Постанова Львівський апеляційний суд № 466/9145/22

Справа № 466/9145/22 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н. Л. Провадження № 22-ц/811/1778/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар судового засідання Цьона С. Ю., з участю відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідачки адвоката Кісіля Р.- В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року в справі за позовом Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово - комунальних послуг, ВСТАНОВИВ: у листопаді 2022 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (далі КЕВ м. Львова,) звернувся в суд з позовогм до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. В обґрунтування позову посилався на те, що КЕВ м. Львова є державною установою, яка створена Міністерством оборони України і призначена для забезпечення життєдіяльності і функціонування військових частин та установ в межах його відповідальності з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення, забезпечення розквартирування, реалізації державної політики щодо забезпечення житлом військовослужбовців Збройних сил України, осіб звільнених з військової служби у запас або відставку, членів їх сімей, які мають право на отримання житла за рахунок Міністерства оборони України. Гуртожиток АДРЕСА_1 належить до відомства Міністерства оборони України в системі квартирно-експлуатаційних органів ЗСУ і підпорядковується Квартирно-експлуатаційному відділу м. Львова, згідно наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 27 жовтня 2016 року № 714 має статус гуртожитку для проживання сімей. Згідно даних листа Штабу Прикарпатського військового округу від 09 квітня 1997 року ОСОБА_2 на склад сім`ї 4 особи виділено кімнати АДРЕСА_2 . (Згідно даних Акту про впорядкування нумерації кімнат від 20 березня 2019 року вказаним кімнатам присвоєно номер 89,91.) Між КЕВ м. Львова та ОСОБА_2 існують фактичні договірні відносини з надання житлово-комунальних послуг (укладено Договір про надання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій від 18 серпня 2011року) та відкрито щодо вказаної особи, особові рахунки на оплату комунальних послуг за N: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку за вказаною адресою зареєстровано 4 особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . За час проживання у вказаних кімнатах гуртожитку відповідачі у порушення вимог нормативно-правових актів України не сплачували своєчасно та у повному обсязі кошти за надані житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим утворилась відповідна заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку з причин небажання її погашення відповідачами у добровільному порядку. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року позов Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу 48 282, 09 грн. заборгованості по квартирній платі та 662, 57 грн заборгованості за опалення, а також 2 481,00 грн витрат по оплаті судового збору. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в червні 2024 року апеляційну скаргу. Вважає оскаржуване рішення незаконним з огляду на невідповідність висновків суду об`єктивним обставинам справи. Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким змінити таке в частині розміру стягнутої заборгованості з урахуванням доводів апеляційної скарги. Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку апелянта, судом не враховано поданого учасниками справи клопотання про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог. Так, позивач звернувся з позовом в суд 15 листопада 2022 року. Згідно розрахунку заборгованості, така визначена позивачем, починаючи з 30 вересня 2018 року. Водночас, розмір позовних вимог, який не вкладається в усталений ЦК України строк позовної давності (заборгованість, яка виникла до листопада 2019 року), згідно з розрахунком позивача становить 28 127 грн 64 коп. за послуги з проживання у приміщенні і комунальні платежі та 3 612 грн 76 коп. за послуги з гарячого водопостачання. Досліджуючи докази на підтвердження переривання відповідачем позовної давності, розрахунки заборгованості проведені позивачем не відображають обставин визнання відповідачами боргу, сторонами не було надано доказів, а саме квитанцій про сплату боргу із зазначенням призначення платежів, платників, період оплат, що було б підставою, передбаченою частиною першою статті 264 ЦК України, для переривання перебігу позовної давності. Відповідачі не вчиняли дій по визнанню боргу, заборгованість в повному обсязі чи її частини не сплачували. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачі періодично сплачували нараховані позивачем послуги за місяць або здійснювали платежі менше нарахованих за місяць сум. Крім того, на думку заявника, розрахунок розміру заборгованості, наведений позивачем, проведений на основі відомостей про проживання в приміщенні 4 осіб (які вказані в якості відповідачів). Водночас, на стороні апелянта виникли форс-мажорні обставини (перебування у полоні російської федерації), що підтверджується довідкою, наявною у матеріалах справи, що відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг, віднесено до обставин непереборної сили, а відтак впливає на фактично проведені нарахування. 21 червня 2024 року зареєстровано відзив Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року. Відзив обґрунтовано законністю рішення суду першої інстанції та необґрунтованістю доводів апеляційної скарги. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року без змін. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судами встановлено, що у листопаді 2022 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (далі КЕВ м. Львова,) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. З урахуванням уточнених позовних вимог, просили стягнути з відповідачів на свою користь 48 944 грн 66 коп. заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року позов Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу 48 282, 09 грн. заборгованості по квартирній платі та 662, 57 грн заборгованості за опалення, а також 2 481,00 грн витрат по оплаті судового збору. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в червні 2024 року апеляційну скаргу. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, позивачем Квартирно - експлуатаційним відділом м. Львова подано суду заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій позивач відмовився від частини позовних вимог у розмірі 29 092 грн 18 коп., а в частині стягнення заборгованості за оплату житлово - комунальних послуг в розмірі 19 852 грн 48 коп. позивач позовні вимоги підтримав та просив такі стягнути солідарно з відповідачів. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року заяву Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова про відмову від частини позовних вимог задоволено. Постановлено: прийняти відмову Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова від частини позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за оплату житлово - комунальних послуг у розмірі 29 092 грн 18 коп. Визнати нечинним рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року в частині вирішення позову Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача суми боргу у розмірі 29 092 грн 18 коп. за оплату житлово - комунальних послуг. Провадження у справі в частині вирішення позову Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача суми боргу у розмірі 29 092 грн 18 коп. за оплату житлово - комунальних послуг, закрити. Таким чином, з урахуванням вище наведеного, позивачем зменшено позовні вимоги та пред`явлено позовну вимогу про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 19 852 грн 48 коп. заборгованості за оплату житлово - комунальних послуг. З огляду на вказане, перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, законодавець установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 12 червня 2020 року у справі №712/8733/17. Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини. Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані і проживають у гуртожитку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України, а саме, у кімнатах № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 на АДРЕСА_3 , загальною площею 52, 5 кв.м, що стверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї та прописку №575/3605 від 04 листопада 2022 року. Будівля за місцем проживання відповідачів згідно наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 27.10.2016 №714 має статус гуртожитку для проживання сімей і підпорядковується Квартирно-експлуатаційному відділу м. Львова. Згідно даних листа Штабу Прикарпатського військового округу від 09 квітня 1997 року ОСОБА_2 на склад сім`ї 4 особи виділено кімнати АДРЕСА_2 . (Згідно даних Акту про впорядкування нумерації кімнат від 20 березня 2019 року вказаним кімнатам присвоєно номер 89, 91). Між КЕВ м. Львова та відповідачами існують фактичні договірні відносини з надання житлово-комунальних послуг - з ОСОБА_2 було укладено Договір про надання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій від 18 серпня 2011 року та на його ім`я відкрито особові рахунки на оплату комунальних послуг за N: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . За час проживання у вказаних кімнатах гуртожитку відповідачі у порушення вимог нормативно-правових актів України несвоєчасно та не в повному обсязі сплачували кошти за надані житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів у судовому порядку. З урахуванням перерахунку, здійсненого позивачем, на виконання вимог протокольної ухвали Львівського апеляційного суду від 23 січня 2025 року, остаточна сума заборгованості відповідачів за оплату житлово - комунальних послуг за період з 01 серпня 2018 року по 30 вересня 2022 року становить 19 852 грн 48 коп. В суді апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_1 позов у такому розмірі визнала. Заборгованість за житлово-комунальні послуги це цивільно-правове зобов`язання споживача перед комунальним підприємством, несплата споживачем вартості житлово-комунальних послуг порушує право виконавця виробника цих послуг на отримання плати за надані послуги у встановлений законодавством строк. Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Зокрема, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Згідно статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону). Перелік житлово-комунальних послуг визначений статтею 5 цього ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». До житлово-комунальних послуг належать, зокрема житлові послуги - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Індивідуальний споживач, зокрема, зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (частина друга статті 7 Закону). Схожі за змістом норми містились і у ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 24.06.2004 року з подальшими змінами), який втратив чинність 01.05.2019, на підставі ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» 2189-VIII в редакції від 02.04.2020, який чинний на даний час. Відповідно до статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтею 68 ЖК України передбачено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Тобто, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги, зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Таким чином, споживачі зобов`язані оплачувати житлово - комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому відсутність договору про надання житлово - комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, що відповідає правому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №216/5756/15-ц. Зазначений підхід у відповідних правовідносинах та праворозуміння послідовно підтриманий касаційною інстанцією впродовж тривалого часу, відтак є обов`язковим до врахування судами нижчих інстанцій. У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що згідно розрахунку заборгованості, який представлений позивачем та знаходиться у матеріалах справи, відповідачі неодноразово у добровільному порядку сплачували кошти за надання послуг, останні не заперечують такого факту та відповідач ОСОБА_1 визнає суму заборгованості в розмірі 19 852 грн 48 коп. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачі у справі, як споживачі зобов`язані оплачувати житлово - комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, даний факт ними не заперечується, в цьому зв`язку суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підставність вимог позивача. Проте, з урахуванням заяви Квартирно - експлуатаційного відділу м.Львова про відмову від частини позовних вимог, поданої під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів доходить висновку про те, що рішення суду першої інстанції слід змінити. Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України). Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, проте під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивачем зменшено розмір позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за оплату житлово - комунальних послуг до 19 852 грн 48 коп, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення належить змінити, виклавши резолютивну частину такого у новій редакції. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, слід стягнути на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з кожного по 251 грн 57 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції. За розгляд справи судом апеляційної інстанції з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, р/р UA658201720313231002203001696 у Державній казначейській Службі у м. Києві, МФО банку 820172, ЄДРПОУ 07638027) на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2 212 грн 06 коп. сплаченого нею судового збору. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції: «Позов Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за оплату житлово - комунальних послуг, задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова 79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, р/р UA658201720313231002203001696 у Державній казначейській Службі у м. Києві, МФО банку 820172, ЄДРПОУ 07638027) 19 852 грн 48 коп. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві гривні 48 коп.) заборгованості за оплату житлово комунальних послуг. Стягнути на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова 79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, р/р UA658201720313231002203001696 у Державній казначейській Службі у м. Києві, МФО банку 820172, ЄДРПОУ 07638027) з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), з кожного по 251 грн 57 коп. (двісті п`ятдесят одна гривні 57 коп. ) судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.» Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова 79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, р/р UA658201720313231002203001696 у Державній казначейській Службі у м. Києві, МФО банку 820172, ЄДРПОУ 07638027) на користь ОСОБА_1 2 212 грн 06 коп. (дві тисячі двісті дванадцять грн 06 коп.) судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич