Постанова 4812 № 469/785/24

24.02.25 22-ц/812/349/25 Єдиний унікальний номер судової справи: 469/785/24 Головуючий суду першої інстанції Гапоненко Н.О. Провадження номер 22-ц/812/349/25 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 24 лютого 2025 року м. Миколаїв справа № 469/785/24 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т. В., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 17 грудня 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді Гапоненко Н.О. в приміщенні цього ж суду в с-ще Березанка, повний текст рішення складено того ж дня, за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором, установив: У травні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк» або Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову Банк зазначив, що 05 лютого 2015 року позичальник ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг в АТ «А-Банк», підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. На підставі вказаної анкети-заяви відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 34,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Між тим, в порушення умов договору кредитування з використанням кредитної карти, позичальником у визначені строки не погашена сума основного кредиту та проценти за користування кредитом. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 19 квітня 2024 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 43093,63 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 25022,28 грн та заборгованості за процентами - 18071,35 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 вказану заборгованість за кредитним договором та судовий збір в розмірі 3028 грн. Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 17 грудня 2024 року у задоволенні позову АТ «А-Банк» відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що відповідач погодився з отриманням кредиту та, що саме ці Тарифи та Умови і Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів, у зазначеному в них розмірах і порядках нарахування, або в подальшому не змінювались, а тому такі Тарифи і Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків задоволенню не підлягають у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу. Укладений між сторонами кредитний договір від 05 лютого 2015 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), тому, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд дійшов до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість відповідача за кредитом станом на 19 квітня 2024 року становить 43093,63 грн, у тому числі 26376,66 грн. заборгованість за кредитом. Суд зазначив, що відповідно до виписки по картці відповідача, відповідач з моменту відкриття карткового рахунку активно користувався наданими йому коштами, проводив операції зняття (перерахунку) коштів та їх повернення (сплати) позивачеві, останній раз кошти отримано готівкою у банкоматі 24 липня 2021 року; відповідачем отримано від позивача 91428,03 грн, сплачено 101914,60 грн. Суд врахував також, що, відповідно до розрахунку заборгованості та витягу з особового рахунку відповідача, частина повернутих відповідачем коштів зарахована позивачем на погашення відсотків, що не мало правових підстав. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. В апеляційній скарзі АТ «А-Банк», посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права, просило його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог банку у повному обсязі. Банк зазначав, що позивачем доведено отримання відповідачем банківських послуг, оскільки боржник користувався кредитом, а отже ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг і погодився з ними шляхом здійснення періодичних платежів. Також вважав помилковим висновок суду щодо неузгодженості обов`язку зі сплати процентів за користування кредитом. Вказував, що навіть, якщо з таким суд не погодився, то повинен був стягнути проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Посилався на відповідну судову практику. Зазначав, що суд повинен був стягнути з відповідача заборгованості за тілом кредиту. Правом подачі відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2015 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Анкета-заява підписана відповідачем власноручним підписом. Умов про нарахування процентів та інших платежів згідно укладеного між сторонами договору анкета-заява не містить (а.с. 12). Позивач додав до позовної заяви витяг з Умов та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розмішеного на сайті https:// www.a-bank.com.ua/terms та тарифи банку, які не містять підпису відповідача та дати затвердження. Наданою позивачем довідкою за картами підтверджується, що відповідачу ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до лютого 2022 року; № НОМЕР_3 строком дії до жовтня 2028 року. Згідно довідки за лімітами 26 листопада 2015 року кредитний ліміт на картковому рахунку відповідача становив 15000 грн, який в подальшому неодноразово змінювався. В останнє, 24 січня 2020 року, кредитний ліміт був збільшений до 50 000,00 грн, а 23 лютого 2024 року був зменшений до 25100 грн. Факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивач підтвердив випискою по картці за період з 05 лютого 2015 року по 19 квітня 2024 року, яка відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, є первинним документом, який підтверджує здійснені по банківському рахунку операції. Згідно виписки сума витрат за вказаний період склала 145824,50 грн, зарахувань 103514,10 грн, комісії 2368,61 грн, кешбеку 203,96 грн. Відповідно до розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором, станом на 19 квітня 2024 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 43093,63 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 25022,28 грн та заборгованості за процентами - 18071,35 грн. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, виписки з особового рахунку, відповідач використовував кредитні кошти та тривалий час проводив їх повернення. Враховуючи спосіб укладення сторонами договору, сам договір кредитування повинен був складатися із заяви позичальника щодо приєднання до умов та правил надання банківських послуг, тарифів користування кредитною карткою, умов і правил надання банківських послуг. Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 підписана тільки заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банке, та не узгоджено з банком інші складові договору про надання банківських послуг, а саме розмір процентів, тощо, так як «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи користування кредитною карткою» ним не підписані. При тому відповідачем лише надана згода на те, що він зобов`язується знайомитися з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті (а.с.12). Відповідно до частини першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозуміли усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов`язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші. Отже, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений. Вважаючи, що такі умови між банком та позичальником узгоджені, банком до матеріалів справи наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг, та тарифи користування двома видами кредитних карток (а.с.33-40), на яких відсутній підпис позичальника про ознайомлення з ними, та їх узгодження. Надаючи саме такі Умови та правила, позивачем не доведені обставини, що розрахунок ним проведено виключно за їх положеннями, та на час підписання позичальником анкети-заяви ці Умови та правила не були змінені. Навпаки, наведений Банком розрахунок заборгованості свідчить про зміну ним умов кредитування, зокрема із застосуванням ним, як кредитором, процентної ставки з 01 квітня 2015 року 46,8 %, з 31 липня 2022 року 40,8% (а.с.4-11). Це при тому, що у заяві позичальника, яка ним особисто підписана, процентна ставка взагалі не зазначена, більш того, ним не зазначено про бажання отримати платіжну картку або конкретну банківську послугу. За такого та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин. Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року при розгляді справи №342/180/17 та є підставою для застосування до правовідносин, що виникли між учасниками даної цивільної справи, яка знаходиться на перегляді у суді апеляційної інстанції. Крім того, на обґрунтування проведеного розрахунку кредитної заборгованості банком до матеріалів позовної заяви надана копія Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», які не підписані позичальником, та у яких перелічені фінансові умови надання платіжних карток за двома видами кредитних карток та різних базових процентних ставок 3,9 % та 3,7 % на місяць. За змістом статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 9 Закону України «Про споживчий кредит» на кредитодавця покладається відповідальність щодо інформації споживача про умови кредитування до укладення між сторонами самого договору. Така інформація надається споживачу у письмовому вигляді та надає йому можливість визначитися з кредитним продуктом, який у подальшому він може обрати та укласти споживчий кредит на визначених сторонами умовах. Не підписання позичальником Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», означає не укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в Тарифах не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. За наведеного, надані банком Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» не може вважатися погодженням позичальником ОСОБА_1 умов договору кредитування. Отже, враховуючи вищенаведені обставини справи, які встановлені на підставі належних доказів, що надані сторонами, судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки, що правові підстави для нарахування та сплати процентів за користування коштами, що надані банком відповідачу в якості кредиту, відсутні. Тому підтвердження прийняття позичальником цих умов та тарифів зі сплати процентів за наданими банком витягом з Умов та витягом з Тарифів, як складової частини кредитного договору приєднання, є неприпустимим за неналежністю наданих доказів. За такого позивачем хибно розрахована заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, зокрема за рахунок нарахування процентів за користування кредитом. Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для нарахування та стягнення Банком з відповідача процентів у розмірі 18071,35 грн є правильним, оскільки їх не було погоджено сторонами. Одночасно судом першої інстанції зроблено підставний висновок про відсутність заборгованості відповідача за тілом кредиту оскільки відповідно до виписки по рахунку відповідача останнім отримано від Банку 91728,03 грн та сплачено 101914,60 грн. До того ж, як вбачається з виписки по рахунку Банком були списані кошти на погашення процентів за користування кредитом в розмірі 51660,18 грн, що не передбачено умовами договору. З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що суд встановив, що стягнення процентів не було погоджено сторонами, повинен був стягнути проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України, не заслуговують на увагу, оскільки, з урахуванням приписів статті 13 ЦПК України, такі вимоги банк не пред`являв. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. 27 січня 2025 року АТ «Акцент банк» подано заяву про повернення надлишково сплаченого судового збору у розмірі 908 грн 40 коп. за подання апеляційної скарги за платіжнім дорученням №1736947638 від 15 січня 2025 року. Згідно з частиною п`ятою статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики. Відповідно до пункту 5 Наказу Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів» у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду. Ухвала суду подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (у разі знаходження оригіналу документа на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до бюджету, в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду). Оскільки позивач надміру сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги, то надлишкова сплачена сума 908 грн 40 коп. підлягає поверненню позивачу. Керуючись статтями 367, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - ухвалив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 17 грудня 2024 року залишити без змін. Повернути Акціонерному товариству «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) надміру сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 40 коп., згідноплатіжного доручення №1736947638 від 15 січня 2025 року на рахунок №UA318999980313111206080014478, отримувач - ГУК/тг м. Миколаїв/22030101, код банку, код отримувача - 37992030. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова Повна постанова складена 24 лютого 2025 року.