна: -нежитлові будівлі загальною площею 990,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за які було відповідачем сформовано податкове повідомлення - рішення від 08.05.2023 № 0115811-2410-0608 про нарахування податку на нерухоме майно на суму 64395,50 грн за податковий період 2022 рік; - будівля, гаражний бокс для автомобілів, загальною площею 587,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за яку відповідачем були сформовані податкові повідомлення-рішення від 08.05.2023 про нарахування податку на нерухоме майно: -№0115818-2410-0608 на суму 5202,68 грн за податковий період 2020 рік, - №0115819-2410-0608 на суму 8812,50 грн за податковий період 2021 рік; - №0115821-2410-0608 на суму 9546,88 грн за податковий період 2022 рік. Не погодившись з такими рішенням позивач оскаржив їх до Житомирського окружного адміністративного суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача прийняті обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішень. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", (набрав чинності 01.01.2015), викладено у новій редакції ст.266 Податкового кодексу України (ПК України), якою запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно із пп.266.3.1- 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Підпунктом 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Згідно пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно, а платником такого податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. При цьому, відповідно до п. 30.1. ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2. цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України). Так, п. «є» пп. 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості". При цьому, до будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". Крім того, Верховним Судом у постанові від 22.04.2021 у справі №0640/4296/18 звернуто увагу, що визначаючи податкову пільгу у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту - платнику. Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути підставою для звільнення від оподаткування. Так, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням, зокрема, у даному випадку для виробництва інших готових металевих виробів. Крім того, із матеріалів справи встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець та з 10.06.2019 року, тобто з моменту взяття позивача на облік як фізичної особи - підприємця, основним видом його діяльності був КВЕД 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна". І лише 20.04.2023 позивачем був змінений вид діяльності з основного КВЕД 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна" на основний КВЕД 25.99 "Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.". Таким чином, у податкових періодах, за які визначено суму податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, позивач задекларував здійснення основної діяльності, яка не класифікується у секціях В - Р КВЕД ДК 009:2010. Також, відповідно до наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів" від 09.12.2011 №1588 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 №1562/20300, пунктом 8.4 розділу VIII визначено, що фізична особа-підприємець повинна подати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП протягом 10 робочих днів після реєстрації, до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Проте, згідно з даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України нежитлові будівлі, гаражний бокс для автомобілів за адресою: Житомирська обл., Житомирський район, с. Іванівка, пров. Шкільний, 5 та 7, взагалі не були визначені позивачем як об`єкти, що використовуються у його господарській діяльності, шляхом подання форми 20-0ПП "Відомості про об`єкти оподаткування". Вказані об`єкти нерухомого майна взяті на облік лише 17.05.2023, що підтверджується долученим до матеріалів справи витягом про об`єкти оподаткування ОСОБА_1 . Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.