Ухвала КЦС ВС № 947/17755/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2025 року м. Київ справа № 947/17755/23 провадження № 61-1088ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою адвокатом Бороганом Валентином Володимировичем, на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 08 серпня 2024 року та постанову Одеськогоапеляційного суду від 03 грудня 2024 рокуу справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в особі Юридичного департаменту Одеської міської ради, треті особи: Приватне підприємство фірма «Юнікорн», Виробничо-комерційне приватне підприємство «Нованімпекс» про визнання права власності на частку в статутному капіталі в порядку спадкування за законом та про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на частку в статутному капіталі в порядку спадкування за законом та про зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та якому за життя належали, зокрема, корпоративні права - 100% статутного капіталу ПП фірма «Юнікорн», а також 100% статутного капіталу Виробничо-комерційного ПП «Нованімпекс». Оригінали документів, що підтверджували б права спадкодавця на частку в статутному капіталі вказаних підприємств у позивача відсутні. Іншим спадкоємцем - ОСОБА_1 вони надані не були. У зв`язку з цим 17 травня 2023 року нотаріальною конторою було складено повідомлення про неможливість видати свідоцтва про право на спадщину на майнові права власника (засновника) ПП фірма «Юнікорн» та майнові права власника (засновника) Виробничо-комерційного ПП «Нованімпекс». Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 08 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 50% статутного капіталу ПП Фірма «Юнікорн», номінальною вартістю 1 250,00 грн., що становить частки, що належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 50% статутного капіталу Виробничо-комерційного ПП «Нованімпекс», номінальною вартістю 200,00 грн, що становить частки, що належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не має доступу до статутних документів ПП Фірма «Юнікорн» та Виробничо-комерційного ПП «Нованімпекс». На запити Чорноморської міської державної нотаріальної контори Одеської області від 22 жовтня 2021 року № 2036/02-14 та № 2037/02-14 ці документи отримати також не вдалось. З огляду на викладене, доводи позивача про відсутність у нього законної можливості оформити свої права на частки в статутному ПП Фірма «Юнікорн» та Виробничо-комерційного ПП «Нованімпекс» в загальному (безспірному) порядку, тобто в державній нотаріальній конторі, які входять до складу спадкової маси та підлягають спадкуванню на загальних підставах, слід визнати такими, що знайшли своє належне підтвердження. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спір стосується спадкування певної частки прав власника приватних підприємств, що передбачає необхідність встановлення нотаріусом розміру та номінальної вартості частки спадкодавця у статутному капіталі відповідних підприємств. Враховуючи ненадання ОСОБА_1 як керівником Виробничо-комерційного ПП «Нованімпекс» правовстановлюючих документів на це підприємство нотаріусу, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції, який захистив спадкові права позивача, обґрунтованим і справедливим. 20 січня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу. Підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, від 26 червня 2024 року у справі № 758/27/21, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц. Касаційна скарга мотивована тим, що підставою позовних вимог є не дії чи бездіяльність відповідача, чи не визнання позивачем виникнення та набуття позивачем права власності на частки у статутному капіталі ПП Фірма «Юнікорн» та Виробничо-комерційне ПП «Нованімпекс», а дії державного нотаріуса Чорноморської державної нотаріальної контори Одеської області Зенченко О. С. у вигляді його відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на майнові права власника (засновника), якого не залучено до участі у справі у якості відповідача. Тобто, фактично спір у даній справі виник між позивачем та нотаріусом з приводу оскарження дій останнього щодо його відмови у видачі свідоцтва. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Відомості щодо складання та посвідчення ОСОБА_3 заповіту в матеріалах спадкової справи відсутні. Із заявами про прийняття спадщини до Овідіопольської районної державної нотаріальної контори звернулись син спадкодавця ОСОБА_2 та донька - ОСОБА_1 . За життя ОСОБА_3 був власником: квартири АДРЕСА_1 ; автомобіля NISSAN MAXIMA, 1995 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 ; корпоративних прав власника 100% статутного капіталу ПП Фірма «Юнікорн», розташованого за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи: 250240714), корпоративних прав власника 100% статутного капіталу Виробничо-комерційного ПП «Нованімпекс», розташованого за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 27, ідентифікаційний код юридичної особи: 13919555. 13 листопада 2020 року Овідіопольською районною державною нотаріальною конторою Одеської області за заявою ОСОБА_2 було відкрито спадкову справу № 162/2020; 19 січня 2021 року ОСОБА_1 також звернулась до Овідіопольської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом. 06 травня 2023 року державним нотаріусом Чорноморської державної нотаріальної контори Одеської області Зенченко О. С. позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 . Таку ж частку зазначеної квартири успадкувала відповідач. Правовстановлюючих документів підприємств «Юнікорн» та «Нованімпекс» нотаріусу не надано. 17 травня 2023 року нотаріальною конторою було складено повідомлення № 535/02-14, згідно з яким видати свідоцтва про право на спадщину на майнові права власника (засновника) ПП Фірма «Юнікорн» та майнові права власника (засновника) Виробничо-комерційного ПП «Нованімпекс» після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 неможливо у зв`язку з тим, що на підставі глави 10 пункту 4.15. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. З 17 березня 2017 року ОСОБА_1 є керівником Виробничо-комерційного ПП «Нованімпекс». Позивач вказував, що ОСОБА_1 влаштовує ситуація неможливості отримання позивачем свідоцтва про належні йому частки у спадщині у статутному капіталі вказаних підприємств, оскільки фактично вона і керує ними. ОСОБА_1 не надала спростування неможливості надання нею, як керівником Виробничо-комерційного ПП «Нованімпекс», правовстановлюючих документів на це підприємство нотаріусу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року в справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18) вказано, що «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування». Тобто у справах про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права права власності у порядку спадкування належним відповідачемє спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину». Для вирішення питання щодо необхідності участі у справі спадкоємця як відповідача, необхідною умовою є прийняття ним спадщини. Аналогічний висновок було викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2022 року у справі № 450/3887/19. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року в справі № 501/672/16-ц (провадження № 61-14670св21) вказано, що «у справах про визнання права на частку в спільній частковій власності чи права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування». Зазначена правова позиція є усталеною у судовій практиці (див. постанови Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18, від 06 жовтня 2021 року у справі № 234/17030/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18 та багато інших). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2021 року в справі № 227/5540/18 вказано, що «нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних цій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення». В постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 761/40184/16-ц зазначено, що нотаріус не є відповідачем у справах, в яких виникають спори між учасниками цивільних відносин, пов`язаних з певною нотаріальною дією. Предметом спору у цій справі є визнання права власності на частку в статутному капіталі в порядку спадкування за законом. Тому належним відповідачем у такому справі є ОСОБА_1 як інший спадкоємець, яка прийняла спадщину. Необґрунтованими є доводи касаційної скарги, що відповідач не є особою, якою не визнається виникнення та набуття позивачем права власності на частки у статутному капіталі вказаних підприємств і не порушила прав позивача, оскільки зазначене могло бути підставою для відмови у позові за необґрунтованістю (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача). Проте суди встановили, що саме дії ОСОБА_1 призвели до виникнення спору, яка не надала нотаріусу правоустановлюючих документів, необхідних для оформлення спадщини нотаріусом. Посилання на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, від 26 червня 2024 року у справі № 758/27/21, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, необґрунтовані, оскільки висновки в цих справах зроблені за інших фактичних обставин. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 08 серпня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 947/17755/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Краснощоков Д. А. Гудима П. І. Пархоменко