Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/6780/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/450/25 Справа № 202/6780/24 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 червня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн., за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Пустинцева А.В., ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 червня 2024 року водій ОСОБА_1 11 травня 2024 року об 00 год. 50 хв. в м. Дніпрі по вул. Березинська, 80 керував т.з. Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка не відповідає обстановці, розширені зіниці, які не реагують на світло, від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки справу про адміністративне правопорушення було розглянуто за його відсутності та 15 листопада 2024 року захисник Пустинцев А.В. ознайомився з матеріалами справи, разом з тим постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу було повернуто, хоча матеріали скарги містили в собі документи на підтвердження повноважень адвоката, по суті просить скасувати вказану постанову та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що матеріали справи не містять належного сповіщення учасників судового розгляду про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що потягло за собою в подальшому незаконне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що унеможливлює його притягнення до адміністративної відповідальності. Вказує на те, що відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров`я. Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Вирішуючи клопотання апелянта про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне його задовольнити, оскільки доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, та судовий розгляд відбувався без участі ОСОБА_1 , підтверджуються матеріалами справи, а отже є підстави для висновку, що строк апеляційного оскарження був пропущений з поважної причини. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події провадження у справі про адміністративне правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному. Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з`ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та фактичних обставинах. Як встановлено апеляційним переглядом водію ОСОБА_1 інкримінується відмова особи, що керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції не надав оцінку обставинам справи, внаслідок чого дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Так, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони за ст. 130 КУпАП є саме керування особою транспортним засобом, при цьому не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Наразі судом першої інстанції не було враховано, що під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов`язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, що не було встановлено в діях ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ним, як водієм, були вчинені дії, пов`язані з приведенням транспортного засобу в рух відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу. При цьому ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду заперечував факт керування ним транспортним засобом. Крім того, під час апеляційного перегляду було встановлено, що наявний у матеріалах справи диск з відеозаписом з бодікамери поліцейського не відкривається, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції було здійснено заходи, спрямовані на отримання копії вказаного відеозапису, зокрема, шляхом направлення відповідного запиту до Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, однак відповідно до відповіді з вказаного підрозділу поліції надати відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників Управління немає можливості за строком давності. Викладені обставини позбавляють суд апеляційної інстанції здійснити перевірку дотримання працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп`яніння та доводи апеляційної скарги захисника в частині порушення процедури проведення такого огляду. При цьому, згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Також, за положеннями ч. 1 ст. 266 КУпАП на поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України покладено обов`язок по відстороненню від керування транспортним засобом осіб, які ними керують і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість руху. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання вимог коментованої норми закону при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. З урахуванням наведених обставин та приймаючи до уваги вимоги ч.ч. 1, 2, 5 ст. 266 КУпАП апеляційний суд дійшов висновку, що огляд на стан сп`яніння було проведено з істотними порушеннями, що є підставою для визнання огляду на стан сп`яніння недійсним. У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «+4 посилання» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість. Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення. На переконання апеляційного суду вказані обставини необґрунтовано були залишені поза увагою судом першої інстанції, як такі, що вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, спростовують та можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вказаною статтею виключають. У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до вимог ст.ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП України особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. За таких обставин постанову суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, слід скасувати, а провадження по справі в цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 червня 2024 року. Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП скасувати. Винести нову постанову, якою на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І.Крот