Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/32178/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32178/23 Категорія:108020000 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту: 17.06.2024 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі за позовом приватного підприємства "Геліос-Ван" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2023 року приватне підприємство (далі ПП) "Геліос-Ван" звернулося до суду з позовом до Одеської митниці про: - визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000515/2 від 27 липня 2023 року; - визнання противоправною та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001039 від 27 липня 2023 року; - стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 14 147,20 грн. (2 147,20 грн. судовий збір та 12 000 грн. витрат на правничу допомогу). Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що підставами для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень стали наступні розбіжності: у наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт; до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати, в якій відсутнє посилання на договір перевезення, а також рахунок на оплату, в якому не зазначені витрати на завантажування та розвантажування вантажу; в експортній митній декларації зазначено умови поставки CIF, а в інвойсі умови поставки FOB; сума в платіжному дорученні не відповідає сумі вказаній в інвойсі. Позивач вважає, що митний орган необґрунтовано послався на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт, а також не зазначені витрати на завантажування та розвантажування вантажу, оскільки згідно п.4.1 контракту №AIME/01-2016 від 24 листопада 2015 року, на підставі якого здійснювалась поставка, визначено, що ціни на товар, які постачаються на виконання умов вказаного контракту, встановлюються у доларах США та включають вартість упаковки, маркування, тари та навантаження. Оскільки за умовами контракту ціна товару включає в себе вартість пакування та навантаження, то згідно з положеннями пп."в" п.1 ч.10 ст. 58 МК України вказані витрати не потребують окремого документального підтвердження. Крім того, позивач зазначив, що на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, були надані договір про надання транспортно-експедиційних послуг та рахунки на оплату, які містять відомості про вартість вантажно-розвантажувальних робіт, а також у довідці про транспортні витрати зазначена вартість послуг з перевезення і експедиторського обслуговування, номер контейнеру, який перевозиться та номер коносаменту. Щодо тверджень відповідача про те, що в експортній митній декларації зазначено умови поставки CIF, а в інвойсі умови поставки FOB, позивач вказав, що до Одеської митниці був надісланий лист-пояснення від виробника товару, у якому продавець товару надав пояснення щодо заповнення експортної митної декларації, зокрема, продавець товару зазначив, що формат митної декларації, який ним використовується, є єдиним форматом, дозволеним в Об`єднаних Арабських Еміратах та щоб вказати умови FOB в експортній митній декларації, на вказаному офіційному бланку, митний агент продавця використав графу №48 "Інші зауваження" для підтвердження в експортній митній декларації, що поставка товару здійснювалась на умовах поставки FOB. Щодо тверджень відповідача про те, що сума в платіжному дорученні не відповідає сумі вказаній у інвойсі, позивач вказав, що у платіжному дорученні, наданому митному органу, у графі "Призначення платежу" зазначено передоплату за проформою-інвойс та інвойсом, а також іншими проформою та інвойсом, що стосувалися попередніх митних поставок в межах контракту. Позивач звернув увагу, що вартість товару, який був поставлений, визначена у інвойсі та складає 22 690,91 дол. США, саме така сума була вказана декларантом у МД. За таких обставин, позивач вважає, що у поданих підприємством документах відсутні будь-які розбіжності, які б впливали на визначення митної вартості товару, та позивачем до Одеської митниці подані всі, визначені Митним кодексом України, документи, які підтверджують митну вартість товару, задекларовану в митній декларації. Враховуючи, що під час митного оформлення позивачем були заявлені повні та достовірні відомості про митну вартість товарів, то у відповідача відсутні підстави для її коригування і відмови у митному оформлені товару, а також у застосуванні другорядного методу визначення митної вартості товарів. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що в рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Таким чином, відповідач вважав, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2023/000515/2 від 27 липня 2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001039 від 27 липня 2023 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову. Також, відповідач вважав, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 12 000 грн. становить 4,47 прожиткові мінімуми на працездатних осіб з 01 січня 2023 року, або 1,79 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 296,59 годин роботи, отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 12 000 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року позов ПП "Геліос-Ван" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови задоволено. Визнано противоправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000515/2 від 27 липня 2023 року. Визнано противоправною та скасовано картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001039 від 27 липня 2023 року. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПП "Геліос-Ван" витрати зі сплати судового збору у сумі 2 147,20 грн. та 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В апеляційній скарзі Одеської митниці ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги: - відповідно до пп."в" п.2 ч.10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; - для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно ч.2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. В порушення наказу МФ України від 24 травня 2012 року №599 (далі Наказ №599) до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати в якої відсутнє посилання на договір про перевезення та рахунок на оплату в якому не зазначені витрати на завантажування та розвантажування вантажу; - в копії експортної декларації зазначено умови поставки CIF, в наданому інвойсі 29048755 умови FOB. Сума в платіжному дорученні не відповідає сумі інвойсів; - в наданих документах наявні розбіжності та не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст. 53 МК України. У відзиві ПП "Геліос-Ван" на апеляційну скаргу вказується, рішення суду першої інстанції є правильним, а тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Одеської митниці, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини. 24 листопада 2015 року між ПП "Геліос-Ван" (покупець) та ARK International Middle East LLC (Об`єднані Арабські Емірати, продавець) укладено контракт №AIME/01-2016 (а.с.41-49 т.1). Відповідно п.1.1 Контракту, продавець зобов`язується продати, а покупець купити та прийняти від продавця товар за номенклатурою, у кількості та за цінами, зазначеними в інвойсі та/або специфікації у вигляді додатка до цього контракту. На кожну поставку оформляється окремий інвойс та/або специфікація, яка є невід`ємною частиною цього контракту. Згідно п.3.1 Контракту, відвантаження товару здійснюється на умовах FOB Інкотермс 2020. Умови поставки FOB Дубаї. Пунктом 4.1 Контракту передбачено, що ціни на товар, що поставляється за цим контрактом, встановлені в доларах США та включають вартість упаковки, маркування, тари та навантаження. 27 липня 2023 року декларантом ПП "Геліос-Ван" подано до митного органу електронну митну декларацію №23UA500500025766U8 щодо товару: - №1 посуд столовий із зміцненого скла: кухлі 76 440 шт., набори кухлів 450 шт., торгівельна марка "Luminarc", всього 76 890 шт., виробник "ARC Middle East L.L.C.", країна виробництва AE, умови поставки FOB, відомості про вартість 998 831,44 грн. (перший метод визначення митної вартості (за ціною контракту)) (а.с.156-157 т.1). Разом з митною декларацією декларантом було подано, зокрема: пакувальний лист від 10 червня 2023 року; інвойс №29048755 від 10 червня 2023 року; проформа інвойс №20049172 від 23 травня 2023 року; коносамент №228304282 від 26 червня 2023 року; автотранспортна накладна №114657 від 26 липня 2023 року; сертифікат про походження товару №3121784 від 14 червня 2023 року; платіжна інструкція в іноземній валюті №49 від 13 червня 2023 року; рахунки на оплату №№019580 019581 від 23 червня 2023 року; довідка про транспортні витрати від 23 червня 2023 року; контракт №AIME/01-2016 від 24 листопада 2015 року та Додаткові угоди до нього; договір про надання транспортно-експедиційних послуг №0905-Т/20 від 11 грудня 2020 року; акт зважування від 27 липня 2023 року; експортна митна декларація №201-06939993-23 від 10 червня 2023 року (а.с.161-213 т.1). Під час контролю митної вартості митним органом встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати, в якій відсутнє посилання на договір про перевезення та рахунок на оплату, в якому не зазначені витрати на завантажування та розвантажування вантажу; в копії експортної декларації зазначено умови поставки CIF, в наданому інвойсі умови FOB; сума в платіжному дорученні не відповідає сумі інвойсів. З огляду на викладене, митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, каталоги, специфікації фірми виробника товару, копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову. Повідомленням від 27 липня 2023 року №147 позивачем надано митному органу пояснення щодо відсутності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, а також направлено митному орану: прайс-лист від 01 травня 2023 року; виписку по рахунку від 13 червня 2023 року; оборотно-сальдову відомість по рахунку №632 за період з 01 січня 2023 року до 24 липня 2023 року; переклад стр. 3 інвойсу №29048755 від 10 червня 2023 року; лист виробника товару від 22 січня 2020 року (а.с.214-228 т.1). 27 липня 2023 року Одеською митницею прийнято рішення №UA500500/2023/000515/2 про коригування митної вартості товарів, яким скориговано митну вартість товарів та визначено за резервним методом, а саме 0,5527 доларів США за одиницю, загальна сума 42 497,10 доларів США (а.с.231-232 т.1). Підставою для коригування митної вартості відповідачем зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. В рішенні вказано, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості такої, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Також, в рішенні зазначено, що до митного оформлення надано довідку про транспорті витрати, в якій відсутнє посилання на договір про перевезення, та рахунок на оплату, в якому не зазначені витрати на завантаження та розвантаження вантажу. Крім того, митний орган в рішенні про коригування митної вартості послався на те, що в копії експортної декларації зазначено умови поставки CIF, а в наданому інвойсі умови FOB. Підставою для коригування митної вартості відповідачем також зазначено, що сума в платіжному дорученні не відповідає сумі інвойсів. В рішенні про коригування митної вартості відповідач вказав, що декларанту було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, каталоги, специфікації фірми виробника товару, копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову, та 27 липня 2023 року позивачем надано прайс-лист, виписку з рахунку, оборотно-сальдову відомість, лист виробника та надісланий лист з повідомленням, що витребувані документи надаватись не будуть. Таким чином, відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що в наданих документах наявні розбіжності та не подані документи згідно з переліком і відповідно до умов, зазначених у ча.ч.2-4 ст. 53 МК України. Згідно рішення про коригування митної вартості, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості є більшим, а саме: по товару № 1 2,113 дол. США/кг (МД від 30 червня 2023 року №UA500500/2023/22553), ніж заявлено декларантом 1,358 дол. США/кг. У зв`язку з прийняттям Одеською митницею вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001039 від 27 липня 2023 року (а.с.233 т.1). Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для застосування резервного метода визначення митної вартості у спірному випадку (шостого методу). Таким чином, враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним. При цьому, суд першої інстанції вказав, що оскільки позовна вимога ПП "Геліос-Ван" про визнання протиправною та скасування картки відмови є похідною, позаяк саме на підставі рішення про коригування митної вартості відповідачем була прийнята оскаржувана картка відмови, то вона теж підлягає задоволенню. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.1 ст. 1, п.24 ч.1 ст. 4, ст.ст. 49, 50, ч.1 ст. 51, ч.2 ст. 52, ч.ч.1, 3 ст. 53, ч.ч.1-3 ст. 55, ст. 57, ч.ч.4, 5 ст. 58, ч.3 ст. 318 МК України. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 1 МК України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Згідно п.24 ч.1 ст. 4 МК України митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.ч.4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 3 ст. 318 МК України визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Згідно ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно ч.2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника. Відповідно ч.1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно ч.2 ст. 53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно ч.ч.1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно ч.ч.1-3 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Разом з тим, відповідно ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. Тобто, згідно норм МК України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Відповідно ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також згідно ч.6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні від 27 липня 2023 року №UA500500/2023/000515/2 відповідач при обґрунтуванні незастосування основного методу (за ціною договору (контракту) зазначив, що: - відповідно до пп."в" п.2 ч.10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; - для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно ч.2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФ України від 24 травня 2012 року №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. - до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати в якої відсутнє посилання на договір про перевезення та рахунок на оплату в якому не зазначені витрати на завантажування та розвантажування вантажу. - в копії експортної декларації зазначено умови поставки CIF, в наданому інвойсі 29048755 умови FOB .? - сума в платіжному дорученні не відповідає сумі інвойсів. Поряд з цим, до митного оформлення для підтвердження митної вартості позивач подав відповідачу ряд документів. Так, згідно пп."в" п.1, п.6 ч.10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а також і витрат на навантаження, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. До митного оформлення декларантом подано контракт від 24 листопада 2015 року №AIME/01-2016, укладений між ПП "Геліос-Ван" (покупець) та ARK International Middle East LLC (Об`єднані Арабські Емірати, продавець), відповідно п.1.1 Контракту, продавець зобов`язується продати, а покупець купити та прийняти від продавця товар за номенклатурою, у кількості та за цінами, зазначеними в інвойсі та/або специфікації у вигляді додатка до цього контракту. На кожну поставку оформляється окремий інвойс та/або специфікація, яка є невід`ємною частиною цього контракту. Згідно п.3.1 Контракту, відвантаження товару здійснюється на умовах FOB Інкотермс 2020. Умови поставки FOB Дубаї. Пунктом 4.1 Контракту передбачено, що ціни на товар, що поставляється за цим контрактом, встановлені в доларах США та включають вартість упаковки, маркування, тари та навантаження. Тобто, у спірному випадку вартість упаковки, маркування, тари та навантаження включаються в ціну товару, що прямо передбачено умовами контракту. Колегія суддів зазначає, що у спірному випадку не є важливим, які витрати на упаковку, маркування, тару та навантаження сплачені постачальником товару, оскільки, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту, вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості. У спірному випадку у фактурну вартість товару вже включені витрати на упаковку, маркування, тару та навантаження, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. Додаткові витрати на упаковку, маркування, тару та навантаження товару позивач не поніс, а тому, посилання відповідача на неможливість перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є безпідставними. Щодо посилання митного органу на не надання до митного оформлення транспортних документів, колегія суддів зазначає наступне. Так, разом з митною декларацією декларантом було подано договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів № 0905-Т/20 від 11 грудня 2020 року, який укладений між позивачем та ТОВ "Глобал Оушен Лінк", а також рахунки на оплату №№ 019580 019581 від 23 червня 2023 року, довідка про транспортні витрати від 23 червня 2023 року. З вказаних документів вбачається, що у рахунку на оплату №019580 від 23 червня 2023 року визначена вартість вантажно-розвантажувальних робіт, яка складає з ПДВ 16 455,87 грн. Таким чином, посилання відповідача на те, що в рахунках на оплату не зазначені витрати на розвантаження вантажу спростовуються змістом наданих митному органу та суду рахункам. При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на те, що до митного оформлення надано довідку про транспорті витрати, в якій відсутнє посилання на договір про перевезення, оскільки в наданих до митного оформлення коносаменту, договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів, рахунку на оплату, а також довідки про транспортні витрати, міститься інформація про дані контейнера (номер), дані коносамента та дані покупця. Що стосується посилань апелянта на те, що сума в платіжному дорученні не відповідає сумі інвойсів, колегія суддів вказує таке. В наданих до митного оформлення проформі інвойсі №20049172 від 23 травня 2023 року та в інвойсі №29048755 від 10 червня 2023 року ціна товару складає 22 690,91 дол. США, яка відповідає даним МД. Також, до митного оформлення була надана платіжна інструкція в іноземній валюті №49 від 13 червня 2023 року на суму 23 765,79 дол. США. Поряд з цим, у вказаній платіжній інструкції визначено, що оплата проводиться не лише за спірними у даній справі проформою інвойсом №20049172 від 23 травня 2023 року та інвойсом №29048755 від 10 червня 2023 року, а і за іншими рахунками (проформа інвойс №20048620 від 23 травня 2023 року та інвойс №29048756 від 10 червня 2023 року). На підтвердження обставин того, що ціна спірної поставки товару складала 22 690,91 дол. США (за курсом 36,5686 = 829 774,811 грн.) позивачем митному органу та до суду надано оборотно-сальдову відомість по рахунку підприємства №632 з 01 січня 2023 року по 24 липня 2023 року, з якої чітко вбачається, що на підставі проформи інвойсу №20049172 від 23 травня 2023 року позивачем сплачено своєму контрагенту 829 774,82 грн. Таким чином, колегія суддів зазначає, що митному органу були надані документи для митного оформлення, що містять дані щодо понесених витрат позивачем щодо оплати товару, які відповідають даним МД. Щодо посилання апелянта на те, що в копії експортної декларації зазначено умови поставки CIF, а в наданому інвойсі умови FOB, колегія суддів вказує наступне. Згідно п.3.1 Контракту від 24 листопада 2015 року №AIME/01-2016, відвантаження товару здійснюється на умовах FOB Інкотермс 2020. Умови поставки FOB Дубаї. Аналогічна інформація наведена в проформі інвойсі №20049172 від 23 травня 2023 року та в інвойсі №29048755 від 10 червня 2023 року (FOB Дубаї). В митній декларації від 27 липня 2023 року №23UA500500025766U8 умови поставки також визначені FOB. Водночас, відповідач посилається на те, що в експортній митній декларації №201-06939993-23 від 10 червня 2023 року умови поставки визначені CIF. Разом з тим, позивачем до митного органу був наданий лист постачальника від 22 січня 2020 року та переклад до нього, в якому постачальником ARK International Middle East LLC вказано про те, що використаний ними формат митної декларації є єдиним форматом, дозволеним в Об`єднаних Арабських Еміратах, та постачальник не може змінювати цей офіційний бланк, в тому числі, графу 25, а тому, щоб вказати умови FOB в експортній декларації використовується графа 48 (інші зауваження). Суд вважає, що цей лист постачальника та дані графи 48 ЕМД безпідставно не були враховані митним органом при прийнятті оскаржуваного рішення. Судом встановлено, що дійсно дані п.48 ЕМД містять умови поставки FOB, що відповідає даним щодо умов поставки, які наведені в контракті, інвойсах та МД. Крім того, суд звертає увагу на те, що за умовами Інкотермс 2020 FOB (Free Оn Board франко-борт (назва порту відвантаження)), продавець зобов`язується доставити товар до судна та завантажити його на борт, він забезпечує всю логістику, включаючи навантаження на судно, та оплачує її від моменту навантаження до перевалки контейнера за борт корабля, продавець передає права на вантаж, коли контейнер перетинає борт судна, після цього за вантаж відповідає покупець, він також має зафрахтувати місце для товару та сплатити всі наступні витрати. Тобто, FOB всі локальні витрати на території постачальника до моменту навантаження на борт судна, після цього відповідальність за вантаж та витрати на нього покладаються на вантажоодержувача. В свою чергу, CIF (Cost, Insurance and Freight вартість, страхування та фрахт (назва порту призначення)) це, по суті, правила FOB, за винятком того, що за морський фрахт та оформлення страхового поліса відповідальний відправник вантажу, він також зобов`язується зробити експортну декларацію, доставити контейнер у порт, сплатити вантажно-розвантажувальні роботи, страхування, навантаження на борт судна, а також морський фрахт до порту призначення, фінансова відповідальність вантажоодержувача починається в момент прибуття судна до порту призначення сюди входить вивантаження, розмитнення, митне очищення та доставка по території країни експорту Таким чином, CIF за транспорт платить продавець, якщо FOB за транспорт платить покупець. Різниця між ціною CIF та ціною FOB дорівнює вартості доставки до порту призначення. У спірному випадку до митної вартості позивачем додані транспортні витрати: транспортні витрати, пов`язані з морських перевезенням, плата експедитора за межами України на суму 93 908,16 грн.; транспортні витрати, пов`язані з перевезенням річковим транспортом, компенсація вартості послуг вантажно-розвантажувальних робіт, виконаних нерезидентом за межами України, плата експедитору за межами України на суму 75 148,47 грн. Тобто, митна вартість товару позивачем визначена за умовами FOB, що відповідає умовам укладеного контракту. Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №820/17417/14, від 04 вересня 2018 року №818/1186/17 акцентовано, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено. Варто зазначити, що ЄАІС Держмитслужби закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію, а також в ЄАІС Держмитслужби відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, та інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, а тому така інформаційна база не містить усіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім цього, відповідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. У постанові від 30 квітня 2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо. Однак, такі докази не міститься в матеріалах даної справи. З огляду на викладене, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару. З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, проаналізувавши положення законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000515/2 від 27 липня 2023 року є протиправним, а тому підлягає скасуванню. При цьому, оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001039 від 27 липня 2023 року є похідною вимогою, позаяк саме на підставі рішення про коригування митної вартості відповідачем була прийнята оскаржувана картка відмови, то вона теж підлягає скасуванню. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ПП "Геліос-Ван". Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 28 лютого 2025 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.