Постанова Закарпатський апеляційний суд № 307/4014/24

Справа № 307/4014/24 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17.02.2025 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400, 00 (Три тисячі чотириста гривень 00 копійок) гривень без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605, 60 гривень. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення сеії ЗхРУ №024557 від 03 вересня 2024 року, - ОСОБА_1 03 вересня 2024 року близько 13 год. 50 хв., на східній околиці населеного пункту Солотвино на напрямку прикордонного знаку № 290 (територія Солотвинської об`єднаної територіальної громади Тячівського району Закарпатської області) на відстані 1 000 метрів до лінії державного кордону, в межах прикордонної смуги, в районі залізничного вокзалу, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) був виявлений та затриманий за спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не взяв до уваги його пояснення і взагалі не досліджував дійсні обставини справи, оскільки будь-якого доказу про те, що у ОСОБА_1 була спроба незаконного перетину кордону, представники прикордонного загону у нього не виявили, як і не виявили його в районі залізничного вокзалу, адже він самостійно вийшов з поїзда на станції (вокзалі) і одразу на вокзалі до нього підійшов чоловік, який представився прикордонником і сказав, що необхідно пройти стандартну процедуру і проїхати з ним у прикордонну службу на 15 хвилин, однак ця процедура затягнулась на 7 годин. Зазначає, що в населеному пункті ОСОБА_2 можна перебувати без будь яких дозволів, вільна для пересування зона, що ОСОБА_1 зійшов на станції Солотвино-Лікарня, яка до кордону знаходиться на відстані 4-5 км. напряму, а якщо дорогою то 6.2 км. Стверджує, що наміру перетинати кордон, у нього не було, він тільки хотів перед навчанням та роботою підлікувати загострення псоріазу. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не містить жодних відомостей про те, якими саме діями він вчинив незаконну спробу перетину державного кордону та відсутні відомості, що місце де його було затримано не є дозволеним для проходження людей біля державного кордону. Звертає увагу, що в матеріалах справи немає протоколу особистого огляду речей та вилучення документів, що свідчить про те, що у нього не вилучались жодні речі і документи, які б могли вказувати про намір незаконного перетину ним державного кордону. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, обставини, викладені в оскаржуваній постанові не відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на законі. До початку судового засідання, адвокат Госедло О.Д. в інтересах ОСОБА_1 подав клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку із закінченням трьохмісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки адмінправопорушення вчинене 03.09.2024. Просить суд, оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП, а також просить справу розглядати без участі ОСОБА_1 та без його участі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника адвоката Госедло О.Д., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення апеляційний суд відхиляє, враховуючи такі обставини. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення останнімцього адміністративного правопорушення. Не дивлячись на наведені доводи ОСОБА_1 , які викладені ним в апеляційній скарзі, наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й розглянутими в судовому засідання доказами, яким дана правильна юридична оцінка. Згідно даних, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №024557 від 03.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 03 вересня 2024 року близько 13 год. 50 хв., на східній околиці населеного пункту Солотвино на напрямку прикордонного знаку № 290 (територія Солотвинської об`єднаної територіальної громади Тячівського району Закарпатської області) на відстані 1 000 метрів до лінії державного кордону, в межах прикордонної смуги, в районі залізничного вокзалу, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) був виявлений та затриманий за спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються зазначеним протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , письмовими поясненнями працівника прикордонної служби ОСОБА_3 від 03.09.2024; копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон; та іншими матеріалами справи. Вищенаведені докази, є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення. Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , останнім не надано. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які б давали підстави вважати, що інспектор прикордонної служби 1 категорії - водій групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_4 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що інспектор прикордонної служби 1 категорії - водій групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_4 діяв у межах наданих йому повноважень. Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших незаконних дій при його затриманні, що призвело до визнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення та підписання складених щодо нього матеріалів. Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував незаконні, на його думку, дії працівників прикордонної служби, які склали відносно останнього протокол про адміністративне правопорушення у передбачений законом спосіб. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що працівники прикордонної служби були упередженими під час затримання ОСОБА_1 і в них були підстави для його обмови, а також про те, що працівники прикордонної служби є зацікавленими в результатах розгляду справи. Окрім того, зі змісту протоколу вбачається, що у ньому зазначені всі необхідні й передбачені ст. 256 КУпАП відомості і будь-яких фактів невідповідності складеного щодо ОСОБА_1 протоколу вимогам цієї норми права не встановлено. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у справі та обґрунтовано покладений судом в доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що сам факт перебування особи поблизу державного кордону України не є свідченням того, що вона має намір на незаконне його перетинання будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, тим паче за відсутності переконливих доказів вчинення протиправних дій, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що вказані доводи спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що в апеляційній скарзі відсутні посилання на конкретні докази та обставини, які б підтверджували вказані факти та спростовували б висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що перебування на залізничному вокзалі, який знаходиться у межах населеного пункту, ніяким чином не вказує на намір особи на перетин державного кордону, навіть більше того, він тільки хотів перед навчанням та роботою підлікувати загострення псоріазу, з огляду на таке. Відповідно до диспозиції частини першої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Отже, ознакою об`єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою статті 204-1 КУпАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи мешканцем м. Надвірна, Івано-Франківської області знаходився 03.09.2024 у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку № 290, на східній околиці населеного пункту Солотвино (територія Солотвинської об`єднаної територіальної громади Тячівського району, Закарпатської області) на відстані 1000 метрів до лінії державного кордону, в районі залізничного вокзалу, в межах прикордонної смуги, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважити, що ОСОБА_1 мав намір здійснити спробу незаконного перетину державного кордону. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що до початку судового засідання, адвокат Госедло О.Д. в інтересах ОСОБА_1 подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку із закінченням трьохмісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності, а не на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину. Отже, доводи апеляційної скарги, у тому числі про те, що матеріалами справи не доведено наявність у ОСОБА_1 умислу на незаконний перетин державного кордону України, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та, на думку апеляційного суду, є спробою уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. Щодо клопотання адвоката Госедло О.Д. в інтересах ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням трьохмісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки адмінправопорушення вчинене 03.09.2024, апеляційний суд звертає увагу на таке. Відповідно до ч. 5 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 204-1 204-2 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня їх виявлення, але не пізніше року з дня їх вчинення, а у разі вчинення таких правопорушень іноземцями або особами без громадянства, стосовно яких у встановленому законом порядку прийнято рішення про примусове повернення чи примусове видворення з України, - протягом часу, необхідного для їх виїзду з України, але не пізніше строку, визначеного законом для виїзду цих осіб з України чи забезпечення їх примусового видворення з України. Як вбачається з матеріалів справи та протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 024557 від 03.09.2024, адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, виявлено 03.09.2024. Відповідно днем закінчення передбаченого ч. 5 ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , в такому разі, слід вважати - 03.12.2024. Оскаржувана постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, винесена 26.09.2024 тобто в межах трьохмісячного строку з дня виявлення адміністративного правопорушення, тобто на момент розгляду судом першої інстанції справи щодо ОСОБА_1 строк, передбачений ч. 5 ст. 38 КУпАП не закінчився. За таких обставин, клопотання захисника-адвоката Госедло О.Д. в інтересах ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Отже, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст. 279, 280 КУпАП дотримано, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага