Постанова 4813 № 946/2261/24

Номер провадження: 33/813/1534/24 Номер справи місцевого суду: 946/2261/24 Головуючий у першій інстанції Баннікова Н. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.08.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д. за участю секретаря Триколіч І.Б., за участі: адвоката Дімова Д.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн. В С Т А Н О В И В: З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №576942 від 19.03.2024 вбачається, що 18 березня 2024 року о 22.20 годині на автодорозі М 15 « Одеса-Рені» 242 км. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 210994, днз НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням та здійснила зіткнення з припаркованим транспортним засобом Van Hool TDX27, днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , чим порушила п.12.1 ПДР. У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки. Постановою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн. На дану постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким провадження закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 дотрималась вимог правил дорожнього руху, а саме дотримання безпечної дистанції та безпечного руху, рухалася по своїй полосі руху, натомість водій автобусу ОСОБА_2 здійснив зупинку не біля правого краю проїзної частини, а з лівого краю, створивши фактично аварійну обстановку. Про судове засідання, призначене на 06 серпня 2024 року, ОСОБА_1 була належним чином сповіщена про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення судової повістки у додаток «Viber»,, однак у судове засідання не з`явилася, жодних заяв чи клопотань не подавала. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 2 статті 268 КУпАП визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Таким чином, враховуючи положення ст. 268 та ст. 277-2 КУпАП у разі належного повідомлення про дату, час та місце слухання справи, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не є обов`язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно із п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Згідно п.12.2 ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. Порушення правил вимог 12.1 Правил дорожнього руху має наслідком притягнення до адміністративної відповідальності ст. 124 КУпАП. Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №576942 від 19.03.2024, в якому наведені обставини порушення п.12.1 «Правил дорожнього руху», (а.с.1); - схемою місця дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 3); - поясненнями (а.с. 4,6,7) Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , яка притягується до адміністративної відповідальності вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.124 КУпАП. Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля. Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 850 гривень, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України». Щодо доводів апеляційної скарги про те, ОСОБА_1 дотрималась вимог правил дорожнього руху, а саме дотримання безпечної дистанції та безпечного руху, рухався по своїй полосі руху, натомість водій автобусу ОСОБА_2 здійснив зупинку не біля правого краю проїзної частини, а з лівого краю, створивши фактично аварійну обстановку, то апеляційний суд звертає увагу на таке. Зі змісту норми КУпАП вбачається, що об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП становить діяння - порушення правил дорожнього руху, та наслідок - заподіяна шкоди майну, а саме: транспортним засобам, вантажу, автомобільним дорогам, вулицям, залізничним переїздам, дорожнім спорудам чи іншому майну. Із долученої до матеріалів справи схеми дорожньо-транспортної пригоди можна встановити, що транспортний засіб ВАЗ 210994, днз НОМЕР_1 , водієм якого є ОСОБА_1 , зіткнулась з транспортним засобом Van Hool TDX27, днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Відповідно до замірів ділянки дороги та узбіччя вбачається, що довжина узбіччя становить 4,12 м, довжина смуги, якою ОСОБА_1 здійснювала рух дорівнює 3,87 м, а виступ транспортного засобу Van Hool TDX27, днз НОМЕР_2 на проїжджу частину становить 0,54 м. Враховуючи виступ транспортного засобу Van Hool TDX27 на проїжджу частину та загальну довжину смуги для руху, то фактична довжина смуги для руху транспортного засобу ВАЗ 210994, днз НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 становить 3,58 м. Із показань ОСОБА_2 вбачається, що він здійснив зупинку транспортного засобу Van Hool TDX27, днз НОМЕР_2 на лівому узбіччі та увімкнув аварійну світлову сигналізацію так як права проїжджа частина не була обладнана для паркування. Згодом ОСОБА_2 побачив, що в його напрямку на великій швидкості здійснював рух транспортний засіб ВАЗ 210994, днз НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , яка намагалась здійснити гальмування, проте все одно здійснила зіткнення з транспортним засобом Van Hool TDX27, днз НОМЕР_2 . Вказані обставини щодо неможливості паркування автобуса на правому узбіччі підтверджуються наданими адвокатом Дімовим Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , фото- та відеозаписами з ділянки дороги, де сталась дорожньо-транспортна пригода. Згідно із п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Підпунктами б, д пункту 2.3 ПДР України є обов`язок водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Відповідно до п.12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Згідно п.12.2 ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. Таким чином, сукупність вказаних фактів дають можливість дійти висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, оскільки остання порушила Правила дорожнього руху, що об`єктивно позбавили її можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді з транспортним засобом Van Hool TDX27, днз НОМЕР_2 . Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 квітня 2024 року. Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік