Постанова 4813 № 495/8684/23

Номер провадження: 22-ц/813/1464/25 Справа № 495/8684/23 Головуючий у першій інстанції Заверюха В.О. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.02.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря Булацевської Я.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 представник позивача - Нікіпелова Катерина Євгенівна відповідач ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» представник відповідача Поліщук Олена Григорівна розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Заверюхи В.О., у приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про визнання поширеної інформації недостовірною та захист честі, гідності й ділової репутації і стягнення моральної шкоди,- встановив: Короткий зміст позовних вимог. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», в якому просить: -визнати такою, що не відповідає дійсності, є недостовірною та порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію та відомості поширені ІНФОРМАЦІЯ_1 ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» в соціальній мережі «Фейсбук» з використанням фотознімку ОСОБА_1 , а саме такі словосполучення (фактичні твердження): - « ОСОБА_3 и …. создали группировку с целью блокирования работы госпредприятия и срыва первой в истории Украины приватизации порта»; - «Краснова и …. поддерживали друг друга в противостоянии руководителю предприятия, не выполнили (затягивали) взятые на себя обязательства, сорвали приватизацию, одновременно саботируя систему охраны предприятия»; -« ОСОБА_4 намеренно затянула (в итоге сорвала) инвентаризацию предприятия, сдачу финплана и годовой отчётности»; - « ОСОБА_5 вели агитационную деятельность на предприятии, уговаривали сотрудников занять оппозиционную сторону к руководителю предприятия и/или уволиться, в связи с бесперспективностью работы»; - «Цель вышеперечисленных действий - обвинить во всем действующее руководство порта и занять должности директора ( ОСОБА_6 ) и первого заместителя ( ОСОБА_3 )»; - «С начала военный действий на территории Украины Краснова (с марта 2022 года) и …. начали кампанию по ряду ложных обвинений в адрес руководства порта с целью срыва обработки зерновых и завершения подготовки к аукциону»; - «P.S. Кляузы и ложные обвинения в адрес руководителей предприятия со стороны двух агентов продолжают сыпаться, с надеждой осуществить свои преступные замыслы»; - «Как выяснилось, ОСОБА_4 не впервые срывает работу госпредприятия. Так, в 2015-2017 годах ОСОБА_4 находилась на руководящих должностях на агропредприятии Закарпатской области (АПТП «Бобовище»), государственного предприятия «Писаревский спиртзавод», впоследствии против ОСОБА_3 было открыто уголовное производство по ч.3 ст.15, ч.5 ст.191 УК Украины - присвоение, растрата имущества или завладение им путем злоупотребления служебным положением»; - «ВНИМАНИЕ. ОСТОРОЖНО! МОШЕННИКИ!»; -зобов`язати ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» видалити розміщений допис та публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» в соціальній мережі «Фейсбук» (https://www.facebook.com/bdcseaport/) разом з фотозображенням ОСОБА_1 . Замість видаленої інформації викласти публікацію (допис) про спростування раніше поширеної інформації відносно ОСОБА_1 та інформації, яка порушує недоторканість честі та гідності ОСОБА_1 , шляхом публікації на сторінці ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» в соціальній мережі «Фейсбук» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 з одночасним закріпленням даної публікації у верхній частині хроніки сторінки не менше, ніж 10 календарних днів та додатково на ресурсі українського інтернет-видання «Думська» (https://dumskaya.net/) резолютивної частини даного рішення суду протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили; -стягнути з ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про визнання поширеної інформації недостовірною та захист честі, гідності й ділової репутації і стягнення моральної шкоди відмовлено в повному обсязі. Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, щопозивачем не доведено наявність тих обставин, на підставі яких вона звернулась до суду з позовними вимогами, не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач є автором публікації. Разом з цим, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог про захист честі, гідності і ділової репутації, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині похідної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 150 000 гривень. Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.03.2024 та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ДП «Білгород- Дністровський морський торговельний порт» про визнання поширеної інформації недостовірною та захист честі, гідності й ділової репутації і стягнення моральної шкоди - задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції надані докази позивачем не були досліджені належним чином всупереч загальноприйнятій судовій практиці у випадку невизнання відповідача у справі себе належною стороною. Саме порядком надання послуг встановлюються вимоги до форми та змісту експертного висновку, складеного за результатами фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, та порядок його оформлення. Тому будь-які посилання на невідповідність такого експертного висновку ч.7 ст.102 та ч.6 ст. 106 ЦПК України є помилковим, оскільки даний звіт не є висновком експерта у розумінні статей 102,106 ЦПК України. Надані звіт та довідка повністю відповідають необхідним вимогам та є беззаперечними доказами обґрунтованості позовних вимог та належності обраного відповідача. Зазначає, що адміністрування сторінки здійснює ОСОБА_7 , що підтверджується наданими доказами, який є в.о. першого заступника директора ДП « Білгород-Дністровський торговельний порт». Власник вебсайту не є власником вебсторінки. якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника вебсайту, розмішувати інформацію на вебсторінці та управляти нею. Отже, автором публікацій і дописів на персональній вебсторінці у соціальній мережі «Fасеbоок» є власник вебсторінки. який незалежно від власника вебсайту розміщує інформацію на вебсторінці та управляє нею. Власник соціальної мережі «Fасеbоок» не бере безпосередньої участі у розміщенні інформації власником вебсайту, недостовірність якої доводить позивач. Отже, Верховний Суд у подібних справах у випадку поширення інформації через соціальні мережі не вказує на необхідність залучення власника вебсайту як співвідповідача. Сторона позивача не висловлювалась щодо можливості пропуску стадії дослідження доказів. Всупереч процесуальним нормам відтворення поданих на CD-диску електронних доказів стороною позивача не відбулося у судовому засіданні. Також, звертає увагу суду на те, що ОСОБА_8 , яка 28.02.2024 року була допитана у якості свідка відповідача під час розгляду справи була присутня майже у всіх судових засіданнях. У відповідності до ч. 2 ст. 230 ЦПК України свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи. Проте, судом першої інстанції було проігнороване клопотання представника позивача, адвоката Нікіпелової К.Є.. про критичне ставлення до показів даного свідка та визнання таких доказів неналежними. Позиція учасників справи. Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника позивача адвоката Нікіпелової К.Є., що подана в інтересах позивача ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2024 року та залишити судове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі № 495/8684/23 без змін. Вказує, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Щодо явки сторін. Представники сторін прийняли участь у розгляді справи. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно наказу в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» від 22.06.2021 року №243-к, позивача ОСОБА_1 було прийнято на посаду в.о. заступника директора з розвитку та інвестицій ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», з погодинною тарифною ставкою 85,10 грн.. Наказом в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» від 23.06.2021 року №87 на позивача ОСОБА_1 з 23.06.2021 року було покладено виконання обов`язків начальника планово-економічного відділу та встановлено доплату за суміщення посади у розмірі 50 % посадового окладу начальника планово-економічного відділу з 23.06.2021 року. Навесні 2022 року позивач ОСОБА_1 виявила бажання звільнитись за власною ініціативою та 16.03.2022 року на імя в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» позивачем була складена відповідна заява з видачею довідки про розмір заборгованість по заробітній платі. Наказом в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» від 31.03.2022 року №67-к позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади 31.03.2022 року за власним бажанням, ч.1 ст.38 КЗпП України. З наявної в матеріалах справи роздруківки з соціальної мережі «Фейсбук» вбачається, що у соціальній мережі «Фейсбук» на сторінці з ім`ям « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 з`явилася публікація (допис) російською мовою наступного змісту: «ПРЕПЯТСТВИЕ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СТРАТЕГИЧЕСКОГО ПРЕДПРИЯТИЯ В УСЛОВИЯХ ВОЕННОГО ВРЕМЕНИ. ДВА БЫВШИХ СОТРУДНИКА ГОСПРЕДПРИЯТИЯ «БЕЛГОРОД-ДНЕСТРОВСКИЙ МОРСКОЙ ТОРГОВЫЙ ПОРТ» ОСОБА_9 стало известно с анонимного источника, два бывших сотрудника «Белгород-Днестровского порта» ОСОБА_3 и ОСОБА_6 создали группировку с целью блокирования работы госпредприятия и срыва первой в истории Украины приватизации порта. Предыстория появления на предприятии: Устроились на работу летом 2021 года с разницей в несколько дней на должности: ОСОБА_3 - зам директора по инвестициям (в дальнейшем главный бухгалтер) ОСОБА_6 - и.о. начальника службы безопасности. Краснова во время собеседования указала на опыт работы на предприятии Фонда госимущества и опыт в привлечении инвесторов в спиртовой отрасли. Регул аргументировал свою способность обеспечить безопасность порта наличием опыта работы в системе правоохранительных органов. В итоге, спустя несколько месяцев, оказалось, что ОСОБА_4 и Регул поддерживали друг друга в противостоянии руководителю предприятия, не выполнили (затягивали) взятые на себя обязательства, сорвали приватизацию, одновременно саботируя систему охраны предприятия. В этом был намеренный умысел для дискредитации работы госпредприятия с целью обвинить руководство порта в невозможности приватизации и запуска предприятия. Краснова намеренно затянула (в итоге сорвала) инвентаризацию предприятия, сдачу финплана и годовой отчётности. Регул (при свидетелях) запугивал сотрудников охраны и других работником табельным оружием и угрожал физической расправой. ОСОБА_5 и Регул вели агитационную деятельность на предприятии, уговаривали сотрудников занять оппозиционную сторону к руководителю предприятия и/или уволиться, в связи с бесперспективностью работы.. Цель вышеперечисленных действий - обвинить во всем действующее руководство порта и занять должности директора ( ОСОБА_6 ) и первого заместителя ( ОСОБА_3 ). С начала военный действий на территории Украины Краснова (с марта 2022 года) и Регул (с апреля 2022 года) практически одновременно уволились с занимаемых должностей и начали кампанию по ряду ложных обвинений в адрес руководства порта с целью срыва обработки зерновых и завершения подготовки к аукциону. При этом, на предприятии практически сразу наладилась здоровая рабочая атмосфера, порт возобновил деятельность, начал принимать зерновые, процесс подготовки к приватизации вышел на финишную прямую, возобновилась выплата заработной платы, в том числе по существующим задолженностям. P.S. Кляузы и ложные обвинения в адрес руководителей предприятия со стороны двух агентов продолжают сыпаться, с надеждой осуществить свои преступные замыслы. Как выяснилось, ОСОБА_4 не впервые срывает работу госпредприятия. Так, в 2015-2017 годах ОСОБА_4 находилась на руководящих должностях на агропредприятии Закарпатской области (АПТП «Бобовище»), государственного предприятия «Писаревский спиртзавод», впоследствии против ОСОБА_3 было открыто уголовное производство по ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 УК Украины - присвоение, растрата имущества или завладение им путем злоупотребления служебным положением. Регул при приёме на работу скрыл факт пребывания в должности директора ещё на трёх частных предприятиях, и на на одном из них под старой фамилией и именем - Рябцев Григорий. Впоследствии воспользовался данной ситуацией при оформлении больничного листа, с целью фальсификации данных о пребывании на больничном при занятии одновременно двух должностей. О фактах злоупотреблений ОСОБА_4 и Регула (Рябцева) с прикреплёнными фото и видео материалами анонимный источник обещает ознакомить в ближайшее время. ЖДЁМ И ОПУБЛИКУЕМ». На переконання позивача ОСОБА_1 публікація на сторінці з ім`ям « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній мережі «Фейсбук» розміщена саме відповідачем ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт». Проте вказана публікація не відповідає дійсності та є неправдивою, принижує честь і гідність позивача, дискредитує позивача в очах суспільства та порочить її ділову репутацію, чим завдано моральну шкоду та на думку позивача, справедливим відшкодуванням якої є сума у розмірі 150 000, 00 грн.. На доведення позовних вимог позивач надала звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтеренет від 13.12.2022 року №224/2022-ЗВ; довідку з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 26.12.2022 року №161/2022-Д; роздруківку публікації у соціальній мережі «Фейсбук» від 18.07.2022 року від імені ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт»; копію наказу про прийняття на работу від 22.06.2021 року №243-к; копію наказу про суміщення посад від 23.06.2021 року №87; копію заяви про звільнення від 16.03.2022 року; копію наказу про звільнення від 31.03.2022 року №67-к; копію вироку Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.05.2019 року; копію ухвали Львіського апеляційного суду від 27.01.2020 року, копію постанови Верховного суду від 09.09.2020 року. Представник відповідача не погоджується з доводами позивача, оскільки в мережі Інтернет відповідач не має свого офіційного сайту, а також будь-яких офіційно зареєстрованих сторінок на вебсайті «Фейсбук». ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» офіційну сторінку не створювало, не користується нею особисто для створення дописів та/або публікацій, в будь-яких офіційних документах не посилається на зазначену сторінку у Фейсбуці як на власну офіційну сторінку, і як наслідок не є автором публікації від 18.07.2022 року із світлиною колишніх працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_10 .. Наданий позивачем Звіт та Довідка не містять будь-якої доказової інформації про те, що публікацію було здійснено саме відповідачем, або його посадовими особами, не доводить того, що ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» як юридична особа є офіційним користувачем цієї сторінки, створювало її, постійно користується нею і є автором дописів та публікацій, які зявляються на цій сторінці. Тобто, позивачем не надано жодних належних доказів того, що ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» є реєстрантом (власником) відповідного доменного імені та/або власником домену та/або власником сайту. Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні першої інстанції сторони надали клопотання про допит в якості свідків: з боку позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; з боку відповідача ОСОБА_8 , ОСОБА_14 .. Зі сторони позивача було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи в якості доказу показання свідка ОСОБА_10 , які посвідчені 03.10.2023 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В., які зареєстровані в реєстрі за №497. В задоволенні даного клопотання суд відмовив, оскільки такого порядку надання показань свідків цивільно-процесуальним законодавством не передбачено. Зокрема, у ст.ст.90-93 ЦПК встановлено спеціальний порядок допиту свідків, що передбачає їх виклик у судове засідання з наданням права задати їм питання усіма учасниками справи. Відповідно до ч.7 ст.212 ЦПК свідок, перекладач, спеціаліст, експерт можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконфернції виключно в приміщенні суду. Проте з боку представника позивача клопотання щодо допиту свідка ОСОБА_10 в режимі відеоконференції заявлено не було. Під час розгляду справи представник позивача адвокат Нікіпелова К.Є. щодо допиту ОСОБА_11 , ОСОБА_12 відмовилась, оскільки свідки відмовились надавати пояснення з особистих причин. В судовому засіданні свідок ОСОБА_1 пояснила, що у 2021-2022 роках перебувала у трудових відносинах з ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», працювала на посаді в.о. заступника директора з розвитку та інвестицій та на неї були також покладені і інші обов`язки, звільнилась з підприємства за власним бажанням, яке було пов`язано не тільки з особистими відношеннями до керівництва підприємства, а з тим, що вона була не згодна з фінансовою діяльністю керівництва підприємства. Позивач є користувачем соціальної мережі Фейсбук та 18.07.2022 року вона побачила публікацію відносно себе та ОСОБА_10 , яка не відповідала дійсності. Позивач вказала, що публікацією в соціальній мережі Фейсбук керівництво ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» вирішило з нею поквитатись, оскільки позивач була не згодна з веденням діяльності підприємства, вона зверталась до компетентних та контролюючих органів в тому числі правоохоронних з заявами щодо порушень у діяльності відповідача та керівництва підприємства. Протягом 2018-2020 років тривала кримінальна справа за обвинувачення позивача у кримінальному правопорушення, проте вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області позивача було визнано невинуватою та виправдано, ухвалою Львівського апеляційного суду та постановою Верховного суду вирок не змінено. Коли позивач почала працювали на підприємстві, сторінка ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» була та вона була її користувачем, після звільнення, позивача як користувача адміністратором сторінки було заблоковано. Фото яке долучено до публікації було зроблено у кабінеті директора ОСОБА_8 , зроблено ОСОБА_7 на його особистий мобільний телефон та вказане фото було тільки у ОСОБА_7 .. На сторінці багато фото підприємства, фото засідань підприємства, фото керівника підприємства ОСОБА_15 , привітання керівника підприємства ОСОБА_15 з днем народження, тобто на сторінці була відображена вся діяльність підприємства, всі публікації були зроблені ОСОБА_7 , крім того, на сторінці був вказаний номер мобільного телефона який належить ОСОБА_7 та багатьом працівникам підприємства його номер телефона відомий. Після подачі позивачем даного позову, обкладинка сторінки змінилась. Позивач впевнена, що сторінку створили ОСОБА_15 та ОСОБА_7 .. На питання представника відповідача адвоката Поліщук О.Г. свідок ОСОБА_1 пояснила, що коли вона почала працювати в ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» спірна сторінка вже існувала, вона була підписчиком та користувачем цієї сторінки, чи існують на підприємстві офіційні веб-сайти чи сторінки ОСОБА_1 не відомо, хто із працівників підприємства обслуговує спірну сторінку та чи є спірна сторінка офіційною ОСОБА_1 не відомо, хто зробив публікацію ОСОБА_1 не відомо. Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. За статтею 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. У відповідності зі ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Згідно ч.2 ст.5 Закону України "Про інформацію" реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Відповідно до ст.200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом. Згідно положень ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Згідно ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого немайнового права від протиправних посягань з боку інших осіб. Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі та право на недоторканість ділової репутації. Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Згідно частини 2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК) . Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Доменне ім`я facebook.com є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm, який є загальним доменом верхнього рівня. Доменне ім`я facebook.com не відносяться до українського сегменту Інтернет. Адреса facebook не належать до адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється. За змістом п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах. В електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про дії та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Пунктом 18 указаної Постанови роз`яснено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Таким чином, інформація, яка може бути визнана недостовірною чи негативною, має носити, в першу чергу, стверджувальний характер. Згідно Закону України «Про авторське право та суміжні права» власник веб-сторінки - це особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та управляє і/або розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею. Тобто законодавець окремо вирізняє власника веб-сайту (у даному випадку соціальної мережі) та власника веб-сторінки (акаунту), і це стосується й відповідальності за розміщення інформації в соціальних мережах. Таким чином, пред`являючи вимоги до певної особи та визначаючи її відповідачем у цій категорії прав, позивач має надати докази ідентифікації особи, яка буде відповідати за порушення його права та довести приналежність акаунту у соціальній мережі тій чи іншій фізичній особі. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалася на те, що відповідачем в соціальній мережі «Фейсбук» на сторінці з ім`ям « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщена стосовно позивача публікація, яка містять недостовірну інформацію та порушують її права на повагу до їх честі, гідності та недоторканість ділової репутації, чим завдано моральну шкоду. На підтвердження розміщення відповідачем в мережі «Фейсбук» вказаної публікації, позивачем надано суду звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтеренет від 13.12.2022 року №224/2022-ЗВ та довідку з відомостями про власника веб-сайту або інформаціє про його встановлення від 26.12.2022 року №161/2022-Д. Про свою непричетність до поширення спірної публікації представник відповідача зазначала у відзиві на позов та безпосередньо у судових засіданнях. За даними довідки на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 створено сторінку з назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2 на якій розміщені наступні ідентифікатори - порт ДП «Білгород-Дністровський», адреса, вул. Шабська,81 Білгород-Дністровський район, Україна, телефон 067 455 2222, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата створення сторінки 15.11.2020 року, дата розміщення першого фото: 15.11.2020 року. Проте назва сторінки Belgorod-dniestrovsky commercial seaport, не відповідає офіційній назві юридичної особи відповідача, яка офіційно зареєстрована як ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», ідентифікатори, зокрема назва, повна адреса, телефон, адреса електронної пошти не належить відповідачу і не ідентифікує його як власника зазначеної сторінки, оскільки відповідач має інші ідентифікаційні ознаки, а саме: назва - державне підприємство «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (скорочено ДП «БДМТП»), назва англійською мовою STATE ENTERPRISE "BELGOROD-DYTSTROVSKY MERCHANT SEA PORT", (скорочене найменування іноземною мовою: SE "BDMSP»), код ЄДРПОУ 01125689; адреса - вул. Шабська,81, м. Білгород-Дністровський, Одеська область 67700; інформація зв`язку телефон 1: НОМЕР_1 , телефон 2: НОМЕР_2 , адреса електронної пошти: bd_mtp@ukr.net, факс: НОМЕР_3 , веб сторінка: ІНФОРМАЦІЯ_5 Згідно даних довідки, власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 є реєстрант доменного імені facebook.com - компанія Meta Platforms.Inc., а сторінка з назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 та позиціонує себе в якості офіційної сторінки Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт». Проте звіт веб-сторінок у мережі Інтеренет від 13.12.2022 року №224/2022-ЗВ та довідка з відомостями про власника веб-сайту або інформаціє про його встановлення від 26.12.2022 року №161/2022-Д не містять будь-якої доказової інформації про те, що публікацію 18.07.2022 року було здійснено саме відповідачем, або його посадовими особами. Висловлення в Довідці, що «створена на вебсайті https://www.facebook.com/ сторінка з назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 позиціонує себе в якості офіційної сторінки ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», ніяким чином не є доказом того, що ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», як юридична особа є офіційним користувачем цієї сторінки, створювало її та постійно користується нею і є автором дописів. Як установлено ст.1 Закону України «Про телекомунікації» «Інтернет всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами». Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - це складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу. У статті 1 Закону України «Про телекомунікації» зазначено: домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється; доменне ім`я - позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою. Поняття «веб-сайт» міститься у наказі Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 25 листопада 2002 №327/225 «Про затвердження Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади», згідно з яким веб-сайт - це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб`єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет. Власником сайту є особа, на яку зареєстроване відповідне доменне ім`я. Доменне ім`я, зареєстроване у відповідному домені, використовується для позначення відповідного сайту. Для того щоб сайт був позначений конкретним доменним ім`ям, спочатку необхідно зареєструвати доменне ім`я у відповідному домені. Відповідно до ст.1 Закону України «Про авторське і суміжні права» власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею. Мережа «Фейсбук» є соціальною, загальнодоступною мережею, де будь-хто, без ідентифікації особи може створити будь-яку кількість сторінок, під будь-яким (в тому числі вигаданим) іменем, публікувати тексти, коментарі, копіювати і зберігати на власних пристроях фото осіб з інших сторінок. Оскільки, інтернет-мережа «Фейсбук» при реєстрації сторінки не вимагає ідентифікацію особи згідно особистих документів (паспорта, свідоцтва про народження), то ідентифікувати особу, яка публікує, поширює певну інформацію неможливо за винятком сторінок, які створені і інформацію про які поширюють офіційно державні органи, офіційні особи. Отже, судова колегія погоджується з висновком суду, що позивачем в розумінні статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України не надано доказів на підтвердження факту, що саме відповідач ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» є автором публікації, викладеної 18.07.2022 року у соціальній мережі «Фейсбук», зі змістом якої не погоджується позивач або власником веб-сайту (домену), на якому було поширено недостовірну інформацію. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства (пункт 3 частина перша статті 129 Конституції України). За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК). За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. У справах про спростування недостовірної інформації саме на позивача покладено обов`язок довести факт поширення її відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено особисті немайнові права позивача. Таким чином, позивачем не доведено наявність тих обставин, на підставі яких вона звернулась до суду з позовними вимогами, не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач є автором публікації. Статтею 23 ЦК України, встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Разом з цим, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог про захист честі, гідності і ділової репутації, судова колегія як і суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині похідної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 150 000 гривень. Таким чином, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з їх недоведеністю. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Апеляційний суд погоджується , що звіт веб-сторінок у мережі Інтеренет від 13.12.2022 року №224/2022-ЗВ та довідка з відомостями про власника веб-сайту або інформаціє про його встановлення від 26.12.2022 року №161/2022-Д не містять будь-якої доказової інформації про те, що публікацію 18.07.2022 року було здійснено саме відповідачем, або його посадовими особами. Висловлення в Довідці, що «створена на вебсайті https://www.facebook.com/ сторінка з назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 позиціонує себе в якості офіційної сторінки ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», ніяким чином не є доказом того, що ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», як юридична особа є офіційним користувачем цієї сторінки, створювало її та постійно користується нею і є автором дописів, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є недоречними. Крім того апелянт в судовому засіданні пояснювала, що всі публікації були зроблені ОСОБА_7 , крім того, на сторінці був вказаний номер мобільного телефона який належить ОСОБА_7 та багатьом працівникам підприємства його номер телефона відомий, що на думку колегії свідчить що позивач під час судового розгляду не в повній мірі визначився з належністю відповідача. Крім того, за даними Довідки Центру компетенції, на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 створено сторінку з назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2 на якій розміщені наступні ідентифікатори - порт ДП «Білгород-Дністровський», адреса, вул. Шабська, 81 Білгород-Дністровський район, Україна, телефон НОМЕР_4 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата створення сторінки 15.11.2020 року, дата розміщення першого фото: ІНФОРМАЦІЯ_6 , проте, ані офіційна назва відповідача як на українській так і на англійській мовах, ані номер телефону, ані адреса електронної пошти, не ідентифікують відповідача як власника сторінки ІНФОРМАЦІЯ_2 що було встановлено судом першої інстанції при розгляді справи. Разом з тим, згідно даних Довідки Центру компетенції, власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 є реєстрант доменного імені facebook.com компанія Meta Platforms.Inc., а сторінка з назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 позиціонує себе в якості офіційної сторінки державного підприємства «БілгородДністровський морський торговельний порт». Колегія суддів вважає, що вислів «позиціонує» у Довідці Центру компетенції є нічим іншим як припущенням Центру компетенції, без достатніх даних стверджувати це безапеляційно, і не може виступати належним доказом як належності сторінки відповідачу, так і авторства відповідача щодо публікації зі світлиною відносно ОСОБА_1 .. Щодо номеру телефона НОМЕР_5 , то в матеріалах справи наявна офіційна відповідь компанії «Київстар» на адвокатський запит представника відповідача, в якій підтверджено, що номер телефона НОМЕР_5 , Відповідачу не належить. Твердження апелянта, що ОСОБА_7 адміністрував вебсторінку https://www.facebook.com/bdcseaport робив світлину, на якій зображена ОСОБА_1 в приміщенні кабінету директора ДП «БДМТП» нічим, крім слів самої ОСОБА_1 не підтверджується, тому апеляційний суд це розцінює як припущення. Позивачем не надано до суду достатніх та належних доказів того, що відповідач володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту розміщувати інформацію на вебсторінці ІНФОРМАЦІЯ_2 та управляти нею. Щодо показань свідка ОСОБА_8 , то в підготовчому судовому засіданні представнику позивача адвокату Нікіпеловій К.Є було задано питання стосовно її позиції та позиції її довірителя щодо можливості допиту в якості свідка ОСОБА_8 , яка одночасно займає посаду в.о. директора ДП «БДМТП» і має право бути присутньою у судових засіданнях як керівник відповідача. Адвокат Нікіпелова К.Є не тільки не заперечувала щодо допиту в якості свідка ОСОБА_8 , а й висловила цілковиту зацікавленість в її допиті як свідка, за таких обставин, при наявності згоди обох сторін, судом було прийняте рішення про можливість допиту в.о. директора ОСОБА_8 в якості свідка в судовому засіданні, про що суд зазначив у спірному рішення. Разом з тим, на думку колегії суддів, допит свідка ОСОБА_8 у проведеному форматі та інші зазначені в апеляційній скарзі обставини процесуального розгляду справи, не вплинули на обставини та докази, які слугували підставою для прийняття судом рішення і не призвели до прийняття судом неправильного судового рішення. Інші посилання апелянта на порушення процесуальних норм не є такими, що слугували для скасування по суті вірного рішення. Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Докази та обставини на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального та матеріального закону. З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, що не позбавляє позивача права на судовий захист в подальшому при дотриманні процесуальних правил звернення до суду. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 27 лютого 2025 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко