Постанова 4806 № 305/3515/24

Справа № 305/3515/24 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17.02.2025 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Ціпле Івана Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1, ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2024 року справу про адміністративне правопорушення № 305/3515/24, провадження №3/305/2429/24, у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, об`єднано зі справою про адміністративне правопорушення № 305/3516/24, провадження №3/305/2430/24, у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП та присвоєно їм єдиний номер: № 305/3515/24, провадження №3/305/2429/24. ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; за ч. 1 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На підставі ст. 36 КУпАП, ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок Відповідно до постанови суду - 19 вересня 2024 року, близько 21 години 35 хвилин, прикордонним нарядом « Група реагування» у контрольованому прикордонному районі, у прикордонній смузі на напрямку прикордонного знаку № 296, на відстані близько 300 метрів від лінії державного кордону на околиці села Біла Церква (територія Солотвинської селищної громади Тячівського району, Закарпатської області) було виявлено та затримано громадянина України, ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Крім того, 19 вересня 2024 року, близько 21 години 35 хвилин, прикордонним нарядом « Група реагування» у контрольованому прикордонному районі, у прикордонній смузі на напрямку прикордонного знаку № 296, на відстані близько 300 метрів від лінії державного кордону на околиці села Біла Церква (територія Солотвинської селищної громади Тячівського району, Закарпатської області) було виявлено та затримано громадянина України, ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, здійснив злісну непокору законному розпорядженню військовослужбовця ДПСУ, під час безпосереднього виконання ним, службових обов`язків пов`язаних із охороною державного кордону України, а саме: при затриманні чинив опір та намагався втекти. Своїми діями громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 2 ст. 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 185-10 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Ціпле І.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, у випадку якщо апеляційний суд прийде до висновку про винуватість підзахисного, то просить застосувати ст. 22 КУпАП. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в справі немає жодних доказів, які б підтвердили факт спроби перетину державного кордону. Також зазначає, що відсутні докази того в чому саме полягала спроба ОСОБА_1 незаконно перетнути та відсутні докази, що останній вчиняв непокору працівникам ДПС України, оскільки його було затримано їдучи додому з роботи на своєму мотоциклі про трасі (центральній дорозі), а про цей факт свідомо замовчується. Вважає, що це є припущенням працівників прикордонної служби та фабула протоколу не відповідає дійсності. До початку апеляційного розгляду адвокат Ціпле І.Ю. надіслав заяву про розгляд справи без його участі та без участі ОСОБА_1 . Просив суд врахувати всі порушення, які допустив суд першої інстанції, про які зазначено в апеляційній скарзі захисника, скасувати постанову суду першої інстанції, долучити до матеріалів справи повістку, яка підтверджує, що на момент його незаконного затримання (19.09.2024) та на момент розгляду справи в суді першої інстанції (09.10.2024), підзахисний не мав ніяких проблем з ТЦК. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ціпле І.Ю., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення. Апеляційний суд вважає, що ці вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, та за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, - за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника Державної прикордонної служби України, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цих адміністративних правопорушень. Так, згідно з протоколами про адміністративні правопорушення серії ЗхРУ № 136838 та серії ЗхРУ № 136837 від 20.09.2024, 19 вересня 2024 року, близько 21 години 35 хвилин, прикордонним нарядом « Група реагування» у контрольованому прикордонному районі, у прикордонній смузі на напрямку прикордонного знаку № 296, на відстані близько 300 метрів від лінії державного кордону на околиці села Біла Церква (територія Солотвинської селищної громади Тячівського району, Закарпатської області) було виявлено та затримано громадянина України, ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України. Під час затримання здійснив злісну непокору законному розпорядженню військовослужбовця ДПСУ, під час безпосереднього виконання ним, службових обов`язків пов`язаних із охороною державного кордону України, а саме: при затриманні чинив опір та намагався втекти. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 204-1 та ч. 1 ст. 185-10 КУпАП. З протоколів убачається, що ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом протоколів, засвідчивши це особистим підписом. Вказані у протоколах обставини підтверджуються: протоколом про адміністративне затримання від 19.09.2024; протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей та документів від 19.09.2024 року; копією паспорта ОСОБА_1 ; поясненням начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ОСОБА_2 ; поясненнями та письмовою заявою ОСОБА_1 від 19.09.2024. Зазначені вище докази є належними та допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбачених ч. 1 ст.185-10, ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративних правопорушень спроба незаконного перетину державного кордону України, злісна непокора законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби, що проявилася у втечі ОСОБА_1 . Жодних зауважень щодо підстав затримання ОСОБА_1 у протоколі не вказував. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено жодних даних, які би давали підстави вважати, що начальник відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_3 був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст.185-10, ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, що у нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколів, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано. Тому, апеляційний суд доходить висновку про те, що начальник відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_3 при виконанні своїх функціональних обов`язків не виходив за межі наданих йому повноважень. Водночас, апеляційним судом не встановлено і будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, які би призвели до визнання ним вини та підписання протоколів про адміністративне правопорушення та інших документів, які містяться у матеріалах справи. Всупереч доводам апеляційної скарги, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 діянь, передбачених ч. 1 ст. 185-10, ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, підтверджуються й іншими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достатніми, у достовірності яких у апеляційного суду сумнівів не виникає, адже зібрані вони відповідно до вимог КУпАП, порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено. Апеляційний суд вважає безпідставними твердження сторони захисту про те, що жодних дій, за які передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 185-10, ч. 1 ст. 204-1 КУпАП ОСОБА_1 не вчиняв, оскільки такі суперечать поясненням ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах справи, де останній підтверджує факт бажання перетнути незаконно кордон, та те, що при затриманні вдався до втечі. Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги в цій частині спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення. З огляду на те, що вина ОСОБА_1 підтверджується належними та достатніми доказами, які досліджені та перевірені апеляційним судом, твердження апелянта про те, що підзахисного було затримано їдучи додому з роботи на своєму мотоциклі про трасі (центральній дорозі), а про цей факт свідомо замовчується, є такими, що не впливають на законність та правильність висновків місцевого суду про те, що ОСОБА_1 вчинив дії, за які передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 185-10, ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Щодо прохання захисника застосувати до ОСОБА_1 ст. 22 КУпАП, апеляційний суд вважає, що до ОСОБА_1 неможливо застосувати ст. 22 КУпАП, у диспозиції якої зазначено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, оскільки ОСОБА_1 в такий спосіб хотів ухилитися від мобілізації, під час дії воєнного стану на всій території України, отже міг зашкодити державним інтересам. Як вбачається з долученої стороною захисту копії повістки № мр 188/1 від 30.05.2024, ОСОБА_1 мав з`явитися до Тячівського РТЦК 28.10.2024, тому на думку апеляційного суду, саме і те спонукало ОСОБА_1 незаконно перетнути державний кордон 19.09.2024. Тому, з огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбачених ч. 1 ст. 185-10, ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративних правопорушень, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням. На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, постанова суду першої інстанції як законна та обґрунтована залишається без зміни, а подана адвокатом Ціпле І.Ю., в інтересах ОСОБА_1 апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Ціпле Івана Юрійовича, в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1, ч. 1 ст. 185-10 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага