Постанова 4810 № 415/8206/19

Справа № 415/8206/19 Провадження № 22-ц/810/185/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2020 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В., за участю секретаря Сінько А.І., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 грудня 2019 року, ухваленого Лисичанським міським судом у складі: судді Фастовця В.М. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У вересні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 121236,85 грн, який мотивувало тим, що відповідачка ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору № б/н від 29.12.2011 року отримала кредит у розмірі 7700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка з метою отримання банківських послуг підписала заяву разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», що викладено на банківському сайті www.privatbank.ua, та складає між нею та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідачка в порушення умов кредитного договору не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого станом на 31.08.2019 року за нею утворилася заборгованість у розмірі 286069,29 грн, яка складається з заборгованості за кредитом 7702,65 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом 273766,64 грн, заборгованість за пенею та комісією 4600 грн. Тому позивач АТ КБ «Приватбанк», користуючись своїм правом вимагати частину заборгованості, просило стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 грудня 2011 року в сумі 121236,85 грн, з яких: 7702,65 грн заборгованість за кредитом, 113534,20 грн заборгованість за відсотками за період з 29.12.2011 по 31.07.2018 року, судові витрати у розмірі 1921,00 грн. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 06 грудня 2019 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 29.12.2011 у виді заборгованості за кредитом у розмірі 7702, 65 грн, судовий збір у розмірі 121,98 грн. У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 113534,20 грн процентів за користування кредитом відмовлено за безпідставністю. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове рішення, яким позов Банку задовольнити. Доводами апеляційної скарги є те, що відповідачка шляхом підписання заяви підтвердила свою згоду, що «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» та «Тарифи Банку», що викладено на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір між сторонами; судом не взято до уваги висновки, зроблені ВП ВС у справі № 342/180/17 щодо не взяття як типової форми договору Тарифів та витягу з Умов тільки у разі, коли відповідачем заперечувалися такі умови, та ВС висновків у справах № 356/1635/16-ц, 428/2873/17, 755/2720/16-ц про неможливість вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами, про непотрібність підпису під Умовами та Правилами, які були чинними під час укладення договору, і які є складовою кредитного договору; ст. 1048 ЦК України не передбачено надання безпроцентних кредитів, а якщо договором не встановлений розмір процентів, він визначається на рівні облікової ставки НБУ. Відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка в особі свого представника ОСОБА_2 просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки відповідачка не погоджувала розмір процентів своїм підписом у заяві, і відповідачем не обґрунтований нарахований розмір процентів ані законом, ані договором; позивачем не підтверджено доказами законність нарахування поточної і простроченої заборгованості, оскільки змінюється одночасно як процентна ставка поточна, так і проценти на прострочену заборгованість; надані позивачем Тарифи не містять відомостей про їх чинність станом на дату укладення кредитного договору 2011 рік, проте в них містяться дані про тарифікацію на 2013 рік; нарахування договірних відсотків поза межами дії кредитного договору забороняється; позовні вимоги про стягнення з Відповідачки комісії, пені та штрафів є безпідставними з огляду на вимоги ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»; позивачем не дотримано визначених ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України строків подання доказів, що він мав зробити разом з поданням позовної заяви, тому його вимоги в оскаржуваній частині є необґрунтованими. Протоком автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2020 року головуючим у справі визначено суддю Назарову М.В., склад колегії Лозко Ю.П., Стахова Н.В. Апеляційне провадження по справі було відкрито 06 березня 2020 року, ухвалою суду від 17 березня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду на 14 квітня 2020 року. У зв`язку із перебуванням судді Стахової Н.В. у відпустці розгляд справи призначений на 28 квітня 2020 року о 12-й. За клопотанням представника відповідачки розгляд справи відкладений з 28.04.2020 року на 27 травня 2020 року о 14.30 год. У зв`язку із перебуванням суддів ОСОБА_3 .П. та Стахової Н.В. на лікарняному та у відпустці відповідно розгляд справи призначений на 12.30 год. 09 червня 2020 року. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 137). Розгляд справи відкладений на 19 червня 2020 року об 11.30 год за клопотанням представника відповідача. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 19 червня 2020 року замінено суддю Лозко Ю.П. на суддю Кострицького В.В. у зв`язку із перебуванням першої у відпустці. У судовому засіданні представник відповідачки заперечував проти задоволення скарги. Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині позовних вимог про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом у розмірі 113534,20 грн мотивовано відсутністю належних доказів погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих правильних висновків суду не спростовують. Судом встановлено, що 29 грудня 2011 року відповідачка підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої вона оформила на своє ім`я кредитну картку «Універсальна». Відповідачка не оспорювала факт того, що нею було отримано кредит від позивача. Переглядаючи справу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зауважує наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 29 грудня 2011 року процентна ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.12.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті www.privatbank.ua. як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті www.privatbank.ua., що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання п. 1.1.7.12.), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (29 грудня 2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (вересень 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а доказування відповідно до вимог частини шостої статті 81 ЦПК України не може ґрунтуватися на припущеннях. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті www.privatbank.ua., які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину укладеного між сторонами кредитного договору шляхом підписання заяви-анкети. Тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів у певному розмірі за користування кредитними коштами. Наведене вірно взято судом до уваги як підстава для відмови у задоволенні позову про стягнення процентів, а доводи скарги в цій частині про погодження відповідачкою розміру процентів за договором шляхом підписання заяви позичальника та неправильне врахуванням судом висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц, є помилковими. Що стосується невзяття до уваги судом висновків Верховного Суду у справах № 356/1635/16-ц, 428/2873/17, 755/2720/16-ц про неможливість вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами, про непотрібність підпису під Умовами та Правилами, які були чинними під час укладення договору, і які є складовою кредитного договору, то вказані постанови з огляду на вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення щодо врахування висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина четверта статті 263 ЦПК України), не містять висновків про застосування відповідних норм права, а є судовими рішеннями за результатами перегляду справ за касаційними скаргами. До того ж, всі вказані постанови винесені до ухвалення ВП ВС постанови у справі № 342/180/17-ц про застосування відповідної норми права, яка є обов`язковою. Помилковими є доводи апеляційної скарги про неврахування судом того, що оскільки надання безоплатних кредитів забороняється і позивач має право на отримання від позичальника процентів на рівні облікової ставки НБУ, оскільки таких вимог позивач не заявляв. Суд відповідно до диспозитивності як засади цивільного судочинства розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Як зазначалося вище, проценти є встановленими законом і договірними, і позивачем заявлено вимогу про стягнення саме погоджених сторонами процентів, тобто договірних. Вимог про стягнення інших законних процентів - Банком не заявлено. Доводи скаржника зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував. Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін є ухвалення судом рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду в оскаржуваній частині без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 грудня 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 19 червня 2020 року. Головуючий Судді: