Постанова Київський апеляційний суд № 760/626/24

Унікальний номер справи 760/626/24 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/5929/2025 Головуючий у суді першої інстанції Л.М. Ішуніна Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 05 лютого 2025 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання: Комар Л.А. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року, ухваленеу складі судді Л.М.Ішуніної в приміщенні Солом`янського районного суду м. Києва, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 , в якому просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) за несвоєчасно сплачені аліменти протягом 2022 року в сумі 144 457,90 грн. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року змінено розмір аліментів встановлений рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 27 серпня 2013 року та постановлено стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , на утримання синів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця до досягнення найстаршою дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Свої зобов`язання, як батько, відповідач не виконує, а також не виконував і рішення суду по сплаті аліментів. 11 грудня 2020 року постановою Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 63891959 про примусове виконання виконавчого листа, виданого Солом`янським районним судом міста Києва 02 грудня 2020 року про примусове стягнення на її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Однак відповідач всіляко ухиляється від сплати аліментів. З 28 листопада 2019 року по жовтень 2023 року, аліменти з останнього стягувались лише вісім разів і то частково. Станом на вересень 2023 року існувала заборгованість зі сплати аліментів у сумі 161 601,38 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості від 21 грудня 2023 року № 63891959. З урахуванням викладеного, на підставі розрахунку заборгованості, наданого державним виконавцем, позивачем було проведено розрахунок пені за період 2022 року, яку відповідач повинен сплатити у зв`язку з простроченням виплати аліментів у сумі 420 642,68 грн. При цьому, виходячи з принципів розумності та приписів частини першої статті 196 СК України, відповідно до якої розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню не може перевищувати 100% заборгованості, стягнути з відповідача просила пеню у розмірі заборгованості - 144 457,90 грн. Ураховуючи викладене та ту обставину, що відповідачем було виплачено заборгованість за більш ніж чотири роки одним платежем у жовтні 2023 року, тобто у нього наявні фінансові можливості для сплати неустойки (пені), позивач просила суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 144 457,90 грн. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з січня 2022 року по грудень 2022 року у сумі 95 552, 54 грн. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв`язку із чим просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скаги зазначено, що з розрахунку заборгованості по аліментам, що наявний в матеріаліх справи вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів у нього виникла з квітня 2020 року. Зауважує, що причинами неможливості сплати аліментів слугували ряд факторів, які об`єктивно не залежали від відповідача. Після початку пандемії коронавірусу втратив постійну роботу і мав лише періодичні неофіційні заробітки. Крім того, 24.02.2022 розпочалося повномаштабне вторгнення Російської Федерації на територію України. Законом «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває досі. Окрім того, звертає увагу апеляційного суду, що тривалий час повинен був утримувати, лікувати та доглядати за своїми непрацездатними батьками. Так мати відповідача - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мала низку захворювань: перенесений ішемічний інсульт в лСМА у вигляді елементів сенсорно-моторної афазії та правобічної пірамідної симптотоматики, дисциркуляторна а/с, гіпертонічна енцефалопатія ІІІ ст. з когнітивним зниженням, атероскларетична хвороба серця, деформуючий артроз суглобів та ін. 17.10.2023 батьку апеллянта було проведено ампутацію нижньої кінцівки на рівні стегна. ОСОБА_2 з 25.08.2017 одружений з ОСОБА_8 , в шлюбі народилася донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також разом з ними проживає донька дружини від першого шлюбу - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Отже, крім обов`язку сплати аліментів, відповідач несе фінансову відповідальність за свою сім`ю. З 01.08.2023 ОСОБА_2 офіційно працевлаштований в ТОВ «ТД МІЛЛ ТРЕЙД» на посаді водія. Згідно довідки від 29.11.2023 № МЛ000000005 заробітна плата ОСОБА_2 становить 6 900,00 грн. в місяць. Враховуючи, що на утриманні ОСОБА_2 перебувають дві доньки, а також зважаючи на необхідність забезпечення стороннього догляду та лікування батька-інваліда, покладення на відповідача обов`язку зі сплати неустойки (пені) буде надмірним тягарем. Розрахунок пені, наведений ОСОБА_11 в позовній заяві є неконкретним, оскільки при визначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів була врахована заборгованість за період 2019-2021 роки. Оскільки позовні вимоги стосуються стягнення неустойки (пені) за несвоєчасно сплачені аліменти у 2022 р., тож для визначення розміру пені слід брати розмір заборгованості по аліментах саме за 2022 рік. Судом при прийнятті рішення було порушено ч. 1 ст. 196 СК України, оскільки сума пені, яка була стягнута з ОСОБА_2 за рішенням суду становить 95 552, 54 грн., в той час як 100 відсотків заборгованості по аліментах за 2022 рік становить 64 041, 00 грн. Також, судом не взято до уваги, що відповідач з березня 2020 року втратив роботу та мав лише періодичні неофіційні заробітки. ОСОБА_12 подано до суду відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що згідно рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16.02.2024 стягнуто з ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 28.11.2019 по 30.11.2021 в розмірі 54 460, 74 грн. У справі ж, що переглядається пеня з відповідача стягується за період з січня 2022 року по грудень 2022 року, що вбачається зі змісту позовної заяви та рішення суду. Так, судом при винесенні рішення враховано наведені відповідачем обставини на які він посилається як на підставу для зменшення розміру пені. Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ВП № 63891959 складеним 21.12.2023 головним державним виконавцем Солом`янського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Годованюком С.П. борг зі сплати боржником аліментів станом на грудень 2022 року становить 144 457, 90 грн. Судом достовірно встановлено, що вказаний розрахунок на момент вирішення спору не оскаржувався та не визнаний необгрунтованим. Разом з тим, заявляючи про зменшення розміру неустойки відовідач не надав суду доказів свого матеріального стану, а саме, що не мав можливості сплачувати аліменти у визнченому судом розмірі. Також ОСОБА_12 заявлено вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Богатиренко О.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити із викладених у ній підстав. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25.11.2024 скасувати та ухвалити нове, яким зменшити розмір неустойки (пені) за несвоєчасно сплачені аліменти за 2022 рік до 1000,00 грн. ОСОБА_1 та її представник адвокат Тарнавський В.Б. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечили, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25.11.2024 просили залишити без змін як законне та обґрунтоване. Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 , педставника відповідача - адвоката Богатиренка О.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Тарнавської В.Б., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , подана представником Богатиренком О.В., підлягає до задоволення частково виходячи з наступного. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом установлено, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у справі № 760/26396/19 змінено розмір аліментів, визначений рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 27 серпня 2013 року. Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця до досягнення найстаршою дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 11 грудня 2020 року Солом`янським ВДВС у місті Києві Центрального МУ Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 63891959 з примусового виконання виконавчого листа №760/26396/19 щодо стягнення аліментів. Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ВП № 63891959, складеним 21 грудня 2023 року головним державним виконавцем Солом`янського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Годованюком С.П., борг за аліментами у боржника ОСОБА_2 з 28 листопада 2019 року по грудень 2022 року становить 144 457,90 грн. Відповідно до квитанції № 0.0.3331668853.1 від 29 листопада 2023 року ОСОБА_2 сплатив у виконавчому провадженні № 63891959 аліменти, виконавчий збір та штраф на загальну суму 228 225,03 грн, з яких борг за аліментами 163 017, 88 грн, виконавчий збір 16 301,79 грн., штраф 48 905, 36 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок пені складений позивачем є неправильним, оскільки обчислений виходячи з сукупного розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на відповідний місяць помноженої на 1 % пені та на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, загальна сума неустойки (пені) визначена шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів. Суд дійшов висновку, що сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з січня по грудень 2022 року, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) та розміру заборгованості, що був визначений державним виконавцем у розрахунку від 21 грудня 2023 року, становить: січень 2022 року- 5 336,75х1%х365 = 19 479,14 грн; лютий 2022 року - 5 336,75х1%х334 = 17 824,75 грн; березень 2022 року - 5 336,75х1%х306 = 16 330,46 грн; квітень 2022 року - 5 336,75х1%х275 = 14 676,06 грн; травень 2022 року - 5 336,75х1%х245 = 13 075,04 грн; червень 2022 року - 5 336,75х1%х214 = 11 420,65 грн; липень 2022 року - 5 336,75х1%х184 = 9 819,62 грн; серпень 2022 року - 5 336,75х1%х153 = 8 165,23 грн; вересень 2022 року - 5 336,75х1%х122 = 6 510,84 грн; жовтень 2022 року - 5 336,75х1%х92 = 4 909,81 грн; листопад 2022 року - 5 336,75х1%х61 = 3 255,42 грн; грудень 2022 року - 5 336,75х1%х31 = 1 654, 39 грн. Отже, розмір пені становить 127 121,41 грн, а сума заборгованості за аліментами відповідача ОСОБА_2 , яка встановлена головним державним виконавцем, на кінець 2022 року становила 144 457,90 грн. Судом також взято до уваги, що постановою головного державного виконавця Солом`янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Годованюка С.П. від 29 листопада 2023 року у виконавчому провадженні № 63891959 у зв`язку з наявною заборгованістю у розмірі 163 017,88 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, стягнуто з ОСОБА_2 штраф на користь стягувача у розмірі 30% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 48 905,36 грн. Відтак, суд дійшов висновку що максимальний розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів буде становити 95 552,54 грн (144 457,90 - 48 905,36 = 95 552,54). Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду у повній мірі, виходячи з наступного. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отримувати своєчасно необхідний і достатній розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України. З аналізу наведених правових норм, можна дійти висновку, що відповідач зобов`язаний матеріально утримувати спільних з позивачкою дітей в обсязі не меншому, ніж це визначено рішенням суду, яке набрало законної сили, а також створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації їх життя нарівні з позивачкою. Абзацом першим частини першої статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України). Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за прострочення сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК Українипені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)». При застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У справі, що переглядається: Позивачем ОСОБА_11 у позові наведений розрахунок пені, який на думку колегії суддів є неконкретним, оскільки при визначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів була врахована заборгованість за період 2019 - 2021 роки. Суд, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_11 на зазначене не звернув уваги, не взяв до уваги наявний в справі розрахунок заборгованості по аліментах, який наданий державним виконавцем. Так, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № 63891959 від 21.12.2023, що наданий позивачу державним виконавцем Солом`янського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) (а.с.12-13), сума заборгованості зі сплати аліментів за 2022 рік становила: січень 2022 р. - 5336,75 грн., лютий 2022 р. - 5336,75 грн., березень 2022 р. - 5336,75 грн., квітень 2022 р. - 5336,75 грн., травень 2022 р. - 5336,75 грн., червень 2022 р. - 5336,75 грн., липень 2022 р. - 5336,75 грн., серпень 2022 р. - 5336,75 грн., вересеень 2022 р. - 5336,75 грн., жовтень 2022 р. - 5336,75 грн., листопад 2022 р. - 5336,75 грн., грудень 2022 р. - 5336,75 грн. Всього за 2022 рік - 64041,00 грн. На думку колегії суддів, оскільки позовні вимоги стосуються саме неустойки (пені) за несвоєчасно сплачені аліменти у 2022 році, тож для визначення розміру пені слід брати розмір заборгованості по аліментах саме за 2022 рік. Оскажуючи рішення Соломянського районного рішення суду м. Києва від 25.11.2024 апелянт стверджує, що судом неправомірно не враховано рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16.02.2024 у справі № 760/3146/22, яким з відовідача стягнуто пеню за період з 28.11.2019 по 31.12.2021. Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що суд ухвалюючи рішення по справі помилково не взяв до уваги рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16.02.2024 у справі № 760/3146/22, оскільки воно впливає на розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів. Оскільки вимоги стосується стягнення пені з відповідача за 2022 рік, то і розмір заборгованості суд мав брати саме за 2022 рік - 64 041, 00 грн. Суд першої інстанції вірно визначив розмір пені - 127 121,41 грн, але розмір пені яка підлягає стягненю з відповідача не може перевищувати розмір заборгованості відповідача по аліментам за 2022 рік - 64 041,00 грн. Таким чином, з відповідача не може бути стягнута пеня за 2022 рік у сумі більшої ніж 64 041, 00 грн. Окрім того, апелянт також посилається на ряд обставин, які, на його думку, є підставою для зменшення розміру пені, а саме, втрату роботи через пандемію, наявність на утриманні дитини та та наявність на утриманні дитини дружини від попереднього шлюбу, а також наявність на утриманні батьків. Разом з тим апелянтом як до суду першої так і до суду апеляційної інстанцій не надано доказів свого матеріального стану, а саме, що не мав можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Указуючи про втрату роботи та відсутність заробітку протягом певного часу, жодних доказів зазначеним обставинам не надає. Як і не надає доказів на підтвердження матеріального стану членів його сім`ї, батька та потреби в наданні утримання саме від нього, а не від інших родичів. А тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені - 64 041,00 грн. Крім того, суд не вбачає підстав для зменшення даної суми пені на суму штрафа (яку сплатив відповідач позивачці при погашенні заборгованості по аліментам) - 48 905,36 грн, оскільки, як пояснили суду і позивач і відповідач, даний штраф було враховано судом при вирішенні питання про стягнення з ОСОБА_2 пені за заборгованість по аліментам за період 2019-2021 роки. Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України). Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року підлягає зміні та зменшенні стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_12 неустойки (пені) з 95 552, 54 грн до 64 041, 00 грн. Щодо судових витрат на стадії апеляційного розгляду. Як вбачається з матеріалів справи позивачем ОСОБА_12 у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотння про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. (а.с. 196-199). На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у зв`язку із переглядом апеляційним судом цієї справи ОСОБА_1 надала суду копію договору № 01/03-1 від 01.03.2024 про надання правничої допомоги. Акт № 03/02-1 приймання-передачі наданих послуг від 03.02.2025 відповідно до договору № 01/03-1 про надання правничої допомоги від 01.03.2024, згідно якого комплексний супровід справи № 760/626/24 у Київському апеляційному суді становить 20 000,00 грн. (а.с. 199-201). Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судові витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу ОСОБА_1 у розмірі 8 866,39 грн. (64 041,00 грн., х 20, 000 грн.,/144 457,90 грн.) пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь держави пропорційно до частини задоволених вимог підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи місцевим судом в розмірі 640, 41 грн. (64 041 х 1 444,58 грн.,/144 457,90), а тому суд зменшує стягнутий з нього судовий збір на користь держави з 953,42 грн до 640,41 грн., чим змінює рішення суду першої інстанції і в цій частині. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року змінити. Зменшити суму стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) з 95 552,54 до 64 041 грн., та судового збору на користь держави з 953, 42 грн. до 640, 41 грн. В іншій частині рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) 8 866, 39 грн., витрат, понесених на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 21 лютого 2025 року. Судді Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус О. І. Шкоріна