Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/9842/23
від 19.03.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/9842/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В., суддів: Губської Л.В., Мєзєнцева Є.І., При секретарі Масловській К.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.02.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 до позивача. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зафіксовані в акті перевірки обставини є взаємовиключними, оскільки відповідач зазначив про ненадання водієм тахокарти за 25.01.2023 з показниками режимів праці та відпочинку та вказав, що надана картка з різницею у показниках одометра в 30 км, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» тобто, фактично відповідачем підтверджено надання водієм картки тахометру, що виключає відповідальність перевізника, передбачену абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року даний адміністративний позов - задоволено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що абзац третій частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарських штрафів за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, а не за надання документів, заповнених з певними порушеннями. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні неправильно застосувано положення Закону № 2344-ПІ, Інструкції № 385, Положення № 340. 12 лютого 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року - залишити без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. При цьому, колегія суддів вважає, що апелянтом не наведені обґрунтовані обставини, які б свідчили про доцільність розгляду справи у судовому засіданні. Таким чином, в задоволенні клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції слід відмовити. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається із матеріалів справи, постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.02.2023 за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт перевізником ОСОБА_1 , враховуючи те, що ним допущено відсутність на момент проведення перевірки щоденного реєстраційного листка режиму праці та відпочинку водія, відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», з позивача стягнуто 17000,00 грн. В акті від 25.01.2023 №349417 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом зафіксовано, що під час перевірки 25.01.2023 о 13:40 год. на підставі направлення на рейдову перевірку від 19.01.2023 №004364 транспортного засобу MAN, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 (посвідчення водія НОМЕР_3 ТСЦ 6848 06.06.2019), що належить перевізнику ОСОБА_3 , згідно ТТН ОСОБА_1 , виявлено порушення: водій здійснював внутрішні вантажні перевезення згідно ТТН Р 103 від 25.01.2023; автомобіль обладнаний аналоговим тахографом; водій ОСОБА_2 не надав тахокарту за 25.01.2023 з показниками режимів праці та відпочинку, подана карта з різницею у показниках одометра в 30 км, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі по тексту - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. У силу вимог підпункту 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі по тексту - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Згідно з пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. У відповідності до пункту 4 вказаного Порядку рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. Згідно пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком
3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). При цьому, положеннями п. 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. За правилами статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством. Згідно з пунктом 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.06.2010 №340 (далі по тексту - Положення) це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Відповідно до пункту 1.3 Положення вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ). Пунктом 6.1 Порядку встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Згідно з п. 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3). Отже, у випадку відсутності тахографа водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тон повинен мати індивідуальну контрольну книжку, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є іншим способом контролю водіїв. Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена. Зазначені висновки відповідають застосуванню норм матеріального права у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17. Згідно з пунктом 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі по тексту - Інструкція №385) встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: -має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994 016 ), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; -у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв): -у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Матеріалами справи підтверджується, що під час перевірки 25.01.2023 о 13:40 год. транспортного засобу MAN, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 (посвідчення водія НОМЕР_3 ТСЦ 6848 06.06.2019), що належить перевізнику ОСОБА_3 , згідно ТТН ОСОБА_1 , виявлено порушення: водій здійснював внутрішні вантажні перевезення згідно ТТН Р 103 від 25.01.2023; автомобіль обладнаний аналоговим тахографом; водій ОСОБА_2 не надав тахокарту за 25.01.2023 з показниками режимів праці та відпочинку, подана карта з різницею у показниках одометра в 30 км. Відповідно автомобільний перевізник не забезпечив належні умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства, що передбачено абзацом 7 статтею 34 Закону № 2344-ІІІ. Згідно із абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-Ш, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штраф перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів погоджується з твердженням апелянта, що норми передбачені статтею 48 Закону № 2344-ПІ власне й визначають ті вимоги, яких повинні дотримуватися автомобільні перевізники при здійсненні внутрішніх перевезень вантажів, та з недотриманням яких, пов`язується застосування санкції, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-1II. Отже, доводи апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року та є підставою для його скасування. Окремо слід зазначити, що колегія судді відхиляє посилання позивала на абзац 11 ч.1 ст. 60 Закону №2344-III, оскільки вказана норма встановлює, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, колегією суддів встановлено, що позивачем вантажні перевезення здійснювались саме в межах України і є внутрішніми, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія товарно-транспортної накладної від 25.01.2023 №Р103. Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом ч. 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 139, 243, 246, 272, 286, 308, 315, 317, 321 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Повний текст рішення виготовлено 19 березня 2024 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Л.В.Губська