Постанова Київський апеляційний суд № 761/18743/23

справа № 761/18743/23 головуючий у суді І інстанції Савицький О.А. провадження № 22-ц/824/5591/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 19 лютого 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Надточий К.О., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Федоренком Олегом Павловичем на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мартиненко Євдокія Юріївна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - В С Т А Н О В И В: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мартиненко Є.Ю., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є батьком ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Алушта, АР Крим. Колишня дружина позивача ОСОБА_4 за своє життя склала на їх спільного сина ОСОБА_3 заповіт, згідно з яким заповіла останньому все належне їй майно. Однак ОСОБА_3 за своє життя спадщину не прийняв. З метою прийняття спадщини позивач, після того як дізнався про смерть свого сина, звернувся через свого представника до приватного нотаріуса з відповідною заявою, однак пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини. Зазначає, що пропустив вказаний строк з поважних причин, оскільки не мав можливості своєчасно подати заяву нотаріусу у зв`язку з тим, що був необізнаний про смерть сина та перебував за межами України. Таким чином, позивач вважає, що з поважних причин пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, яка залишилась після смерті його сина ОСОБА_3 , тому звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 серпня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини справи викладенні ним у позовній заяві. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду справи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися. Представник позивача, адвокат Федоренко О.П. надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з зайнятістю його в розгляді іншої справи. При цьому доказів зазначеним обставинам до клопотання не долучив. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, а явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Враховуючи зазначене, та те, що ОСОБА_1 та його представник реалізували своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважаючи можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, клопотання представника позивача залишає без задоволення. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Алушта АРК помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є батьком померлого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 колишньою дружиною позивача ОСОБА_4 складено заповіт, за яким вона заповіла все належне їй майно їх спільному з позивачем сину ОСОБА_3 , який за свого життя спадщину після матері не прийняв. 26 травня 2023 року представник позивача звернуся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мартиненко Є.Ю. із заявою позивача про прийняття спадщини від 05 грудня 2022 року після свого померлого сина ОСОБА_3 , однак приватним нотаріусом 26 травня 2023 року надано роз`яснення з приводу звернення до суду для вирішення питання про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду позивач не надав належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини у період з дати відкриття спадщини до подання заяви про її прийняття. Вказані позивачем обставини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали йому у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини. Апеляційний суд не може погодиться з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. За загальним правилом право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визначення особам додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Відповідно до ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців. Об`єктом спадкової трансмісії є суб`єктивне цивільне право на прийняття спадщини, що не було реалізоване спадкоємцем у зв`язку з його смертю. До трансміссара переходить лише можливість прийняття спадщини або відмовитися від її прийняття, якою особа може скористатися, а не безпосередньо спадкове майно. Перехід же спадкового майна є наслідком реалізації права на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця. Не належить до об`єкта спадкової трансмісії право на прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті трансмітента, адже це є самостійним суб`єктивним правом, відмінним від права на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця. У разі застосування механізму спадкової трансмісії мають місце дві спадщини, що відкрилися: 1) після смерті спадкодавця та 2) після смерті трансмітента. Трансміссар має право на прийняття спадщини в порядку трансмісії та спадщини, що відкрилася після трансмітента. Це два самостійних суб`єктивних цивільних права, які можуть бути реалізовані незалежно одне від одного. Таким чином, перехід права на прийняття спадщини відповідно до статті 1276 ЦК України не є компонентом спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента в даному випадку ОСОБА_3 , на подання заяви про прийняття якої, позивач просить поновити строк. На підставі викладеного можна зробити висновок, що оскільки право трансмісара на прийняття спадщини в порядку трансмісії та право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента є самостійними суб`єктивними цивільними правами, то спадкоємець має вчинити самостійні юридичні дії, які засвідчували б його волевиявлення, спрямоване на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця (в порядку спадкової трансмісії), так і після смерті трансмітента (спадкоємця за заповітом або за законом, який помер після відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця і не встиг її прийняти), зокрема подати дві окремі заяви про прийняття кожної із спадщин або в одній заяві зазначити про прийняття обох спадщин. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 720/2683/19 та постанові від 08 липня 2020 року у справі № 202/2278/17 (провадження 61-9371св19). Оскільки, за обставинами даної справи вимоги позивача стосуються поновлення строку на прийняття спадщини виключно після його сина ОСОБА_3 , з`ясуванню та доведенню підлягають причини пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини саме після смерті ОСОБА_3 . У постанові від 20 жовтня 2021 року в справі № 405/7111/19 Верховний Суд зазначив, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Апеляційний суд враховує, що померлий ОСОБА_3 спадщини після своєї матері ОСОБА_4 не прийняв, що не заперечується позивачем. За змістом листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мартиненко Є.Ю. від 26 травня 2023 року № 22/01/06, вбачається, що відповідно до отриманого Витягу та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право спадщину), інформація про наявність спадкової справи, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня. Отже, померлий ОСОБА_3 будь-яких інших спадкоємців, окрім позивача, який є його батьком, немає. Відтак, позивачем вірно визначено відповідача у справі в особі органу місцевого самоврядування, а саме Київської міської ради, вимоги до якої вірно розглянуті судом першої інстанції. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі № 753/8710/21 в якій суд вказав, що належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Посилаючись на поважність причин пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини позивач зазначав, що після розлучення з ОСОБА_4 (під час шлюбу ОСОБА_4 ) з 2005 року постійно проживає та працює в Канаді, періодично підтримував зв`язок із своїм сином, а після грудня 2017 року про місцезнаходження сина йому не було відомо, оскільки він перестав виходити на зв`язок. Тільки у грудні 2022 року від родичів ОСОБА_4 йому стало відомо, що в 2018 році його син ОСОБА_3 помер в м. Алушта, Автономної Республіки Крим. Про зазначене він також довідався з матеріалів справи № 757/6091/21. Відповідно до наданої суду заяви про прийняття спадщини від 09 січня 2023 року, яка посвідчена генеральним консульством України в м. Торонто (Канада) та нотаріусом в м. Онтаріо (Канада), ОСОБА_1 паспорт Канади НОМЕР_3 виданий 13 листопада 2014 року повідомив органи нотаріату України про прийняття ним спадщини після смерті його сина ОСОБА_3 . Відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2019 року у справі № 711/2882/19 провадження у якій відкрито за заявою ОСОБА_6 - ОСОБА_3 оголошено померлим. Зі змісту зазначеного рішення суду, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідно до копії листа Державної міграційної служби України, за даними ЄІАС УМП, інформацією територіальних органів ДМС України, відомості про оформлення інших документів, що посвідчують та підтверджують громадянство України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні. 26 лютого 2019 року до чергової частини Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області надійшла заява ОСОБА_6 , який повідомив про те, що з 1998-1999 року втратив родинний зв`язок за своїм внуком ОСОБА_3 , який на той час проживав у м. Черкаси. Згідно постанови слідчого СВ Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області Хлівної М.В. від 25 березня 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019251010000964 від 27 лютого 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Оскільки день вірогідної смерті ОСОБА_3 судом не може бути встановлено, останнього необхідно оголосити померлим з дня набрання цим рішенням суду законної сили. Також з даного рішення у справі № 711/2882/19 вбачається, що позивач не був залучений та не приймав участі у розгляді питання про оголошення його сина ОСОБА_3 померлим. У відповідності до наданого суду свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (повторно запис поновлено) видане Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві, Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 25 червня 2019 року Черкаським міським відділом актів цивільного стану ГТУ юстиції у Черкаській області зроблено актовий запис №

8. Місце смерті Україна, Автономна Республіка Крим, місто Алушта. Дане свідоцтво видане 28 квітня 2023 року. В даному випадку апеляційний суд виходить з того, що офіційне підтвердження смерті ОСОБА_3 тривалий час було відсутнє, а актовий запис про смерть ОСОБА_3 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2019 року у справі № 711/2882/19, яке набрало законної сили 27 травня 2019 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/81964730) про оголошення його померлим, був складений в органах РАЦС лише 25 червня 2019 року. При цьому, як було зазначено вище, позивач не був учасником справи № 711/2882/19 про визнання ОСОБА_3 померлим та в реєстрації його смерті на підставі вказаного рішення суду участі не приймав. Після офіційного підтвердження реєстрації смерті ОСОБА_3 та отримання свідоцтва про його смерть, позивач 09 січня 2023 року з Канади направив органам нотаріату України заяву про прийняття спадщини після свого сина, а після відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину - до суду з зазначеним позовом. Вказане свідчить про активну поведінку позивача, спрямовану на з`ясування факту смерті спадкодавця та прийняття спадщини у межах розумних строків після отримання інформації про смерть сина. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 148/927/20. З матеріалів справи також вбачається, що на момент смерті ОСОБА_3 , його батько ОСОБА_1 проживав в Канаді, а мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Києві (а.с. 13). Шлюб позивача у справі ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_4 був розірваний ще 02 вересня 2005 року (а.с. 10). З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України, а саме в м. Алушта, Автономної республіки Крим, про що суду надано свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_4 . При цьому за місцем його колишнього проживання в м. Черкаси не було відомостей як про його місце знаходження, так і про смерть (Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2019 року у справі № 711/2882/19). Отже, сукупністю наявних у справі доказів встановлено, що позивач ОСОБА_1 не знав про смерть свого сина ОСОБА_3 , який помер за невідомих обставин на тимчасово окупованій території України, оскільки не проживав з ним, довгий час проживаючи в Канаді. Крім того, оскільки померлий ОСОБА_3 на момент своєї смерті не мав інших родичів, обізнаних про його смерть, які б могли повідомити позивача про це, обставини його смерті та місце поховання не відомі, свідоцтво про смерть було видане більш ніж через рік з дати смерті, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не тільки не знав, а й не міг знати про смерть свого сина. Зазначене беззаперечно свідчить про поважність причин пропуску строку на подання позивачем заяви про прийняття спадщини після свого померлого сина ОСОБА_3 . Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини після свого сина ОСОБА_3 , висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Федоренком Олегом Павловичем задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мартиненко Євдокія Юріївна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити. Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , додатковий строк тривалістю у один місяць, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті синаОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Алушта, Автономна Республіка Крим. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий Фінагеєв В.О. Судді Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.