Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/6286/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3823/25 Справа № 204/6286/24 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді - доповідача Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Трофімов Дмитро Юрійович, на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року в цивільній справі номер 204/6286/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, В С Т А Н О В И В: У червні 2024 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що сторони перебували у шлюбі, мають спільну дитину малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2023 року у справі №204/9631/22 шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2023 року у справі №204/11580/22, окрім іншого стягнуто з ОСОБА_2 , аліменти на утримання його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки із всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 20 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття, в особі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні у Другому правобережному відділі державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавче провадження №73257895 від 20.12.2022 року. Згідно з довідкою органу примусового виконання від 10.06.2024 року №143251 на 01.06.2024 року існує заборгованість з аліментів на суму 46727,91 грн, тому позивачка заявляє про стягнення 46727,91 грн як суму, яка дорівнює 100% заборгованості відповідача по аліментам. Позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь неустойку (пеню) в зв`язку з виникненням заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини в розмірі 46727,91 грн. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення по виплаті аліментів у розмірі 10084,68 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору. Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Трофімов Д.Ю., подала апеляційну скаргу, просила скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15.10.2024 року у справі №204/6286/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, судові витрати стягнути з відповідача. Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконними, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права. Суд першої інстанції помилково зазначив номер справи 204/6286/24, оскільки дійсний номер справ 204/16304/23, саме цим рішенням, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення по виплаті аліментів у розмірі 33973,87 грн. У даній справі, позивач здійснював розрахунок пені за несплачені аліменти, починаючи з 01.12.2023 року, тобто з наступного дня, до якого розраховувалась пеня у справі 204/16304/23 30.11.2023 року. Отже суд помилково прийшов до висновку що позивачка під час розрахунку пені здійснила її подвійно. Так, під час розрахунку пені у справі 204/16304/23 за несплату аліментів пеня була розрахована станом на 01.12.2023 року за прострочення у кількості 304 днів, тобто у строк з 01.03.2023 року по 01.12.2023 року. Станом на день, з якого подався позов у цій справі (станом на 01.06.2024 року) прострочення складає 337 днів (загальне) мінус 184 дні (за які вже стягнуто пеню у «Першій справі» ) = 153 дні. Отже, судом першої інстанції, помилково зроблений розрахунок пені, та не взятий до уваги розрахунок позивача. Попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу позивача у зв`язку із розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції складає 5000,00 грн. Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах , що виникають з сімейних відносин, крім, зокрема, спорів про стягнення аліментів, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2023 року у справі №204/11580/22 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання його малолітнього сина ОСОБА_3 , у розмірі частки зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 20 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 18-19). Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів за виконавчим листом №204/11580/22 від 11.10.2023 року, виданим Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, станом на 01.06.2024 року заборгованість становить 46727,91 грн (а.с. 13). З розрахунку, наданого позивачкою, вбачається, що нею розраховано пеню за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2022 року по травень 2024 року у загальному розмірі 128281,48 грн (а.с. 14-16зв). Відповідно до відомостей з ЄДРСР рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 травня 2024 року в цивільній справі №204/16304/23 з ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення по виплаті аліментів у розмірі 33973,87 грн. Неустойку в цивільній справі №204/16304/23 було нараховано за період з січня 2023 року по листопад 2023 року у загальному розмірі 68134,60 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату аліментів, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості саме в певному обсязі. Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). За правилами ст. 195 СК України та ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Частинами 1 та 2 статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 (провадження №61-16670 сво 19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)». При обчисленні пені необхідно враховувати, що при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць, такого висновку дійшов Верховний Суд у постанов від 19 січня 2022 року по справі № 711/679/21. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2023 року у справі №204/11580/22 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання його малолітнього сина ОСОБА_3 , у розмірі частки зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 20 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів за виконавчим листом №204/11580/22 від 11.10.2023 року, виданим Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, станом на 01.06.2024 року заборгованість становить 46727,91 грн. Відповідно до відомостей з ЄДРСР рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 травня 2024 року в цивільній справі №204/16304/23 з ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення по виплаті аліментів у розмірі 33973,87 грн. Неустойку в цивільній справі №204/16304/23 було нараховано за період з січня 2023 року по листопад 2023 року у загальному розмірі 68134,60 грн. З розрахунку позивачки ОСОБА_1 вбачається, що пеню за прострочення сплати аліментів розраховане за період з грудня 2022 року по травень 2024 року у загальному розмірі 128281,48 грн. Тому, оскільки пеню за прострочення по виплаті аліментів у розмірі 33973,87 грн за період з січня 2023 року по листопад 2023 року стягнуто рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 травня 2024 року в цивільній справі №204/16304/23, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що заборгованість відповідача по аліментам з грудня 2023 року по травень 2024 року становить у розмірі 10084,68 грн. Пеня за прострочення сплати аліментів за цей період (з грудня 2023 року по травень 2024 року) становить 30551,60 грн. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за пенею за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2023 року по травень 2024 року, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 196 СК України, у сумі 10084,68 грн. Наведені в апеляційній скарзі доводи, зводяться до незгоди з судовим рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 року, пункт 29). За таких обставин, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. Апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати ОСОБА_1 понесені в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, мають бути залишені за позивачкою. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Трофімов Дмитро Юрійович, залишити без задоволення, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: