Постанова 4815 № 570/6679/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 лютого 2025 року м. Рівне Справа № 570/6679/23 Провадження № 22-ц/4815/100/25 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Боймиструк С.В., судді: Ковальчук Н.М., Хилевич С.В.. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в с т а н о в и в: Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" заборгованість за Договором позики №03434-05/2022 від 17.05.2022 року у розмірі 33730 грн., а також судові витрати у справі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.05.2022 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №03434-05/2022 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» 17.05.2022 року направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір про надання фінансового кредиту №03434-05/2022 після заповнення відповідачем відповідної електронної заявки на отримання фінансового кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, що знаходиться за адресою https://www.zecredit.com.ua/. 17.05.2022 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору №03434-05/2022, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор W456, котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 17.05.2022 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та відповідачем було укладено Договір про надання фінансового кредиту №03434-05/2022 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». 25.04.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТЗОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу №25042023, за умовами якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні Договору факторингу у порядку та строки встановлені Договором факторингу. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу №25042023 від 25.04.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (станом на дату відступлення права вимоги) складала: 33 730,00 грн. Позичальник на користь Нового кредитора жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснював, тому станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №03434-05/2022 від 17.05.2022 року становить: заборгованість по тілу кредиту 5 000,00 грн., заборгованість по відсотках 28 730,00 грн., пеня 0,00 грн., загальна заборгованість 33 730,00грн. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №03434-05/2022 від 17.05.2022 року у розмірі 33730 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 гривень. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у зв`язку з порушенням місцевим судом норм процесуального права, незастосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що надана позивачем копія Договору не містить підпису відповідача, а суду не надано доказів перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 , зокрема, виписки з її банківського рахунку. Вказує, що ОСОБА_1 не була повідомлена про зміну кредитора за вказаним кредитним договором. Стверджує, що позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували розмір заборгованості та її складові. Також зазначає, що розмір заборгованості за відсотками майже у шість разів перевищує тіло кредиту , що порушує права споживача фінансових послуг. Вважає, що позивач не виконав обов`язку щодо досудового врегулювання спору. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У частині другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"). За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. За змістом статті 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України "Про інформацію" та спеціальний Закон України "Про захист персональних даних". Відповідно до статті 2 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку). Звертаючись з позовом ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" надало копію електронного Договору про надання фінансового кредиту № 03434/05/2022 від 17 травня 2022 року сторонами якого є первинний кредитор ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТРУМ" та відповідач ОСОБА_1 . Пункт 7 Договору містить персональні дані відповідача, зокрема ПІБ, РНОКПП, номер паспорта, адресу реєстрації та підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до ч. 6 та 8 ст. 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію". Водночас колегія суддів звертає увагу, що у графі рахунок позичальника відсутній номер, а за умовами п. 1.7 договору кредит надається в безготівковій формі на реквізити банківської картки, вказаної клієнтом. До позовної заяви долучений лист первісного кредитора ТОВ "ФК "ІНВЕСТРУМ" про детальний опис дій, вчинених сторонами для укладення договору №03434-05/2022 від 17.05.2022. Пунктом 6 листа вказано, що позичальник вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитора номер своєї банківської картки, на яку він бажав отримати кредит. В свою чергу Товариство здійснило верифікацію картки. Відповідно до пунктів 12 та 13 позичальнику надається текст договору, а після згоди надсилався одноразовий ідентифікатор, який клієнт ввів у відповідне поле сайту Товариства та таким чином здійснив акцепт оферти. Після цих дій договір вважається підписаним. Вже пунктом 14 вказано, що в свою чергу Товариство здійснило перерахування коштів на вказану Позичальником банківську картку. Водночас до матеріалів справи позивачем не долучено будь-яких доказів з яких можна було б встановити, який номер банківської карти надавала відповідач, результати проведеної верифікації та й взагалі факт надсилання кредитних коштів. При цьому з послідовності дій сторін вбачається, що підписання договору одноразовим ідентифікатором передувало надсиланню кредитних коштів. Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження відомостей про передачу грошей за вищевказаним договором, та відповідно до змісту абзацу 2 частини 1 статті 1046 ЦК України, яким визначається, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, підстави для задоволення вимог позивача були відсутні. Враховуючи наведене та за наявності заперечень відповідача щодо отримання кредитних коштів, незважаючи на доведеність особистого підписання кредитного договору, а також з огляду на ненадання позивачем суду доказів на підтвердження обставин перерахування за умовами вказаного договору коштів колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 за поданим позовом боргу, який нарахований за його умовами. За таких обставин оскаржуване рішення слід скасувати та відмовити у задоволенні пред`явлених позовних вимог у відповідності до частини 1 статті 376 ЦПК України. За змістом статті 141 ЦПК України з ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" на користь ОСОБА_1 слід стягнути 4026 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" на користь ОСОБА_1 4026 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України. Судді: Боймиструк С.В. Ковальчук Н.М. Хилевич С.В.