Ухвала КЦС ВС № 463/7143/19

УХВАЛА 24 лютого 2025 року м. Київ справа № 463/7143/19 провадження № 61-16170 ск 24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пророка В. В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Пащуком Артемом Ігоровичем, на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Лідія Миколаївна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк Ігор Ярославович про витребування майна та визнання договору іпотеки недійсним, ВСТАНОВИВ:

1. В грудні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана її представником - адвокатом Пащуком А. І., на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

2. Верховний Суд ухвалою від 13 січня 2025 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для надання суду оригіналу квитанції (платіжного доручення), що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги в частині оскарження вимоги немайнового характеру, а також для надання суду відомостей про ціну позову в частині оскарження вимоги майнового характеру (витребування квартири), підтвердивши його розмір належними доказами, та сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в цій частині у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості квартири.

3. На виконання вимог вказаної ухвали Пащук А. І. , як представник ОСОБА_1 , через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», надіслав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, в якій, зокрема, вказав, що ціна позову у справі № 463/7143/19 складає 576 000,00 грн, на підтвердження чого долучив копію договору іпотеки від 17 липня 2018 року, предметом якої є спірна квартира АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що сторони оцінили предмет іпотеки в 576 000,00 грн, а також копії сторінок звіту про оцінку спірного майна від 12 липня 2018 року в якому зазначено, що ринкова вартість спірного майна також складає 576 000,00 грн.

4. Проте Верховний Суд не приймає надані докази як належні, оскільки вказаний договір іпотеки укладений в липня 2018 року,а вказаний звіт про оцінку спірного майна також зроблено в липні 2018 року, термін дії якого складає шість місяців з дати оцінки, в той час як ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк І. Я. в серпні 2019 року.

5. Враховуючи, що статтями 175 та 176 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) унормовано, що ціна позову визначається на момент звернення до суду із позовом, надані Пащуком А. І. копії договору іпотеки та сторінок звіту про оцінку спірного майна не може відображати дійсну ціну позову на момент звернення ОСОБА_2 до суду із позовом.

6. Разом із цим до Верховного Суду надійшли заяви представника заявника - адвоката Пащука А. І. про продовження строку для усунення недоліків та про поновлення строку для усунення недоліків, які надійшли до суду 14 лютого 2025 року та 19 лютого 2025 року відповідно.

7. Обґрунтовуючи вказану заяву про поновлення строку для усунення недоліків адвокат зазначає про те, що копію ухвали Верховного Суду від 13 січня 2025 року було отримано ним та ОСОБА_1 25 січня 2025 року, а оцінку спірного майна, для надання суду відомостей про ціну позову, було проведено 17 лютого 2025 року.

8. Статтею 2 ЦПК України, який, зокрема, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

9. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, обов`язковість судового рішення, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 7, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

10. За приписами статті 43 ЦПК України учасники справи мають обов`язок виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

11. Частина перша статті 44 ЦПК України також вказує на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

12. Статтею 120 ЦПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

13. Статтями 122 та 123 ЦПК України також вказано, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

14. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

15. Так частиною другою статті 393 ЦПК України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

16. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 185 ЦПК України).

17. Частинами першою та другою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

18. Отже, строк для усунення недоліків касаційної скарги до десяти днів є строком, що встановлюється судом, відповідно може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Разом із тим строк для усунення недоліків касаційної скарги понад десять днів є строком, встановленим законом, відповідно може бути поновлений судом за заявою учасника, якщо суд визнає причини його пропуску поважними. Строк, встановлений законом, не може бути поновлений судом з власної ініціативи.

19. Пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

20. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

21. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).

22. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України»).

23. Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України», заява № 50966/99).

24. Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

25. Крім цього частиною четвертою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

26. Тобто метою встановлених ЦПК України процесуальних строків є дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

27. Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку на звернення до суду зі скаргою.

28. Копія ухвали Верховного Суду від 13 січня 2025 року (про залишення касаційної скарги без руху) була отримана як заявником так і її адвокатом 25 січня 2025 року, що останніми не заперечується, тобто строк для усунення недоліків, який встановлено судом у десять днів з дня вручення цієї ухвали, закінчився 04 лютого 2025 року.

29. Водночас заява про продовження строку для усунення недоліків сформована, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та надіслана до Верховного Суду 14 лютого 2024 року, тобто поза межами строку для усунення недоліків і Верховний Суд не приймав рішення про продовження такого строку з власної ініціативи, а тому залишається без розгляду.

30. Також заява про поновлення строку для усунення недоліків сформована, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та надіслана до Верховного Суду 19 лютого 2024 року, не містить жодних обґрунтувань та доказів неможливості проведення оцінки спірного майно та визначення дійсної ціни позову, на момент його подання, відповідно до вимог ухвали Верховного Суду від 13 січня 2025 року, в строк встановлений цією ухвалою, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення.

31. Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України та частини третьої статті 185 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України і заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

32. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 13 січня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху щодо надання відомостей про ціну позову та доказів на підтвердження цієї обставини, в строк встановлений судом, тобто не усунуто недоліки касаційної скарги, касаційна скарга підлягає поверненню.

33. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої її представником - адвокатом Пащуком Артемом Ігоровичем, про поновлення строку для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року.

2. Повернути касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Пащуком Артемом Ігоровичем, на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Лідія Миколаївна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк Ігор Ярославович про витребування майна та визнання договору іпотеки недійсним.

3. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Пророк