Постанова 4815 № 564/1549/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2025 року м. Рівне Справа № 564/1549/24 Провадження № 22-ц/4815/85/25 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С., секретар судового засідання: Ковальчук Л.В., за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2024 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в с т а н о в и в: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 02 жовтня 2023 року о 12 годині 32 хвилин в с.Шубків Рівненського району Рівненської області по вул.Незалежності, 3, відповідач ОСОБА_1 , керував автомобілем Mercedes-Benz державний номерний знак НОМЕР_1 та здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21213, держаний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який рухався попереду. 12 грудня 2023 року постановою Рівненського районного суду Рівненської області у справі №570/5460/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та стягнуто штраф в розмірі 850 гривень. ОСОБА_4 є власником транспортного засобу Mercedes-Benz Atego 816L, державний номерний знак НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 від 27.09.2022 року, який вона використовує у підприємницькій діяльності та відповідно позивачу завдано відповідачем матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу. Крім цього, вказує, що їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, викликаних тимчасовою неможливістю користування своїм майном, необхідністю зміни звичного способу життя через витрачання додаткового часу на подолання наслідків ДТП (ремонт транспортних засобів), що викликало незручності, а також неможливістю протягом тривалого періоду часу використовувати транспортний засіб у господарській діяльності підприємця, що призвело до втрат матеріального характеру, упущеної вигоди та збитків. Просить позов задовольнити. Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 352 676 грн. 66 коп. (триста п`ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят шість гривень шістдесят шість копійок). Стягнуто зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати понесені в зв`язку з проведенням судової автотоварознавчої експертизи в сумі 9 600, 00 грн. Стягнуто зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 7 000 грн. 00 коп. (сім тисяч гривень). В задоволені решти позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди відмовлено. Стягнуто зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір в сумі 3689 грн.35 коп. На вказане рішення суду ОСОБА_1 , посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, подав апеляційну скаргу. Апелянт зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про зловживання процесуальними правами, оскільки на судові засідання 18.07.2024 та 05.09.2024 представник відповідача не з`явився з поважних причин: участь у кримінальній справі де обвинувачений утримується під вартою та відпустку. Щодо спростування висновку автотоварознавчої експертизи позивача вказує про неможливість надати власний висновок через відсутність доступу до пошкодженого автомобіля Mercedes-Benz Atego 816L, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 . Вважає, що суд помилково залишив поза увагою зауваження відповідача до висновку. Так для розрахунку вартості ремонтно-відновлювальних робіт експертом прийняті середні розцінки регіону для ремонту легкових КТЗ виробництва дальнього зарубіжжя, що є неприпустимим, оскільки пошкоджений автомобіль є вантажним. Крім того, відповідач ставить під сумнів можливість визначення експертом співвідношення пошкодженої площі до загальної без безпосереднього огляду ТЗ та відповідних вимірювань. Також вказує на відсутність у висновку процедури порівняння цін серед публічних пропозицій для визначення ринкової вартості автомобіля. Апелянт стверджує, що суд не врахував наявних доказів вартості запасних запчастин, що придбавались чоловіком позивачки, які спростовують вартість визначену експертом. Крім того, на думку апелянта, суд надав неправильну оцінку написаній під примусом розписці, якою чоловік позивачки визначив розмір шкоди у сумі 3500 доларів США. Крім викладеного, апелянт вказує на наявність трудових відносин з ФОП ОСОБА_4 , що підтверджує, зокрема, постанова Рівненського районного суду від 12.12.2023 року у справі №570/5460/23, талон передрейсового медичного огляду водія. Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу заперечує викладені апелянтом доводи, зазначає, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що справа неодноразово відкладалась за клопотаннями відповідача, тому суд дійшов правомірного висновку про зловживання процесуальними правами, відтак є помилковим доводи апелянта про порушення принципу змагальності та неможливості своєчасно подати необхідні докази. Звертає увагу на суперечливість позиції відповідача, який у відзиві на позов заперечував факт роботи на позивачку, проте в апеляційній скарзі вказує на виконання трудових обов`язків. Доводить, що висновок автотоварознавчої експертизи є належним та допустими доказом, який відповідач не спростував. Судом встановлено, що 02 жовтня 2023 року о 12 годині 32 хвилин в с.Шубків Рівненського району Рівненської області по вул.Незалежності,3, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем Mercedes-Benz державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21213 держаний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , який рухався попереду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказаними діями відповідач ОСОБА_1 порушив п.12.1, 13.1, 2.3 Правил дорожнього руху, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. 12 грудня 2023 року постановою Рівненського районного суду Рівненської області у справі №570/5460/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та піддано останнього адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 850 грн. Постанова суду набрала законної сили 25.12.2023. Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Позивач ОСОБА_4 є власником транспортного засобу Mercedes-Benz Atego 816L, державний номерний знак НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 від 27.09.2022 року. Судом також встановлено, що відповідно до наказу ФОП ОСОБА_4 №3 від 25.09.2023 року «Про стажування ОСОБА_1 » у зв`язку з виробничою необхідністю та ефективного здійснення господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , з 25.09.2023 року ОСОБА_1 було прийнято на стажування на посаду водія-експедитора ФОП ОСОБА_4 до 09.10.2023. Наявними у справі матеріалами підтверджено, що ФОП ОСОБА_4 має укладений ліцензійний договір про надання дозволу на використання знаків для товарів та послуг №Л-1726 від 01.10.2023 року та договір надання послуг №У-1726 від 01.10.2023 з ТОВ «Нова Пошта», згідно якого надає перелік послуг, які визначені у договорах. Натомість у функціональні обов`язки водія-експедитора ОСОБА_1 входило здійснення перевезень посилок та інших товарів на транспортному засобі Mercedes-Benz Atego 816L, державний номерний знак НОМЕР_1 , керуючи яким 02.10.2023 року, відповідач вчинив ДТП, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження та з вини відповідача були завдані матеріальні збитки ФОП ОСОБА_4 , яка використовує вказаний транспортний засіб у підприємницькій діяльності. Встановивши викладене місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність у чинному трудовому законодавстві поняття «стажування» при працевлаштуванні роботодавцем працівника. Водночас стаття 26 КЗпП України визначає, що при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Сторонами визнається факт виконання відповідачем обов`язків водія на комерційному транспорті позивачки, яка є фізичною особою-підприємцем та надає послуги з вантажних перевезень у співпраці з логістичним оператором та/або самостійно. Отже, встановлені обставини вказують, що між сторонами на момент ДТП існували відносини на які поширювались норми трудового законодавства. Крім того, і у постанові Рівненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2023 року у справі №570/5460/23 вказувалось, що винуватець ДТП є працівником. Відтак питання відшкодування шкоди підлягають вирішенню судом із застосуванням норм трудового законодавства, зокрема норм статей 130-137 КЗпП України. Відповідно до частин 1, 2 статті 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права та законні інтереси працівників ґрунтуються шляхом встановлення відповідності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбаченому законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Отже, з огляду на наведені правові норми умовами настання матеріальної відповідальності є: пряма дійсна шкода, протиправна поведінка працівника, вина в діях чи бездіяльності працівника та прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою. Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода. За приписами ч. 1 ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Таким чином, за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов`язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває у трудових відносинах. З огляду на наведені норми закону та встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 , з вини якого заподіяно шкоду ФОП ОСОБА_4 , повинен нести матеріальну відповідальність у розмірі не більше свого середнього місячного заробітку. У справі відсутні докази та підстави, за наявності яких відповідно до вимог ст. 134 КЗпПУ працівник повинен нести матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди. В матеріалах справи також відсутні докази, які б дозволяли встановити середній місячний заробіток відповідача. Пленум Верховного Суду у пункті 4 постанови №14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам,установам, організаціям їх працівниками» роз`яснив, що при матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 р. № 348), а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації) Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року мінімальний розмір заробітної плати встановлено на рівні 7100,00 грн., і саме з урахуванням цієї суми повинен розраховуватися розмір завданої позивачу матеріальної шкоди. Згідно зі ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня винуватості особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її винуватості, крім випадків, установлених ч. 2 цієї статті. Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, викликаних тимчасовою неможливістю користування своїм майном, необхідністю зміни звичного способу життя через витрачання додаткового часу на подолання наслідків ДТП (ремонт транспортних засобів), а тому колегія суддів, враховуючи відсутність доводів апелянта щодо стягнення моральної шкоди та її розміру, вважає висновок суду в цій частині не спростованим. За таких обставин, місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, не всі його висновки відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування в частині стягнення матеріальної шкоди з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову на суму 7100 гривень. Рішення в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 7000 гривень залишити без змін. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать: витрати на професійну правничу допомогу; витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (частини перша, третя ст.133 ЦПК України). За змістом статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За результатом перегляду справи судом апеляційної інстанції майнові вимоги задоволені частково на суму 14100 гривень (матеріальна та моральна шкода). В зв`язку з частковим задоволенням позову (3,92%) на відповідача покладається судовий збір за його подачу в розмірі 149 грн. 85 коп. (3822,77х3,92%), а в зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги (97,99%) на позивача покладається судовий збір за її подачу в розмірі 5422 грн. 91 коп. (5534,15х97,99%). Таким чином, з позивача на користь відповідача слід стягнути судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 5273 грн. 06 коп. (5422,91149,85). Крім судового збору на користь позивача стягнуті витрати на проведення експертизи у розмірі 9600 гривень, які також підлягають зменшенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становитиме 376 гривень 32 копійки (9600х3,92%). Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Власюк Павло Онуфрійович, задовольнити. Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2024 року в частині стягнення матеріальноїшкоди скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог в цій частині. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_4 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 7100 грн. 00 коп. Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2024 року в частині стягнення моральної шкоди залишити без змін. Здійснити перерозподіл судових витрат. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_4 витрати понесені в зв`язку з проведенням судової автотоварознавчої експертизи в сумі 376,32 грн. Стягнути зі ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5273 грн. 06 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Боймиструк С.В. Судді: Гордійчук С.О. Шимків С.С.