Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/4444/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/958/22 Справа № 199/4444/22 Суддя у 1-й інстанції - ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2022 року м. Дніпро Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2022 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2022 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 496 гривень 20 копійок. ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 01.07.2022 року о 21:15 годині в м. Дніпро по вул. Луговська, 250а водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi Outlander» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей що не реагують на світло, млява мова, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку водій відмовився, подія зафіксована на камери: 474582, 471861, 475897. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2022 року та закрити відносно нього провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що: - відеозапис, наявний в матеріалах справи, не доводить факт керування ним транспортним засобом, натомість він фіксує автомобіль на парковці в ряду інших припаркованих автомобілів. Також цей запис - це частина подій, які відбувалися, і не містить моменту зупинення автомобіля, перевірки документів, перевірки вмісту багажнику, часу пошуку свідків, він постійно переривається та вмикається лише на окремі фрагменти зазначеної процедури. - факт відмови від підпису не засвідчений свідками та відсутній на відеозапису; - в протоколі в зауваженнях зазначено, що співробітник поліції відмовив проїхати в місце проведення освідування; - апелянт заявляв прохання надати йому адвоката, але поліцейські відмовили; - в матеріалах справи відсутнє направлення на проходження медичного огляду як необхідна передумова констатації відмови; - у працівників поліції були відсутні підстави для його зупинки; - судом неправомірно відхилено висновок з КП «Обласного медичного психіатричного центру з лікування залежності зі стаціонаром» ДОР № 94 від 02.07.2022 року, складений в 00.10 про те, що ознак сп`яніння не виявлено, у звязку зі складанням через 2 години 30 хвилин та через сдачу аналізу без поліцейського. - відсутність в судовому засідання сторони обвинувачення, зокрема, особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, що може мати наслідком втрату неупередженості з боку суду у зв`язку з фактичним перебиранням на себе ролі обвинувачення. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, був повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив, тому з метою забезпечення розумного строку розгляду судом справи апеляційний суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних доказів, що не суперечитиме ст.268 КупАП. Також, враховуючи, що згідно зі ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою, неявка ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду справи. Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов висновку про те, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. Місцевий суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримався зазначених вимог закону в повному обсязі, а доводи апеляційної скарги стосовно відсутності підстав для притягнення апелянта до адміністративної відповідальності спростовуються матеріалами справи. Винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами вчинення адміністративного правопорушення та зібраними у відповідності з нормами КУпАП по справі доказами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного правомочною посадовою особою у встановленому законом порядку, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 090615 від 01.07.2022 року, записом відеофіксації скоєння правопорушення з бодікамери патрульного поліцейського, переглянутим в судовому засіданні. Зазначені докази є чіткими, узгоджуються між собою та в адміністративних матеріалах відсутні докази, які б їх спростовували. За змістом положень ст. 254 КУпАП, строк для складання адміністративного протоколу починає свій відлік після того, як в посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність в діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто після виконання всіх необхідних процесуальних дій. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. У відповідності до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Згідно з п. 3, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я. Доводи апелянта щодо відсутності підстав для зупинки його автомобіля не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до рапорту працівника поліції, на водія автомобіля «Mitsubishi Outlander» державний номерний знак НОМЕР_1 було повідомлення про керування у нетверезому стані, тож транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на підставі п. 5 ст. 35 ЗУ Про національну поліцію. Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Не бере апеляційний суд, як і суд першої інстанції, до уваги висновок №94 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.8), так як ОСОБА_1 керував автомобілем відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 01 липня 2021 року о 21 годині 15 хвилин, а медичний огляд пройшов 02 липня 2022 року о 00 годині 10 хвилин, що зазначено у висновку, отже, було пропущено двогодинний строк проведення огляду. Крім того, відповідно до ст. 266 КУпАП такий огляд має проводитись у присутності поліцейського. Не заслуговують на увагу й посилання апелянта на те, що судом не було викликано та допитано в якості свідка водія таксі ОСОБА_3 ,, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не мав можливості здійснити його безпосередній допит, що, на думку апелянта, свідчить про неповноту судового розгляду, оскільки в матеріалах справи не знайшло свого підтвердження те, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 заявлялось таке клопотання, яке залишилось не вирішеним судом. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Отже, перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву, а в апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Інші аргументи апеляційної скарги є формальними та такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки. За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження зібраними доказами, що містяться у матеріалах справи у відповідності зі ст. 251, 252 КупАП, які перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. Натомість суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КупАП, а в апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Слід також зазначити, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з урахуванням обставин справи, а також того, що вчинене правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку. Апеляційним переглядом встановлено, що місцевий суд наклав стягнення у встановлений КУпАП строк з дня вчинення правопорушення, тому підстав для закриття провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку немає. Підсумовуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. Тож, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2022 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко