Постанова 4852 № 340/4204/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 340/4204/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року (головуючий суддя Жук Р.В.) в адміністративній справі №340/4204/22 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідачів: Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся 09.09.2022 до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідачів: Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №311361 від 12.01.2022 в розмірі 17 000,00 грн. відносно ФОП ОСОБА_1 . Позов обґрунтований тим, що Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та винесено оскаржувану постанову про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно господарського штрафу не повідомивши позивача про дату, час та місце такого розгляду чим порушено норми Порядку №1567. Також зазначає, що постанова про накладення адміністративно господарського штрафу складена поза межами двомісячного терміну. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №311361 від 12.01.2022 в розмірі 17 000грн. відносно ФОП ОСОБА_1 . Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідачем не дотримано принцип належного повідомлення особи про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки будь яких доказів завчасного повідомлення позивача відповідачем суду не надано. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги серед іншого вказує, що Відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області належно виконав свій щодо належного та своєчасного інформування позивача про час і місце розгляду справи рекомендованим листом. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що у власності ФОП ОСОБА_1 перебуває транспортний засіб: MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.12). На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок та направлення на перевірку від 25.10.2021 посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, на автомобільній ділянці М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине км 18+356 м проводилась рейдова перевірка (а.с.33). Під час рейдової перевірки був зупинений транспортний засіб марки МАН реєстраційний номер НОМЕР_2 який здійснював перевезення вантажів без оформлення документів передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт». Водій ОСОБА_2 не надав особам, що здійснювали перевірку документи для здійснення контролю додержання режиму робочого часу та відпочинку на момент перевірки. У зв`язку з виявленням порушень державними інспекторами складено Акт №318200 від 25.10.2021 року (а.с.35). Водій з актом ознайомився, від підпису та пояснень відмовився, про що посадовими особами здійснено відповідний запис. Контролюючим органом направлено позивачу повідомлення про розгляд справи на 15.12.2021 року (а.с.36, 38). 28.12.2021 року контролюючим органом повторно направлено позивачу повідомлення про розгляд справи на 12.01.2022 року (а.с.37-38). За результатами розгляду справи посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті 12.01.2022 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №311361 за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (відсутня на момент перевірки тахокартка за 25.10.2021 року відповідно до наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року) у розмірі 17 000грн. (а.с.34). Позивач вважає протиправною постанову №311361 від 12.01.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000грн. відносно ФОП ОСОБА_1 , винесену за результатами перевірки. Суд першої інстанції позов задовольнив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 року №2344-III, норми Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Статтею 3 Закону України Про автомобільний транспорт №2344-III передбачено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень. В силу статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Також у статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт №2344-III визначено, що послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (ст.6 ЗУ №2344-III). Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення (ст.48 ЗУ №2344-III). За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 48 цього Закону, - штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ №2344-III). Слід взяти до уваги, що пунктом 3.3 Розділу III Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (Інструкція N 385), визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Отже, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу та роздруківку даних роботи тахографа. Матеріалами справи підтверджується, що позивач не заперечує, що його автомобіль МАN, номерний знак НОМЕР_2 обладнано тахографом, у зв`язку з чим надано суду докази перевірки та адаптації зазначеного тахографа, а саме Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (а.с.15). При цьому, приписи статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт №2344-III зобов`язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Водночас, під час проведення перевірки транспортного засобу 25.10.2021 року водієм не надано особистої картки до цифрового тахографу за 25.10.2021, що зафіксовано Актом від 25.10.2021 року (ця обставина не заперечується позивачем). Слід зазначити, що з 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) підписаної у Женеві 1 липня 1970 р. в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що частиною 1 ст.33 Закону України Про автомобільний транспорт установлено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Відповідно до ст.50 Закону України Про автомобільний транспорт договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами. Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (Правила № 363), які визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. Згідно з розділом І Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідно до пунктів 11.1, 11.3 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Отже, штрафи за інкриміновані позивачу правопорушення накладаються саме на перевізника, який надає послуги з перевезення, зокрема, вантажів. Така послуга надається на договірних умовах із замовником послуги за плату. Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення рейдової перевірки позивач надавав послуги з перевезення вантажу та здійснював діяльність з надання таких послуг, що підтверджується ТТН №2815 від 25.10.2021 року (а.с.13). Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (Порядок №1567). Відповідно до пункту 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Згідно з пунктом 3 Порядку №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління. Пунктом 4 Порядку №1567 регламентовано, що контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Відповідно до пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Згідно п.25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Слід зазначити, що пунктом 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, ствердженого Постановою КМУ від 08.11.2019 року №1567 встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. При цьому, другим абзацом пункту 26 Порядку №1567 передбачено, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Водночас, обов`язок доказування цієї обставини (належного вручення повідомлення про розгляд справи) несе уповноважена посадова особа. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №742/3757/16-а, від 31.01.2019 року у справі №760/10803/15-а, від 19.09.2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30.09.2019 року у справі №486/92/17, від 14.11.2019 року у справі № 815/1570/16, від 06.12.2019 року у справі №804/7725/17, від 24.12.2019 року у справі № 360/403/19. Отже, особі до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справах №482/9/17 та №308/12552/16-а. З матеріалів справи вбачається, що позивачу двічі рекомендованим листом з повідомленням направлялось повідомлення про розгляд справи на 15.12.2021 року та 12.01.2022 року (а.с.36-38). Проте, доказів отримання зазначених повідомлень за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення суду не надано. Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано принцип належного повідомлення особи про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки будь яких доказів завчасного повідомлення позивача відповідачем суду не надано. Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. З урахуванням вищенаведеного, оцінивши в сукупності докази суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу №311361 від 12.01.2022 року в розмірі 17000грн. є протиправною та належить до скасування. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу судові витрати. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 20.04.2023 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова