Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/20865/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20865/23 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 15.12.2023 року; Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Крусяна А.В. Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДМС України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДМС України в Одеській області від 23.02.2023 року №51032300018419 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління ДМС України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Азербайджана ОСОБА_1 у зв`язку із непридатністю посвідки для подальшого використання. В обґрунтування позову зазначено, що позивач є громадянином Республіки Азербайджан, з 2015 року документований посвідкою на постійне проживання в Україні. У зв`язку із пошкодженням посвідки, позивач звернувся до органу міграційної служби із заявою, в якій просив здійснити обмін посвідки на підставі положень пункту 7 Порядку №321. При цьому, під час видачі позивачу посвідки на постійне проживання була проведена перевірка законності залишення в Україні, будь-яких підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію виявлено не було. Однак, без наведення належних і обґрунтованих підстав, відповідач прийняв рішення, яким відмовив у задоволенні вимог позивача про обмін посвідки на постійне проживання в Україні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДМС України в Одеській області №51032300018419 від 23.02.2023 р. про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 . Зобов`язав Головне управління ДМС України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 у зв`язку із непридатності посвідки для подальшого використання. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДМС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,6 грн. Проаналізувавши положення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку №321, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство, що регулює спірні правовідносини, не наділяє відповідача правом перевіряти обґрунтованість підстав оформлення посвідки під час розгляду заяви про її обмін. При цьому, виявлення обставин, що свідчать про оформлення посвідки з порушенням вимог законодавства, є підставою для проведення службової перевірки, складання відповідного висновку та визнання такої посвідки недійсною за наказом ДМС. З огляду на те, що позивач з 2009 року документований посвідкою на постійне проживання, з 2015 року документований посвідкою на постійне проживання безстроково, а рішення відповідача про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання не містить посилань на конктретні відомості про особу позивача, які є не підтвердженими, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість оспорюваного рішення органу міграційної служби, наявність безумовних підстав для його скасування та, з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача, - зобов`язання відповідача здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні. В апеляційній скарзі Головне управління ДМС України в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і під час вирішення справи помилково залишено поза увагою те, що оформлення позивачу посвідки на постійне проживання в Україні відбулось за відсутності правових підстав, передбачених пунктом 6 частиною 2 статті 4 Закону України «Про імміграцію». З наведеного слідує правомірність та обґрунтованість оспорюваного рішення органу міграційної служби про відмову в оформленні/обміні посвідки на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку №321, а саме у разі, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію. Також, наполягаючи на неправильності висновків суду першої інстанції про покладення орган міграційної обов`язку щодо здійснення позивачу обміну посвідки на постійне проживання в Україні, апелянт вказує, що такий висновок не враховує повідомлені відповідачем обставини стосовно видання ДМС наказу про визнання недійсною і такою, що підлягає вилученню та знищенню, раніше видану позивачу посвідку на постійне проживання в Україні. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, згідно наявних в матеріалах перекладів документів, згідно паспорту №7ECZ9D5 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Азербайджану. 16.10.2009 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований посвідкою на постійне проживання в Україні Серії НОМЕР_1 . Видача позивачу посвідки на постійне проживання в Україні здійснена на підставі пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про імміграцію» (в редакції чинній на момент видачі), а саме у зв`язку із прибуттям в Україну разом з батьками, які були документовані посвідками на постійне проживання. У зв`язку з досягненням 25-річного віку позивачу здійснено обмін та оформлено посвідку на постійне проживання в Україні від 02.12.2015 року Серії НОМЕР_2 . У зв`язку з втратою посвідки, 29.10.2019 року позивач звернувся в Головне управління ДМС України в Одеській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання в Україні. Розглянувши заяву, Головне управління ДМС України в Одеській області прийняло рішення від 17.12.2019 року за №51032300002356 про відмову громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321. Вказане рішення органу міграційної служби позивачем не оскаржено, у тому числі, не є предметом спору у даній адміністративній справі. 17.02.2023 року позивач повторно звернувся в Головне управління ДМС України в Одеській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання в Україні. Розглянувши заяву, Головне управління ДМС України в Одеській області прийняло рішення від 23.02.2023 року за №51032300018419 про відмову громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321. Не погоджуючись із цим рішенням органу міграційної служби, посилаючись на його необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI, який також встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України. За визначеннями, наведеними у пунктах 6, 7, 18 частини 1 статті 1 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI, іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Слід враховувати, що згідно з статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 року №3929-XII (який діяв на час документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні) іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов`язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію. Також, у статті 11 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 року №3929-XII (який діяв на час документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні) передбачалось, що особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють імміграційну візу, що є чинною протягом року з дня її оформлення. Зазначена особа в`їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України. Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п`яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію. Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання. Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви. Згідно із статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 року №3929-XII (який діяв на час документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні) дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів, зокрема: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти (пункт 6). Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321 (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну або до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території. Посвідка видається строком на 10 років. Згідно з пунктом 7 Порядку №321 (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія). Пунктами 40, 41 Порядку №321 (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) передбачено, що для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати. У разі коли обмін посвідки здійснюється у зв`язку із закінченням строку її дії або оформленням нової посвідки в разі втрати або викрадення, додатково подаються документи, зазначені у підпункті 4 пункту 32, пунктах 33 і 34 цього Порядку. Згідно з пунктами 62, 63 Порядку №321 (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, зокрема у разі, коли: дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію (підпункт 3). Копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні. У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб`єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надсилає письмове повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб`єкта для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства. Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку. Відповідно до пунктів 72, 73, 75 Порядку №321 (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується, зокрема у разі: оформлення посвідки з порушенням вимог законодавства (підпункт 8). У разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС. На підставі висновку посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС. Повідомлення про визнання наказом ДМС посвідки недійсною видається територіальним органом ДМС, визначеним у наказі ДМС, іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається їм рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його отримання від ДМС. Посвідки, визнані недійсними відповідно до наказу ДМС, знищуються територіальним органом, визначеним у наказі. Повертаючись до обставин справи, апеляційний суд враховує, що оспорюване за цим позовом рішення ГУДМС від 23.02.2023 року №51032300018419, а саме про відмову позивачеві в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання, прийнято на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку №321 (дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію). Виходячи з дійсних обставин справи, 03.07.2023 року ГУДМС складено висновок про необхідність надіслання до ДМСУ матеріалів справи про документування посвідками на постійне проживання в Україні Серії НОМЕР_3 від 02.12.2015 року, Серії ОД №10378 від 16.10.2009 року громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для підготовки проєкту про скасування посвідок на постійне проживання та визнання їх недійсними. Згідно вказаного висновку, на момент звернення з заявою про оформлення посвідки на постійне проживання, 05.08.2009 року, іноземець був повнолітнім та не міг отримати дозвіл на імміграцію в Україну, як це передбачено положеннями пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про імміграцію». 25.08.2023 року ДМСУ видано наказ за №194, яким відповідно до положень пунктів 72, 73, 75 Порядку №321, на підставі Висновку ГУДМС від 03.07.2023 року, яким визнано недійсними, такими, що підлягають вилученню та знищенню посвідки на постійне проживання Серії НОМЕР_3 від 02.12.2015 року, Серії НОМЕР_1 від 16.10.2009 року, видані громадянинові Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (пункт 9 наказу). Зазначені висновок ГУДМС та наказ ДМС містяться в матеріалах особової справи позивача, наданої на вимогу суду першої інстанції, однак судом ці матеріали не досліджено та їм не була надана правова оцінка. Крім того, про проведену перевірку підстав видачі позивачеві посвідки на постійне проживання відповідачем зазначалось у заявах по суті справи, однак такі доводи ГУДМС судом першої інстанції помилково не враховано. Також, як свідчать обставини справи, наказ ДМС не є предметом спору у цій справі та за цим адміністративним позовом позивачем не оспорюється. На переконання апеляційного суду, визнання недійсною посвідки на постійне проживання виключає правові підстави для здійснення її обмін згідно вимог Порядку №321. Відповідно до частин 1, 2 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, у тому числі шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 5 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Враховуючи викладене, оскільки відповідачем обґрунтовано підстави прийняття оспорюваного рішення і на момент вирішення справи посвідки на постійне проживання позивача визнані недійсними, відповідний наказ ДМСУ позивачем за цим позовом не оспорюється, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість позовної заяви та відсутність підстав для її задоволення у повному обсязі. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають норм матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові. Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДМС України в Одеській області задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішенням, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв