Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/529/24

Справа № 346/529/24 Провадження № 22-ц/4808/397/25 Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Баркова В. М., суддів: Девляшевського В. А., Луганської В. М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Паламарчук Олена Анатоліївна на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року, та на додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2025 року в складі судді Васильковського В. В., ухвалене в м. Коломия Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, ВСТАНОВИВ: У січні 2024 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди посилаючись на те, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в частках, що дорівнюють 1/3 та 2/3 відповідно. Відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_2 , яка розташована над їх квартирою. В квітні 2023 року ОСОБА_3 розпочала ремонтні роботи в належній їй квартирі, внаслідок яких окремі приміщення належної позивачам квартири зазнали часткового протікання та руйнації. У зв`язку з порушенням відповідачкою правил добросусідства позивачі звернулися до Коломийського районного відділу поліції. 04 травня 2023 року працівником Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, в присутності позивачів та їх представника адвоката Прозорової О. М. проведено огляд квартири, здійснено фотофіксацію наявних слідів руйнації, складено протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію та відібрано від позивача ОСОБА_2 пояснення. 22 травня 2023 року позивачі отримали відповідь від Коломийського районного відділу поліції за № 6933/108/56-2023 згідно якої позивачам рекомендовано звернутися до суду із позовною заявою про відшкодування завданої шкоди. Окрім того, на замовлення представника позивачів було проведено будівельно-технічну експертизу за висновками якої внаслідок довготривалого впливу свердління перекриття та інших вібраційних впливів, часткового підтоплення - залиття, неправильного користування будівельними інструментами та халатністю при використанні водопостачання чи його пошкодженні при проведенні ремонтно-будівельних робіт в квартирі відповідачки, їх квартира частково зазнала руйнації. Причиною виникнення пошкоджень їх квартири є недбале (неналежне) користування сантехнічними приладами і будівельними інструментами при виконанні ремонтно-будівельних робіт мешканцями квартири АДРЕСА_3 , а між діями відповідачки при проведенні ремонтно-будівельних робіт в своїй квартирі та спричиненою їх квартирі шкоди є прямий причинно-наслідковий зв`язок. Вартість відновлюваних ремонтно-будівельних робіт з врахуванням вартості будівельних матеріалів та інших витрат, необхідних для приведення квартири в належний робочий стан, який передував виникненню завданої шкоди, згідно висновку експерта становить 9 394 грн. В добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду відповідачка відмовляється. У зв`язку з цим позивачі просили стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на їх користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 9 394 грн. відповідно до часток в належній їм квартирі: на користь ОСОБА_1 3 133,33 грн., на користь ОСОБА_2 6 262,66 грн. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2025 року заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись з рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року та додатковим рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2025 року, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Паламарчук О. А. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Також просить додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 адвоката Романишина Д. М. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд в обґрунтування оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачами наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і заподіяними збитками. Адже, відповідачка не заперечувала факту проведення нею ремонтних робіт, факту підтікання водопровідної труби в її квартирі, а також те, що пошкодження пластикового підвіконня вікна кухні та отвори на балконі-лоджіїї утворилися саме через її дії та членів її сім`ї. Також, помилковим є висновок суду про те, що сам по собі висновок експерта про наявність пошкоджень у квартирі позивачів не є доказом того, що описані у ньому пошкодження сталися внаслідок протиправної поведінки позивачки. Оскільки, питання про наявність причинно-наслідкового зв`язку ставилося на вирішення експерта і на це питання було надано ствердну відповідь про наявність такого зв`язку. Крім того, експертом, відповідно до питання № 1, визначено лише ті пошкодження, які утворилися через здійснені ремонтні роботи у квартирі відповідачки. До того ж, як на самостійну підставу скасування судового рішення апелянт посилається на невмотивованість судового рішення. Щодо оскарження додаткового судового рішення, то апелянт вважає, що таке було ухвалено із порушенням норм процесуально права. Так, представник відповідачки адвокат Романишин Д. М. вступив у справу 06 лютого 2024 року. Жодних заяв по суті спору представник в ході розгляду справи не подавав, проте був присутній у п`яти судових засіданнях. Попереднього розрахунку суми судових витрат, зокрема і витрат на професійну правничу допомогу представник відповідачки не подавав, не було такого розрахунку подано представником і в судових дебатах. Передбачений вимогами статті 134 ЦПК України розрахунок суми судових витрат наведено представником відповідачки в заяві про ухвалення додаткового рішення, що суперечить чинному законодавству, оскільки такий розрахунок має бути поданий під час розгляду справи по суті. Окрім того, у разі задоволення апеляційної вимоги ОСОБА_1 , про скасування рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року, оскаржуване додаткове рішення також підлягатиме скасуванню. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відзив на апеляційні скарги у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити, оскаржувані рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними пошкодженнями у помешканні позивачів. Проте, з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на таке. У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди. Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 102 ЦПК України). Відповідно до частин шостої, сьомої статті 102 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 27 липня 2013 року приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Базюк Т. В. ( реєстровий № 2529 ) та свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 11 травня 2019 року державним нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори Мануляк І. В. (реєстровий № 386), позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в частках, що дорівнюють 1/3 та 2/3 відповідно (а. с. 53-56). Відповідачка ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_3 (а.с. 47). Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2023 року № 0294/БТ-23, проведеної на замовлення представника позивачів адвоката Прозорової О. М., судовим експертом Марченковим Г. Г. встановлено, що в квартирі АДРЕСА_4 станом на час проведення експертного огляду виявлено пошкодження, що потребують ремонтно-відновлювальних будівельних робіт з врахуванням вартості будівельних матеріалів житлової квартири АДРЕСА_1 , які необхідно усунути для приведення вказаної квартири в стан, який передував спричиненим пошкодженням: - зовнішній пластиковий підвіконник вікна кухні; - 4 керамічні плитки оздоблення вікна кухні; - 3 просвердлені отвори в залізобетонному перекритті над балкон-лоджією; - в трьох місцях підтікання загальною площею = 2.0 м. кв.; - пошкодження пройшло в кімнатах, що потребує відновлювальних робіт оздоблення, загальною площею: стеля житлової кімнати площею 17 м2; кухні площею 7,70 м2; ванної кімнати 2,5 м2; вбиральні 1,1 м2; балкон-лоджія площею 2,1 м2, 2,3 м2. Також експерт дійшов висновку, що судячи з характеру та локалізації від вказаного негативного впливу, місцезнаходження причинного джерела елементної руйнації можна стверджувати, що причиною виникнення пошкоджень житлової квартири АДРЕСА_1 є недбале (неналежне) користування сантехнічними приладами і будівельними інструментами при виконання ремонтно-будівельних робіт мешканцями квартири АДРЕСА_2 дев`ятого поверху. Загальна вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт з врахуванням вартості будівельних матеріалів та інших витрат, необхідних для приведення житлової квартири АДРЕСА_4 в належний робочий стан, який передував виникненню завданої шкоди в житловій квартирі АДРЕСА_1 , станом на час дослідження становить: 9 394 грн. (а.с. 16-17). Для визначення вартості майна експерт виходив з положень постанови КМ України від 10 грудня 2003 року № 1891 про затвердження Методики оцінки майна, відповідно до якої під дійсною вартістю майна розуміється: «грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості» (п. 12а постанови Пленуму ВС України в цивільних справах «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВС України № 15 від25 травня 1998 року) (а.с. 11). Відхиляючи висновок, виконаний на замовлення позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що такий не є доказом того, що описані у ньому пошкодження сталися внаслідок протиправної поведінки відповідача. Проте, відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази суд не взяв до уваги. Викладення у рішенні лише доводів, доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року у справі № 916/2519/21). Водночас, суд першої інстанції повністю відхилив висновок експерта, при цьому не мотивував таке відхилення цього доказу в судовому рішенні, чим порушив статтю 110 ЦПК України. Так, суд обмежився лише необґрунтованим посиланням на те, що даний висновок не є доказом того, що описані у ньому пошкодження сталися внаслідок протиправної поведінки відповідача. Перелік конкретних доказів, які суд вважає такими, що спростовують висновок експерта, в оскаржуваному рішенні не зазначено. Натомість, колегія суддів погоджується з доводом апелянта про те, що вищевказаний висновок експерта є одним з доказів причинно-наслідкового зв`язку між завданою позивачам шкоди внаслідок проведених відповідачем ремонтних робіт з огляду на таке. По-перше, з даних висновку убачається, що проведено саме судове дослідження та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Також, судовий експерт Марченков Г. Г., яким проведено вказану експертизу, має кваліфікацію судового експерта із спеціальності 10.6 «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів і конструкцій », 10.10 «Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд», 10.7 «Визначення порядку користування земельними ділянками», 10.14 «Оцінка земельних ділянок» ( свідоцтво № 222 від 28 квітня 2000 року, свідоцтво № 1761 від 24 грудня 2015 року) (а. с. 24 25). Отже, проведена будівельно-технічна експертизи у даній справі здійснена кваліфікованим експертом, який має відповідну освіту, необхідну для проведення такої експертизи. Висновок експерта відповідає вимогам чинного законодавства, не містить недоліків, які б породжували сумніви у правильності та обґрунтованості зроблених висновків, узгоджується з іншими доказами, які є у цій справі, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин пошкоджень квартири позивачів, відповідач не заявляла та не надала інших належних та допустимих доказів щодо причин таких пошкоджень. Згідно із ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України). Вину у завданій позивачам шкоди, як і розмір збитків, що визначений висновком судової будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2023 року № 0294/БТ-23, відповідачем не спростовано, хоча це є її процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди. Таким чином, колегія суддів вважає доведеним факт протиправності дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до пошкодження квартири позивачів, що є підставою для скасування судового рішення з ухваленням у справі нового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивачів завданих збитків у загальній сумі 9 394 відповідно до їх часток у праві власності на належну їм квартиру: на користь ОСОБА_1 3 131,33 грн., на користь ОСОБА_2 6 262,66 грн, відповідно до вимог статті 1192 ЦК України. При цьому апеляційний суд виходить із завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту прав осіб та вважає за необхідне оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати відносно обох позивачів, виходячи із змісту прохальної частини апеляційної скарги та спільної часткової власності позивачів на всю квартиру без виділення їх часток в натурі. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року, підлягає обов`язковому скасуванню й додаткове рішення цього суду від 15 січня 2025 року. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частин четвертої-дев`ятої статті 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як докази на підтвердження понесених витрат на проведення експертизи представник позивача надала суду першої інстанції висновок експерта № 0294/БТ-23 від 11 грудня 2023 року; квитанцію до прибуткового касового ордера № 294 від 09 жовтня 2023 року, що свідчить про оплату ОСОБА_1 послуг наданих експертом у розмірі 3 000 грн, які у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача. Згідно з ч. 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені останнім судові витрати у справі пов`язані зі сплатою ним судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 1 211,20 грн. (а.с. 6) та подачею апеляційної скарги в розмірі 1 816, 80 грн.(а.с. 191), а разом 3 028 грн. Також, позивачами у суді першої інстанції понесені судові витрати на правову допомогу в загальному розмірі 5 500 грн. На підтвердження цього представником позивачів надано: договір про надання правової допомоги від 03 травня 2023 року; акт прийому-передачі наданих правових послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 03 травня 2023 року; квитанція до прибуткового касового ордера № 2 від 21 січня 2020 року, квитанція до прибуткового касового ордера № 270939 від 31 січня 2024 року ; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльність № 214 (а.с. 50-51, 49, 48). Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають задоволенню, то апеляційний суд вважає, що судові витрати, на правову допомогу понесені ними під час розгляду справи, у суді першої інстанції слід стягнути з ОСОБА_3 у розмірі по 2 750 грн (5 500/2) на користь кожного з позивачів. Що стосується понесених апелянтом витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції, то такі стягненню не підлягають, оскільки матеріали справи не містять підтвердження понесення таких витрат (договору про надання правової допомоги, акту прийому - передачі наданих правових послуг, тощо). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Паламарчук Олена Анатоліївна задовольнити. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року скасувати. Додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2025 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування завданих майнових збитків задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданих майнових збитків в розмірі 3 131(три тисячі сто тридцять одну) грн. 33 коп. та судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 2 750(дві тисячі сімсот п`ятдесят) грн., витрат на підготовку експертного висновку 3 000(три тисячі) грн., а разом 10 092(десять тисяч дев`яносто дві) грн. 53 коп. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 відшкодування завданих майнових збитків у розмірі 6 262(шість тисяч двісті шістдесят дві) грн. 66 коп. та понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 2 750(дві тисячі сімсот п`ятдесят) грн., а разом 9 012(дев`ять тисяч дванадцять) грн. 66 коп. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 25 лютого 2025 року. Судді В. М. Барков В. А. Девляшевський В. М. Луганська