Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/10270/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/10270/24 Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту: 25.06.2024р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина (далі в/ч) НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби (далі ДПС) України про: - визнання протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 03 березня 2022 року по 27 жовтня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"(в редакції чинній з 29 січня 2020 року) (далі Постанова №704); - зобов`язання НОМЕР_1 прикордонний загін ДПС України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 03 березня 2022 року по 27 жовтня 2022 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він у період з 03 березня 2022 року по 27 жовтня 2022 року проходив службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України. Однак, у період проходження ним служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося у заниженому розмірі, а саме у період з 03 березня 2022 року по 27 жовтня 2022 року йому виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, затвердженого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року. В лютому 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його грошового забезпечення за 2022 рік, з урахуванням визначення розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званнями, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (премій, надбавок, індексацій), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2 481 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704. Водночас, відповідач листом від 06 березня 2024 року відмовив позивачу у здійсненні вищевказаного перерахунку його грошового забезпечення. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що відповідно п.4 Постанови №704 посадовий оклад військовослужбовців визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Постанова №704 є чинною, а отже підлягає застосуванню, а тому у задоволенні позову відповідач просить відмовити. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03 березня 2022 року по 27 жовтня 2022 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загон (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 03 березня 2022 року по 27 жовтня 2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 одноразової допомоги при звільненні у 2022 році, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 рік. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової допомоги при звільненні у 2022 році, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2022 році, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 рік. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення у 2022 році, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 компенсації за 23 невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 рік. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за 23 невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 премії у 2022 році без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 рік. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату премії за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто з НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 211,20 грн. В апеляційній скарзі НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги: - в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС по цій справі під номером 10227/24 від 02 квітня 2024 року зареєстрована позовна заява, яка не містить підпису позивача, ані представника, що за приписами ст. 169 КАС України, є безальтернативною підставою для її повернення; - питання про невідповідність положень пункту Постанови №704 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 (далі Постанова №103) рішенню Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №826/6453/18 про скасування даної редакції, та питання чинності чи не чинності Постанови №704 в редакції на момент її прийняття, не є компетенцією відповідача під час розрахунку грошового забезпечення позивача; - відповідач зобов`язаний діяти виключно у відповідності до діючого законодавства. яким не передбачено діяти у спосіб відповідно до вимог позивача. Тому в даному випадку вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача є недоцільними та такими що не підтверджені жодними доказами; - апелянт вказує, що зобов`язання відповідача перерахувати позивачеві грошове забезпечення застосовуючи прожитковий мінімум календарного року це зобов`язання суб`єкта владних повноважень, який діє та може діяти лише на підставі Закону, вчинити дії всупереч цьому закону, на догоду спірним та невідповідним самим собі та один одному підзаконним нормативно-правовим актам, що буде досить не баченою правовою колізією, яка значно вийде за межі системи права України; - розмір грошового забезпечення отриманого протягом березня 2022 року жовтня 2022 року позивачем не оскаржувався та інших доказів до адміністративного позову ним же не надано в частині обґрунтування іншого розміру грошового забезпечення, а про обізнаність позивача в розмірі спірного грошового забезпечення, а тому і про наявність ймовірних порушень, на незаконну думку позивача, останній дізнавався кожного місяця при отриманні такого грошового забезпечення. У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції є правильним, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини. Старший прапорщик ОСОБА_1 у період з 03 березня 2022 року по 27 жовтня 2022 року проходив службу у НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України, що підтверджується витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України №112-ос від 03 березня 2022 року та витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України №458-ос від 27 жовтня 2022 року. Крім того, згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України №458-ос від 27 жовтня 2022 року вбачається, що позивачу при виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини було виплачено грошову компенсацію за 23 невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік та матеріальну допомогу за 2022 рік, що також підтверджується наявною в матеріалах справи архівною відомістю №1 за 2022 рік, видану на ім`я позивача. Крім того, з вищезгаданої архівної відомості №1 за 2022 рік вбачається, що у період з 03 березня 2022 року по 27 жовтня 2022 року відповідач нараховував позивачу грошове забезпечення, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" 1 762 грн. Зазначені обставини сторонами у справі не заперечувались. Враховуючи вищезазначене, позивач у лютому 2024 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його грошового забезпечення за 2022 рік, з урахуванням визначення розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званнями, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (премій, надбавок, індексацій), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2 481 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704. Водночас, НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України листом від 06 березня 2024 року відмовив позивачу у перерахунку його грошового забезпечення. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 30 січня 2020 року у позивача виникло право на обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування п.4 Постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, ч.2 ст. 265 КАС України, ст.ст. 1, 2, ч.4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, , п.п.2, 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ). Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно вимог ст. 2 Закону №2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Тобто, грошове забезпечення включає в себе усі, встановлені законом, надбавки, доплати та винагороди, передбачені під час проходження служби. Відповідно ч.4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Пунктом 2 Постанови №704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до Постанови №704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Пунктом 6 Постанови №103 внесено зміни до Постанови №704, внаслідок яких п.4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14". При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися. Таким чином, станом на 01 січня 2018 року та 01 січня 2019 року п.4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року". Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704. Вищезазначеним судовий рішенням було скасовано зміни, у тому числі до п.4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30 липня 2018 року), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Відповідно ч.2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, саме з 29 січня 2020 року дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція п.4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові у справі №400/6214/21 від 19 жовтня 2022 року. Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені Постановою №103, зокрема, до п.4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29 січня 2020 року діє редакція п.4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року. При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, колегія суддів враховує, що п.3 розділу II " Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Норми п.3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови №704, так і станом після 29 січня 2020 року неконституційними не визнавалися. Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є Постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів (оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм), перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у ст. 8 Конституції України. Застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п.3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, колегія суддів доходить висновку, що п.4 Постанови №704 з 29 січня 2020 року має застосовуватись у наступній редакції: "Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14". Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2 393 грн., в той час коли Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що починаючи з 30 січня 2020 року у позивача виникло право на обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування п.4 Постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Стосовно правомірності дій відповідача щодо незастосування при обчисленні розміру його одноразової допомоги при звільненні розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік", колегія суддів зазначає наступне. Згідно пп.2 п.9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року №558 (далі Інструкція №558) військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з п.п.1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей" (п.п.5 п.9 розділу V Інструкції №558). За пп.4 п.9 розділу V Інструкції №558 військовослужбовцям у разі повторного їх звільнення зі служби грошова допомога, передбачена п.п.1, 2 цієї глави, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої одноразової грошової допомоги. До осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, належать військовослужбовці, вислуга років яких на день виключення зі списків особового складає менше 10 років. За пп.6 п.9 розділу V Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються, зокрема, для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород). Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2023 року позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби. Колегія суддів зауважує, що в межах даної справи не є спірним процентний розмір виплаченої у травні 2023 року позивачу одноразової допомоги при звільненні, але оскаржується використаний відповідачем прожитковий мінімум при розрахунку розміру місячного грошового забезпечення позивача, від якого було розраховано суму одноразової допомоги при звільненні. Оскільки місячне грошове забезпечення складається із посадового окладу та окладу за військовим званням, то невірне визначення їх розмірів у період з 03 березня 2022 року по 27 жовтня 2022 року вплинуло й на обчислення позивачу розміру одноразової допомоги при звільненні. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дії та зобов`язання НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової допомоги при звільненні у 2022 році, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. Стосовно наявності підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо незастосування при обчисленні його допомоги на оздоровлення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік", колегія суддів вказує наступне. Згідно пп.1 п.7 розділу ІV Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно пп.3 п.7 розділу ІV Інструкції №558 особам офіцерського складу, прийнятим на військову службу за контрактом, а також призваним на військову службу за призовом або на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, громадянам, яких прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу, а також призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період допомога для оздоровлення надається в разі, якщо в році її отримання військовослужбовець має право на щорічну основну відпустку незалежно від її тривалості. Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги (пп.5 п.7 розділу V Інструкції №558). Як вбачається з матеріалів справи, позивачу у 2022 році була нарахована та виплачена грошова допомога на оздоровлення. Вищезазначене свідчить про те, що невірне визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання позивача у спірний період, вплинуло й на обчислення його розміру допомоги на оздоровлення. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дії та зобов`язання НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення у 2022 році, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо незастосування при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік", колегія суддів зазначає наступне. Згідно пп.5 п.9 розділу V Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони мають право в році звільнення. Відповідно пп.6 п.9 розділу V Інструкції №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України №458-ос від 27 жовтня 2022 року вбачається, що позивачу при виключенні зі списків особового складу військової частини було виплачено грошову компенсацію за 23 невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік. Разом з тим, вищевказані приписи свідчать про те, що невірне визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання позивача у спірний період, які входять до розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки, вплинуло й на обчислення розміру останньої. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дії та зобов`язання НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за 23 невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо незастосування при обчисленні премії розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік", з огляду на наступне. Відповідно пп.1 п.14 розділу ІІІ Інструкції №558 начальники (командири) органів Держприкордонслужби мають право преміювати військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів з числа осіб, які не проходили до зарахування на навчання військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення. Розміри премії для відповідних категорій військовослужбовців органів Держприкордонслужби щороку встановлюються Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі (пп.2 п.14). Виплата премій здійснюється щомісяця за місцем штатної служби військовослужбовця або органом, у якому він перебуває на фінансовому забезпеченні, одночасно з виплатою грошового забезпечення. Розмір премії у відсотках посадового окладу установлюється наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) - наказами вищих начальників. З матеріалів даної справи, зокрема, архівної відомості №1 за період 2022 року, вбачається, що позивачу у 2022 році щомісячно нараховувалась та виплачувалась премія. Разом з тим, вищевказані приписи свідчать про те, що невірне визначення розміру посадового окладу позивача у спірний період відповідно вплинуло й на обчислення розміру премії. У зв`язку із вищенаведеним колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дії та зобов`язання НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) ДПС України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату премії за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . При цьому, колегія суддів вважає не може погодитися з доводом апелянта, що за приписами ст. 169 КАС України позовна заява підлягала поверненню позивачу з підстав відсутності в ній підпису позивача чи його законного представника, з огляду на наступне. Позивач приймав активну участь під час розгляду справи в суді першої інстанції. Так, позивачем до позову було додано 12 додатків завірених ним особистим підписом. Позивач надсилав до суду засобами поштового зв`язку відповідь на відзив також завірену особистим підписом. Колегія суддів вважає, що вказані обставини беззаперечно свідчать про наявність волевиявлення ОСОБА_1 направленого на подачу до суду позову у даній справі та бажання останнього отримати результат розгляду судом його позовної заяви. До того ж, колегія суддів наголошує, що, в даному випадку, розгляд справи по суті спору буде дотриманням гарантованого позивачу національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.2 ст. 55 Конституції України). У рішенні від 26 липня 2007 року у справі "Walchli v. France" (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства. Також ЄСПЛ зазначив, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп.50-51 та 69, та "Walchli v. France", №35787/03, п.29). У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п.1 ст. 6 Конвенції. При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, п.25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal"). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain"). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 24 лютого 2025 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.