Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/7303/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/7303/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 25 лютого 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить: 1. визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) щодо не надання відповіді на заяву від 21 січня 2023 року та відмову у нарахування та виплаті як інваліду І групи по захворюванню, яке пов`язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком, у відповідності до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 20 лютого 2021 року; 2. зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області надати відомості про отримання з 2013 року основної пенсії та її розмір як інваліда ІІІ групи і в подальшому інваліда ІІ групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою та відомості про отримання з вересня 2014 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі з інвалідністю, захворювання якої пов`язане з Чорнобильською катастрофою, передбаченої статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 3. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за період з 20 лютого 2021 року по дату прийнятого рішення відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 5. зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю за період з вересня 2014 року по 20 лютого 2021 року; 6. зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області станом на день прийняття рішення встановити додаткову пенсію в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком, в подальшому збільшувати розмір, застосовуючи правила, передбачені статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в подальшому нараховувати та виплачувати додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 7. стягнути ГУ ПФУ в Житомирській області недоплачену суму заборгованості по виплаті додаткової пенсії за шкоду заподіяному здоров`ю за даний період, яка виникне в результаті перерахунку; Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України № 796-XII. Позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 та має І групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС. У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування щомісячної додаткової пенсії в розмірі, визначеному статтею 50 Закону України №796-XII. ГУ ПФУ в Житомирській області листом повідомило позивача, що додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно статті 50 Закону України №796-XII встановлена у розмірі, визначеному Постановою №1210, а саме 474,5 грн. Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 03 серпня 2014 року Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри додаткової та державної пенсій особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Оскільки на цей час був також чинний Порядок №1210, яким визначений механізм обчислення додаткової та державної пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон №719-VII в редакції Закону №1622-VII був прийнятий пізніше Закону №796-ХІІ, то саме положення Закону №719-VII та Порядку №1210 підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 3 серпня 2014 року. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених вище норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року в справі №285/4300/14-а, а також у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 619/2262/17. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ). Відповідно до статті 49 цього Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Статтею 50 Закону №796-ХІІ (в редакції від 01.07.1992) було передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: - інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам III групи, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Згодом, дія норм статей 50, 54 Закону №796-ХІІ неодноразово обмежувалася законодавцем. Такі обмеження реалізовувалися Верховною Радою України у законах про Державний бюджет України шляхом делегування Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення порядку та розміру доплати до пенсії, додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ відповідно, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідний календарний рік. Так, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року №3491-VI (далі - Закон №3491-VI) розділ VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнений пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011). Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст.50 Закону №796-ХІІ, розміри додаткової та державної пенсій особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. На виконання пункту 7 Закону №3491-VI, 06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745 (далі - Постанова №745), яка набрала чинності із 23 липня 2011 року та приписами якої визначені інші розміри додаткової та державної пенсій, передбачених ст.50 Закону №796-ХІІ відповідно. Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210). Разом з цим, Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16 січня 2014 №719-VII (далі - Закон №719-VII), який набрав чинності із 1 січня 2014 року, не встановлював будь-яких обмежень з приводу застосування положень ст.50 Закону №796-ХІІ. Таким чином, з 01 січня 2014 року Законом №719-VII не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 50 Закону №796-ХІІ відповідно. Чинним залишався й Порядок №1210, який встановлював менші розміри таких пенсії. В даному випадку, враховуючи принцип пріоритетності Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом Порядком №1210, на переконання суду, з 1 січня 2014 року нарахування та виплата позивачу додаткової та державної пенсій як особі, віднесеній до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи повинні були здійснюватися у розмірі та на підставі, передбачених безпосередньо ст.50 Закону №796-ХІІ. Обмеження дії норм ст.50 Закону №796-ХІІ у 2014 році відбулося після прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року №1622-VII (далі - Закон №1622-VII), який набрав чинності 03 серпня 2014 року. Так, Законом №1622-VII розділ "Прикінцеві положення" Закону №719-VII були доповнені, зокрема, пунктом 6-7, згідно з яким норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Відтак, 03 серпня 2014 року Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри додаткової та державної пенсій особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Оскільки на цей час був також чинний Порядок №1210, яким визначений механізм обчислення додаткової та державної пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон №719-VII в редакції Закону №1622-VII був прийнятий пізніше Закону №796-ХІІ, то саме положення Закону №719-VII та Порядку №1210 підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин із 3 серпня 2014 року. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених вище норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року в справі №285/4300/14-а, а також у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі №619/2262/17. Матеріалами справи підтверджується та не заперечується учасниками справи згідно зі змістом заяв по суті, що нарахування та виплата позивачу додаткової та державної пенсій, передбачених ст. 50 Закону №796-ХІІ здійснювалися у відповідності до Порядку №1210. Відповідно до статті 63 Закону №796-ХІІ фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України (далі - БК України). Відповідно до ч.1 ст.23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VIII (далі Закон № 79), пунктом 63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому, слід наголосити, що вказані вище положення Закону №79-VII не були визнанні неконституційними. Таким чином, 1 січня 2015 року Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ. Наведене вище, на переконання колегії суддів, узгоджується з приписами п.3 ст.116 Конституції України, відповідно до яких Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" був затверджений порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що із набуттям чинності Закону №79-VII, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, ст.50 Закону №796-ХІІ., а відтак, виплачуючи позивачу додаткову пенсію, передбачену ст.50 Закону №796-ХІІ, у порядку та розмірах, встановлених Порядком №1210, відповідач діяв правомірно та, відповідно, жодним чином не порушив законні права та інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення у старості. Аналогічна правова позиція щодо визначення розмірів пенсійних виплат, передбачених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, з 01.01.2016 висловлена Верховним Судом в постановах від 21 лютого 2018 року по справі №619/2262/17 (адміністративне провадження № К/9901/1564/17), від 19 червня 2018 року по справі №344/14522/17 (адміністративне провадження №К/9901/50716/18) та від 06 листопада 2018 року по справі №303/6762/16-а (адміністративне провадження №К/9901/24630/18). З огляду на наведене, правові підстави для нарахування та виплати позивачу із 20 лютого 2021 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірах, визначених Законом №796-ХІІ, відсутні. Отже, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що у спірний період відсутні правові підстави для перерахунку та виплати позивачеві державної пенсії, а тому позов задоволенню не підлягає. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення по суті спору і погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.