Постанова 4805 № 291/1427/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №291/1427/24 Головуючий у 1-й інст. Гарбарук І. М. Категорія 101 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М., з участю секретаря судового засідання Смоляра А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 291/1427/24 за позовом заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, за апеляційною скаргою Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гарбарук І.М. у селищі Ружин, в с т а н о в и в : У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась з даною заявою, в які просила встановити факт, що трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 , заведена 25 серпня 1986 року колгоспом «Шлях Леніна», село Городок Ружинського району Житомирської області, належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяву мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік, ОСОБА_2 . Вона має намір оформити пенсію по втраті годувальника для їхньої неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Звернувшись за місцем проживання до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою їй було відмовлено у призначені пенсії по втраті годувальника. Вказувала, що у трудовій книжці допущена помилка щодо дати народження ОСОБА_2 , зокрема там зазначено: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що не відповідає дійсності, так як він народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2024 року заяву задоволено. У поданій апеляційній скарзі, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Також просить справу розглянути без участі уповноваженого їх представника. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неповного з`ясування обставин справи, наслідком неправильного дослідження доказів, наданих заявником, та їх оцінки стало невірне вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Вказує, що у відзиві на заяву ОСОБА_1 вони зазначали, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 14 травня 2024 року № 063850008016 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю у годувальника необхідного страхового стажу, а саме 13 років. За розрахунком управління згідно наданих документів страховий стаж померлого ОСОБА_2 становить 7 років 08 місяців 09 днів. Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області вважає, що у разі незгоди із рішенням органу, що призначає пенсію, особа має звертатися за захистом свого права, але не із заявою про встановлення факту належності трудової книжки колгоспника від 25 серпня 1986 року серії НОМЕР_1 , а зі скаргою на рішення органу Пенсійного фонду України за правилами адміністративного судочинства. Вимоги про встановлення певних фактів, пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за особою певного соціального правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, за своїм предметом та можливими правовими наслідками пов`язані з публічноправовими відносинами особи з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Отже, суд повинен врахувати правову мету звернення заявника до суду, яка полягає у підтвердженні його певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав заявника у сфері пенсійного забезпечення. Фактично ОСОБА_1 не погоджується із рішенням суб`єкту владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонд України в Луганській області, тому відповідно до положень КАС України оскаржувати їх належить в порядку адміністративного судочинства. Натомість ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку цивільного судочинства. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Встановлено, що копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 , виданого 26 вересня 2010 року підтверджується, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Заріччя Житомирської області Ружинського району (а.с.14). Трудова книжка колгоспника НОМЕР_1 заведена 25 серпня 1986 року колгоспом «Шлях Леніна» село Городок Ружинського району Житомирської області, на ім`я ОСОБА_2 , дата народження у ній зазначена ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.15-17). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.12). ОСОБА_1 , як дружина померлого (копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , а.с.11) стверджує, що у трудовій книжці не вірно вказано дату народження ОСОБА_2 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право, оскільки суд не встановлює факт наявності страхового стажу для призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, а законом прямо віднесено встановлення юридичного факту належності правовстановлюючих документів до справ окремого провадження. Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частиною першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, у тому числі належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК України). Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 (далі Інструкція, яка є чинною на момент спірних правовідносин), визначено порядок встановлення факту належності трудової книжки та внесення до неї змін. Пунктом 2.13. Інструкції визначено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вище стоячою організацією, якій було надано підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при АР Криму (п.2.8 Інструкції). Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. З матеріалів справи убачається, що заявник ОСОБА_1 не надала доказів того, що вона, як передбачає Інструкція, зверталася із заявою щодо зміни записів у трудовій до останнього місця роботи ОСОБА_2 , а враховуючи, що на даний час колгоспи ліквідовані, до його правонаступника чи інших відповідних органів, у зазначених Інструкцією випадках, а їй було відмовлено у внесенні таких змін або її заява залишилась без відповіді чи розгляду. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 290/412/17. Колегія суддів зазначає, що дійсно, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Разом з тим, законом чітко передбачено порядок заповнення трудової книжки, внесення до неї відповідних записів та змін, а саме всі необхідні дії щодо трудової книжки вчиняє роботодавець, тому лише у тому разі, коли роботодавецьабо інша уповноважена Законом особа не виконали свого обов`язку щодо ведення трудової книжки працівника належним чином, або відмовили у зміні записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження, то у такому випадку у суду виникнуть підстави для захисту порушеного права в судовому порядку. Такий висновок ґрунтується на тому принципі урядування, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач (у цій справі роботодавець) зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє (або вчиняє їх неправомірно), це може стати предметом судової перевірки. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій. Таким чином, розгляд державними органами питання, що виходить за межі їх компетенції, є порушенням дискреційних повноважень як суб`єкта владних повноважень (доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law). Доводи апеляційної скарги, що вирішення цього питання підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства є неприйнятними, які не гуртуються на встановлених обставинах, наявних матеріалах справи та досліджених доказах. Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи, що судове рішення ухвалено із порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам, колегія суддів дійшла висновку про його скасування із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області задовольнити частково. Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді