Постанова Київський апеляційний суд № 757/7021/24-п

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2025 року м. Київ Справа №757/7021/24-п Апеляційне провадження №33/824/285/2025 Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Цюрпіти Д.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року за матеріалами, які надійшли з Печерського Управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює директором Приватного підприємства «КОМФОРТ-СІТІ», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, В С Т А Н О В И В Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ №921025 від 16 січня 2024 року, 16 січня 2024 року о 15 год. 20 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав, погрожував, штовхав, вдарив ліктем у груди та кулаком у ніс, чим завдав шкоди психологічному та фізичному здоров`ю потерпілій та порушив ст.1 п.4,14 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 340 гривень. Направлено ОСОБА_1 до Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк 3 (три) місяці. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн. Не погодився із вказаною постановою ОСОБА_1 , його захисником - адвокатом Волковим А.В. подана апеляційна скарга, до якої долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Клопотання мотивовано тим, що досить тривалий час оскаржувана постанова суду не була виготовлена, вручена ОСОБА_1 постанова під розписку була лише 23 вересня 2024 року. 26 вересня 2024 року ОСОБА_1 з метою отримання правової допомоги уклав договір про надання правничої допомоги. Таким чином, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з моменту отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови. На підставі викладеного, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції всупереч ст. ст. 245, 280 КУпАП не повно та не всебічно з`ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи, суд достеменно не дослідив, що ОСОБА_1 не вчиняв жодного фізичного та психологічного насильства відносно своєї дружини, а в матеріалах провадження відсутні будь - які відео чи аудіо записи або пояснення свідків про начебто вчинення дій ОСОБА_1 психологічного чи фізичного характеру, що є необхідним елементом складу даного правопорушення. Також суд не перевірив, що у потерпілої сторони відсутні будь-які наслідки у вигляді фізичної чи психологічної шкоди, не підтверджено також матеріалами справи повторюваності в часі інцидентів чи множинних видів насильства до потерпілої, а тому суд помилково кваліфікував незначну сварку між батьками малолітньої дитини, як домашнє насильство. На підставі викладеного, просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Волков А.В. підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просили її задовольнити. Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, а тому суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за її відсутності. Враховуючи те, що справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, перш за все підлягає вирішенню питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою. Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Згідно із ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності вручається не пізніше, яка за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 брав участь в судовому засіданні призначеному на 15 квітня 2024 року. Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав в суді 23 вересня 2024 року, що підтверджується розпискою /а.с. 33/, та 03 жовтня 2024 року його захисник подав апеляційну скаргу до суду першої інстанції. За таких обставин, суд апеляційної інстанції, з метою додержання права на доступ до правосуддя, вважає за доцільне задовольнити клопотання та поновити строк на апеляційне оскарження. Вирішуючи питання по суті апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого. Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Згідно вимог ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Отже, об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Пунктом 1 ч.2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя. Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктом 4, 14, 17 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначені наступні терміни: економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Таким чином, під домашнє насильство психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Під домашнє фізичне насильство підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно нанесено побої, заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою психологічне насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №921025 від 16 січня 2024 року вбачається, що 16 січня 2024 року о 15 год. 20 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав, погрожував, штовхав, вдарив ліктем у груди та кулаком у ніс, чим завдав шкоди психологічному та фізичному здоров`ю потерпілій та порушив ст.1 п.4,14 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП /а.с. 1/. Потерпіла ОСОБА_2 в своїх письмових поясненнях вказувала про те, що вона проживає зі своїм чоловіком ОСОБА_1 , та 16 січня 2024 року приблизно о 15.20 год. її чоловік почав до неї чіплятися, погрожувати, ображати та в подальшому вдарив її ліктем у грудну клітину та штовхав кулаком в обличчя, чим вчинив відносно неї домашнє насильство фізичного та психологічного характеру. В подальшому хвилюючись за своє життя та здоров`я вона зателефонувала на лінію «102» та викликала працівників поліції /а.с. 5/. ОСОБА_1 в своїх письмових пояснення вказав на те, що проживає разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 16 січня 2024 року приблизно о 17.00 год в нього з ОСОБА_2 сталася словесна перепалка (конфлікт), але до дружини фізичної сили він не застосовував, тільки грюкав по дверях з метою фізичної розрядки, після цього ОСОБА_2 викликала працівників поліції. В будинку проживають разом з дочкою 2,5 роки та нянею. Також зазначав, що вони ходять до психолога /а.с. 4/. В матеріалах справи також наявні: довідка начальника СПДН ВП Печерського УП ГУНП у м. Києві майора міліції ОСОБА_3 про проведення перевірки за звернення ОСОБА_2 , в якій зазначається, що у зв`язку з відсутністю достатніх даних, які б вказували на ознаки кримінального правопорушення, події, які відбулися 16 січня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копії матеріалів направлені до Печерського районного суду м Києва для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП /а.с. 2/; копія протоколу прийняття заяви про вчинене кримінального правопорушення або таке, що готується від 16 січня 2024 року, в якому ОСОБА_2 заявила про вчинення відносно неї її чоловіком ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного та фізичного характеру /а.с. 3/; рапорт складений інспектором сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Печерсько7го УП ГУПН у м. Києві ст. лейтенанта поліції Р.О. Юзвенко, в якому зазначається, що під час опрацювання виклику було встановлено, що ОСОБА_2 пояснила, що 16 січня 2024 року о 15.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 її чоловік ОСОБА_1 вчинив відносно неї домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме словесно ображав, погрожував, штовхав, вдарив ліктем у груди, вдарив кулаком у ніс, чим порушив ст. 1 пункт 14,17 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Тому реагуючи на даний випадок та факт вчинення домашнього насильства у відношенні ОСОБА_1 було складено протокол про а/п за ч.1 ст. 173-2 КУпАП /а.с. 6-9/; форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства заповнена ОСОБА_2 /а.с. 10,11/; копія термінового припису стосовно кривдника ОСОБА_1 винесеного строком на 5 діб з 18.00 год 16 січня 2024 року та діє до 18.00 год. 20 січня 2024 року, та відповідно до якого йому заборонено вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою /а.с. 12/; відеозапис з нагрудної камери поліцейських на якому зображені наступні події, а саме прибуття поліцейських на виклик ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , з`ясування обставин, які стали причиною їх виклику у ОСОБА_2 , відібрання пояснень з приводу подій, які відбулися 16 січня 2024 року у ОСОБА_2 , емоційний стан у якої був не стабільний та ОСОБА_1 , який був спокійним і чітко відповідав на поставлені питання, а також видача термінового припису стосовно кривдника ОСОБА_1 /а.с. 14/. З відеозапису вбачається також присутність третьої особи, проте вказана особа не надавала пояснень. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст.129 Конституції України, та буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист. Разом з цим, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 не утворюють самі по собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з такого. Перш за все, суд першої інстанції не встановив, в чому саме полягало психологічне і фізичне насильство з боку ОСОБА_1 , та які конкретно погрози та образи висловлювались ним і чи призвели вони до психологічного розладу, побоювань, а також чи завдали вони шкоди психічному стану потерпілої особи ОСОБА_2 , або могли завдати таку шкоду. В протоколі про адміністративне правопорушення вказано про застосування ОСОБА_1 фізичної сили відносно ОСОБА_2 , однак в матеріалах справи відсутні докази цілеспрямованого та навмисно нанесення побоїв, та заподіяння тілесних ушкодження. Також, слід зазначити, що словесні образи, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про порушення ОСОБА_1 п. 4,14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», однак п.4 містить визначення економічного насильства, в той час, як протокол складено на ОСОБА_1 за вчинення ним домашнього насильства психологічного та фізичного характеру, а не економічного. Також, з пояснень учасників справи, як письмових так і наданих ОСОБА_1 в судовому засіданні, вбачається, що 16 січня 2024 року між сторонами відбулась суперечка (конфлікт), зокрема, з приводу побутових питань. В свою чергу, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення домашнього насильства, зокрема психологічного в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що вони продовжують з дружиною ОСОБА_2 проживати разом та подорожують вдвох на підтвердження чого надав фотографії та квитки на потяг, що свідчить про відсутність негативних відносин між ними. Таким чином, матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та які б підпадали під ознаки домашнього насильства. Вказане вище залишилось поза увагою суду першої інстанції. Також слід зазначити, що постанова суду першої інстанції не містить мотивів та обгрунтувань з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. За таких обставин, дослідивши під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції у порушення положень ст. ст. 245, 280 КУпАП повно, всебічно і об`єктивно не з`ясував обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. З огляду на викладене, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження закриттю на підставі ст. 247 КУпАП. Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року - скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: Соколова В.В.