Постанова Вінницький апеляційний суд № 132/2619/24

Справа № 132/2619/24 Провадження № 22-ц/801/274/2025 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Павленко І. В. Доповідач:Войтко Ю. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2025 рокуСправа № 132/2619/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б., суддів Сопруна В. В., Стадника І. М., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Павленка І. В. у залі суду в м. Калинівка Вінницької області, у цивільній справі № 132/2619/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: Короткий зміст вимог У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №342702876 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач добровільно, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав ОСОБА_1 у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 18 440,00 гривень строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до пункту 8.2 договору, строк дії цього Договору закінчується 28.11.2020. 28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020, інші умови залишено без змін. 31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 було викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020), строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2021 року. 31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду №27 від 31.12.2021, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому умови договору залишилися без змін, відповідно до Договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. Як вбачається із Витягу з реєстру прав вимоги № 145 від 03.08.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього) укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 48 880,64 грн. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до п. 8.2 якого строк дії цього Договору закінчується 04 серпня 2021 року. 03.08.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду № 2 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до п. 1 якої Сторони домовились продовжити строк дії Договору до 31.12.2022 включно. 30.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду № 3 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до п. 1 якої Сторони домовились продовжити строк дії Договору до 30.12.2024 включно. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 73 055,48 грн. 17.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу №17/07/24, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 342702876 від 03 травня 2021 року у загальній сумі 73 055,48 грн. Кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за його користування не сплачує, у зв`язку з чим позивач вважає свої права порушеними. Посилаючись на викладене, позивач у заявленому позові просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 73 055,48 грн., витрати на професійну правничу допомогу та судові витрати по справі. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «ФК «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 4 500 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не довело порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 342702876 від 03 травня 2021 року, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЕЙС» відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ТОВ «ФК «ЕЙС» - адвокат Тараненко А. І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Сопрун В. В., Стадник І. М. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). Водночас представник позивача посилається на те, що строк дії договорів факторингу продовжувався додатковими угодами, а предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Вказує, що пунктом 1.2. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін. Звертає увагу суду на те, що кредитний договір № 342702876 від 03.05.2021, укладений в період дії договору факторингу №28/1118-01. Реєстр прав вимоги №145, за яким перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , укладений в період дії договору факторингу №28/1118-01 та після укладання кредитного договору № 342702876 від 03.05.2021, а саме: 03.08.2021, що свідчить про відступлення наявної вимоги. Також на переконання скаржника наявні у матеріалах справи копії договорів факторингу та витягів з реєстрів права вимоги належним чином підтверджують факти укладення договору між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 342702876 від 03.05.2021 від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та відповідно від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС». Зауважує, що наведені обставини підтверджені позивачем належними доказами, не спростованими відповідачем, відтак, вважає беззаперечним факт переходу права вимоги за договорами факторингу, які у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, а презумпція їх правомірності не спростована. Крім того, посилається на судову практику апеляційних судів у схожих справах. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу 06 січня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Калінін С. К. на адресу суду направив відзив, в якому заперечив аргументи позивача, викладені в апеляційній скарзі, вказавши, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 28 січня 2025 року від представника позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» адвоката Тараненка А. І. надійшли додаткові пояснення у відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в яких він заперечив аргументи відповідача та підтримав доводи, наведені у позовній заяві та апеляційній скарзі. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що 03.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 342702876, відповідно до якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит на суму 18 440 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів, та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 98,55 % річних, що становить 0,27% від суми кредиту за кожен день користування ним на період строку (а.с.15-17). Указаний договір разом із паспортом споживчого кредиту та графіком платежів з розрахунку застосування дисконтної процентної ставки протягом всього строку дії договору, який є додатком №1 до договору №342702876 був підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV8К78Z. На підтвердження факту отримання відповідачем вказаних коштів за кредитним договором у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві, представник позивача надав суду копію платіжного доручення від 03.05.2021 на суму 18 440,00 грн (а.с.29). Отже вищенаведеними обставинами справи підтверджується факт укладення між сторонами кредитного договору від 03.05.2021 . Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яке є первісним кредитором, відповідач має заборгованість за кредитом, станом на 03.08.2021, в розмірі 48 880,64 грн. Також, з цього розрахунку вбачається, що відповідачем частково здійснювалась оплата за вказаним кредитним договором (а.с.46, 48-49). 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до пункту 8.2 договору, строк дії цього Договору закінчується 28.11.2020 (а.с.61-66). 28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020, інші умови залишено без змін (а.с.37). 31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 було викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020), строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2021 року (а.с.41-45). 31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду №27 від 31.12.2021, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому умови договору залишилися без змін, відповідно до Договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с. 40). Як встановлено із Витягу з реєстру прав вимоги № 145 від 03.08.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 48 880,64 грн (а.с. 48-49). 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до 8.2 якого строк дії цього Договору закінчується 04 серпня 2021 року (а.с.76-80). 10.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду № 1 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020. 03.08.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду № 2 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до п. 1 якої Сторони домовились продовжити строк дії Договору до 31.12.2022 включно (а.с.54). 30.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду № 3 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до п. 1 якої Сторони домовились продовжити строк дії Договору до 30.12.2024 включно (а.с.53). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 73 055,48 грн (а.с. 56-57). 17.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу №17/07/24 відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників (згідно з Додатком), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги (а.с.67-75). Згідно з Реєстром боржників від 17.07.2024 до Договору факторингу № 17/07/24 від 17.07.2024, позивачу було передано право грошової вимоги до відповідача в сумі 73 055,48 грн, з яких: 18 439,94 грн - заборгованість по тілу кредиту; 54 615,54 грн - заборгованість по відсоткам нарахованим на дату такого відступлення за Кредитним договором № 224177871 від 14.12.2021 (а.с.59-60). Позиція суду апеляційної інстанції Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається». Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Наведене відповідає позиції Верховного Суду України, сформованій у справі №752/8842/14-ц від 05 липня 2017 року. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення. Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20). Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі №910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №342702876 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено 03 травня 2021 року, натомість договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 . Відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року, яке в свою чергу передало 05 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», які 17 липня 2024 року уклали договір факторингу з позивачем. Оскільки ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, а потім 17 липня 2024 року по договору факторингу №17/07/24 ТОВ «ФК «ЕЙС». Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не набуло прав первісного кредитора, а отже, не має права пред`являти свої вимоги за договором кредитної лінії №342702876, укладеним 03 травня 2021 року між «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги про те, що до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки на момент укладення договору факторингу у відповідача були відсутні кредитні зобов`язання перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Покликання позивача в апеляційній скарзі щодо незгоди із висновками суду першої інстанції, які, на його думку, не відповідають дійсним обставинам справи, колегія суддів відхиляє, оскільки такі жодним чином не спростовують правильних висновків суду. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», подану його представником адвокатом Тараненком Артемом Ігоровичем залишити без задоволення. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: І. М. Стадник В. В. Сопрун