Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/2745/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2745/24 Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г., повний текст судового рішення складено 07.06.2024, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О., суддів: Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 у справі №400/2745/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ 057754 від 22.02.2024 У С Т А Н О В И В: 27.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень, просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 057754 від 22.02.2024. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем процедури розгляду справи. Також, ОСОБА_1 стверджує, що в спірних правовідносинах він не є автомобільним перевізником. Крім того, позивач зауважує, що наведений в статті 48 Закону України «автомобільний транспорт» перелік документів не містить «роздруківки з цифрового тахографа». На думку позивача, під час здійснення внутрішніх перевезень законодавством не вимагається встановлювати та використовувати контрольні прилади (тахографи) реєстрації режимів праці та відпочинку водія. До того ж, ОСОБА_2 відмічає, що у водія були в наявності карта водія для цифрового тахографа, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу і роздруківка з цифрового тахографа. Такі документи співробітниками контролюючого органу у водія не запитувались. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 у справі №400/2745/24 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вказав, що на момент перевірки 30.01.2024 у водія були в наявності картка водія, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу і роздруківка з цифрового тахографа. Також, окружним адміністративним судом враховано, що відповідачем не надано жодних доказів на спростовування доводу позивача про те, що в спірних правовідносинах він не був автомоібльним перевізником. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Укртрансбезпекою подано апеляційну скаргу у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Державна служба України з безпеки на транспорті вказує, що під час перевірки водієм не надано перевіряючому роздруківки даних роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 з цифрового тахографа за 30.01.2024. Автомобільним перевізником у спірних правовідносинах виступав саме ОСОБА_1 . Також, суб`єкт владних повноважень зазначає про дотримання процедуру розгляду справи. В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з урахуванням наступного. Зокрема, колегією суддів установлено, що 30.01.2024 старшими державними інспекторами Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі М-05 «Київ-Одеса» 210км.+450м., проведено перевірку транспортного засобу марки MAN, державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки KOGEL, державний номер НОМЕР_2 . Водій транспортного засобу ОСОБА_1 . Згідно із фактичними обставинами справи, на транспортний засіб марки MAN, державний номер НОМЕР_1 , установлено тахограф. За наслідком вказаної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР054030 від 30.01.2024, у якому зазначено про перевезення вантажів без документів, які визначено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме у водія немає роздруківки даних про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 з цифрового тахографа за 30.01.2024. За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт контролюючим органом винесено постанову №ПШ057754 від 22.02.2024 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000грн. Не погодившись із таким актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт», відповідно до частини 12 статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Частини 1 та 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплюють, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам. 07.09.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» від №2819-ІV. Норми вказаного нормативно-правого акту набрали чинності з 11.10.2005. Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01.07.1970 в м. Женева. На виконання вимог Закону України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» було прийнято низку підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, 11.07.2007 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами. Надалі, Міністерством транспорту та зв`язку розроблено і наказом від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджену. Абзацом п`ятим пункту 3.3 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи розрдруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. За правилами пункту 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджену, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 №385, її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Пунктом 1.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340, передбачено, що воно розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Відповідно до пункту 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340, його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340). За умовами пункту 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3). Пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 40, передбачено, що пункт 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340, (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01.06.2015. Отже, з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі якщо такого пристрою немає, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія. Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджену, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 №385 та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340, викладено у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21, від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22. Також у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що здійснюючи внутрішнє перевезення вантажу водій транспортного засобу, який обладнано тахографом, повинен був мати при собі та пред`явити перевіряючим заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа. Вищевикладене спростовує доводи позивача про те, що під час здійснення внутрішніх перевезень водій транспортного засобу не зобов`язаний встановлювати та використовувати контрольні прилади (тахографи) реєстрації режимів праці та відпочинку водія. При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє довід позивача про те, що на час перевірки у водія ОСОБА_1 були в наявності карта водія для цифрового тахографа, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу і роздруківка з цифрового тахографа, адже як зазначено самим позивачем в акті перевірки від 30.01.2024 №АР054030 він не використовує картку водія тому, що немає належних місць відпочинку водія. Означене також спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що такі документи співробітниками контролюючого органу у нього не запитувались. Не є юридично спроможним також довід позивача про те, що наведений в статті 48 Закону України «автомобільний транспорт» перелік документів не містить «роздруківки з цифрового тахографа», адже такий перелік не є вичерпним. Обов`язок мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи розрдруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом передбачено абзацом п`ятим пункту 3.3 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №

385. Відхиляються доводи позивача стосовно того, що він не був перевізником у спірних правовідносинах, адже згідно товарно-транспортної накладної від 29.01.2024 №475, автомобільним перевізником був саме ФОП ОСОБА_1 . Є необґрунтованим твердження ОСОБА_3 про те, що його не повідомлено про розгляд справи, оскільки як убачається з наявних у матеріалах справи документів повідомлення про розгляд справи позивачем отримано 20.02.2024. Означене підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленням від 12.02.2024 №12026/32/24-24 (а.с.74) та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.75). Відтак, установлені в межах розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні висновки та викладені позивачем в адміністративному позові доводи. Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до абзацу 3 частини 1 якої за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; Оскільки на момент проведення перевірки у водія ОСОБА_1 не було роздруківки даних про роботу та відпочинок з цифрового тахографа за 30.01.2024, колегія суддів дійшла висновку, що позивача цілком правомірно притягнуто до відповідальності за абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає правомірною постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 22.02.2024 №ПШ057754 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000грн. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі. Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Як установлено колегією суддів, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають обставинам справи, а відтак рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 у справі №400/2745/24 підлягає скасуванню. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат, згідно із ст.139 КАС України, не здійснюється. Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 у справі №400/2745/24 - скасувати. Прийняти у справі нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ 057754 від 22.02.2024 відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов