Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/3413/24

18.11.24 22-ц/812/1665/24 Єдиний унікальний номер судової справи: 490/3413/24 Головуючий суду першої інстанції Черенкова Н.П. Провадження номер 22-ц/812/1665/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 18 листопада 2024 року м. Миколаїв справа № 490/3413/24 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів Коломієць В.В., Серебрякової Т. В., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., без участі учасників справи, належним чином повідомлених про день, час і місце судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді Черенкової Н.П., в приміщенні цього ж суду в м. Миколаєві, за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, установив: У квітні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі Банк або АТ «А-Банк») подало до суду зазначений позов, який обґрунтовувало наступним. 25 червня 2019 року між Банком та відповідачкою було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 44,40% річних. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору станом на 10 квітня 2024 року утворилася загальна заборгованість за кредитним договором у сумі 48 169,04 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 30 955,26 грн та заборгованості за відсотками у сумі 17 213,77 грн. Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 48 169,04 грн та судовий збір у сумі 3 028 грн. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2024 року позов Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 25 червня 2019 року у розмірі 27 387, 83 грн та судовий збір 1 721,65 грн. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що оскільки позивачем не доведено узгодження з відповідачем умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, то Банк має право на стягнення з відповідача тільки тіла кредиту, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку повернуті не були. Враховуючи, що Банк у порушення умов договору спрямував на погашення відсотків та комісій 17 213, 77 грн та 2 539, 83 грн, то сума тіла кредиту, яка фактично отримана відповідачем та підлягає стягненню з відповідача повинна бути зменшена на вказані суми. Не погодившись із вказаним рішенням, Банк подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про їх задоволення. Позивач зазначав, що він надав докази узгодження з відповідачем всіх умов договору, однак судом не було досліджено механізму, а також процедури ознайомлення споживача з Умовами, Правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Паспортом споживчого кредиту. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 , посилалася на необґрунтованість її доводів. Сторони у справі в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце судового засідання. Про причини неявки апеляційний суд не повідомили. На підставі частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважала можливим розгляд справи за відсутності сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом установлено, що 25 червня 2019 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується Анкетою-заявою позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Банку (а.с.8). Цього ж дня ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису підписано паспорт споживчого кредиту, який містить умови кредитування з використанням кредитних карт: «Універсальна» з процентною ставкою 46,8%річних, «Універсальна Gold» з процентною ставкою 44,4% річних, «Зелена» з процентною ставкою 44,4% річних. Згідно з розрахунком позивача станом на 10 квітня 2024 року ОСОБА_1 мала заборгованість за кредитним договором в сумі 48 169,04 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 30 955,26 грн та заборгованості за процентами - 17 213,77 грн. Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 , позичальниця користувалася кредитними коштами Банку, але погашення за кредитом здійснювала час від часу. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена. Обґрунтовуючи вимоги про стягнення процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором Банк посилався на паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Посилання банку на те, що позичальник був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, який містив розмір процентної ставки, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки підписання паспорта споживчого кредиту споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін та його змісту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20). Крім того, у самому паспорті зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому паспорті. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову Банку в частині стягнення процентів за користування кредитом, оскільки позивач не довів належними доказами наявність у відповідача зобов`язань щодо їх сплати. За такого правильним є і висновок суду про необхідність вирахування сплачених процентів із суми заборгованості. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Н.В. Самчишина Судді : В.В. Коломієць Т. В. Серебрякова Повний текст постанови складено 18 листопада 2024 року.