Ухвала КГС ВС № 910/19434/20

УХВАЛА 29 січня 2025 року м. Київ cправа № 910/19434/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І., за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А., учасника справи - ОСОБА_1 , представників учасників справи: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Гуленко Ю.М., Мостепанюк В.І., ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - не з`явився, ОСОБА_5 - не з`явився, ОСОБА_6 - не з`явився, ОСОБА_7 - Бровко О.М., ОСОБА_8 - не з`явився, ОСОБА_9 - не з`явився, ОСОБА_10 - не з`явився, ОСОБА_11 - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) до відповідачів: 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_4 , 3) ОСОБА_5 , 4) ОСОБА_6 , 5) ОСОБА_7 , 6) ОСОБА_8 , 7) ОСОБА_9 , 8) ОСОБА_10 , 9) ОСОБА_11 , 10) ОСОБА_1 про стягнення 78 710 514,95 грн, В С Т А Н О В И В: 1. 09.12.2020 Фонд (з урахуванням заяви від 25.10.2022 про зміну предмету позову) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про солідарне стягнення 78 710 514,95 грн майнової шкоди.

2. Підставою для пред`явлення позовної вимоги стало, на думку позивача, прийняття пов`язаними особами Акціонерного товариства "Ерде Банк" (далі - AT "Ерде Банк") недобросовісних управлінських рішень, направлених на завдання Банку шкоди, і подальше приховування цієї шкоди. Спричинення збитків, на думку позивача, було зумовлено укладенням двох правочинів: кредитного договору від 10.08.2012 №104/12-КЛ та кредитного договору від 18.07.2012 №73/12-КЛ.

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 15.03.2023 відмовив у задоволенні позовних вимог Фонду.

4. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що: - відповідачі (за винятком правонаступника ОСОБА_12 - ОСОБА_10.) займали керівні посади в Банку на час вчинення дій, які позивач вважає протиправними, саме тому до них заявлено позовні вимоги у цій справі; - всупереч статутним положенням, Закону "Про банки і банківську діяльність", приписам Національного банку України (далі - НБУ) посадові особи органів управління AT "Ерде Банк", здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ПрАТ "Українська фінансова мережа" без будь-якого забезпечення, що призвело до заподіяння відповідачами шкоди Банку в розмірі 42 560 167,64 грн; у протоколі засідання кредитного комітету АТ "Ерде Банк" від 10.08.2012 №1120 зазначено, що заступник голови правління - ОСОБА_8 була відсутня під час засідання комітету, а підписи голови наглядової ради ОСОБА_2 та начальника юридичного департаменту ОСОБА_1 відсутні на зазначеному протоколі; протиправність дій трьох зазначених осіб не доведена, що свідчить про безпідставність позовних вимог до них щодо відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку з укладенням кредитного договору ПрАТ "Українська Фінансова Мережа"; - всупереч статутним положенням, Закону "Про банки і банківську діяльність", приписам НБУ посадові особи органів управління ПАТ "Ерде Банк", зокрема, ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , здійснили ризикову кредитну операцію шляхом видачі коштів ПАТ "Будмеханізація" за кредитним договором від 18.07.2012 №73/12-КЛ без належного забезпечення, що призвело до заподіяння останніми шкоди Банку в розмірі 36 150 347,31 грн (56 237 844,72 грн - вимоги Банку, визнані судом, 2 459 898,00 грн - вартість предмета іпотеки згідно експертного висновку, 17 193 175,40 грн - заставна вартість транспортних засобів згідно договору застави, 34 424,01 - заставна вартість основних засобів за договором застави); підписи голови наглядової ради АТ "Ерде Банк" ОСОБА_2 та начальника юридичного департаменту ОСОБА_1 на протоколі від 26.06.2012 №1072 (яким прийнято рішення про кредитування ПАТ "Будмеханізація") відсутні; підписи голови наглядової ради ОСОБА_2 , члена наглядової ради ОСОБА_4 , заступника голови правління ОСОБА_7 та начальника юридичного департаменту ОСОБА_1 на протоколі №1105 (яким прийнято рішення про збільшення ліміту кредитної лінії позичальнику на 2 000 000,00 грн) відсутні; протиправність дій відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не доведено у повному обсязі, а ОСОБА_4 і ОСОБА_7 - не доведено в частині збільшення ліміту кредитної лінії позичальнику на 2 000 000,00 грн; - позовні вимоги Фонду про стягнення завданих збитків з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є необґрунтованими повністю, оскільки їх підписи на протоколах рішень кредитного комітету Банку відсутні, а вчинення інших протиправних дій не наведено; позовні вимоги до ОСОБА_8 є необґрунтованими в частині, пов`язаній зі збитками щодо кредитування ПрАТ "Українська Фінансова Мережа", а до ОСОБА_4 і ОСОБА_7 - не доведені в частині збільшення ліміту кредитної лінії позичальнику на 2 000 000,00 грн; ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 жодним чином не спростували своєї вини, зокрема, не надали жодних доказів, які б свідчили про те, що прийняті ними рішення відповідали інтересам Банку, були економічно обґрунтованими, обдуманими та мали достатні для цього підстави; - фактичними обставинами справи підтверджується прямий причинно-наслідковий зв`язок між рішенням керівництва Банку та збитками, нанесеними як самому Банку, так і його кредиторам; розмір шкоди у цій справі оцінюється позивачем не розміром недостатності майна Банку для задоволення вимог усіх кредиторів, а визначається в залежності від безпосередніх наслідків дій відповідачів; суд погоджується з доводами позивача, що розмір збитків становить 78 710 514,95 грн; - відповідачі 1, 5, 9 заявили про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача, що мотивовано тим, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та/або акту формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків; розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків; реєстр акцептованих вимог було затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.04.2013 №051/13, тоді як акт формування ліквідаційної маси Фонд затвердив 18.07.2013; саме з 18.07.2013 (з дати затвердження акту формування ліквідаційної маси банку, як останнього з двох зазначених документів) Фонд був обізнаний про те, що задоволення всіх зобов`язань банку неможливе і шкоду вже завдано; строк позовної давності тривав до 19.07.2016, натомість з позовом Фонд звернувся до суду лише 09.12.2020, тобто, після спливу позовної давності більше, ніж на 4 роки; позивач не зазначив таких підстав, що зумовили неможливість подання позовної заяви в межах позовної давності, у зв`язку з причинами, які є поважними, та такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; посилання на те, що позовна давність пропущена через невизначеність у судовій практиці, є необґрунтованим, оскільки пропуск строку на понад 4 роки є значним і безпідставним.

5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 15.10.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 змінив шляхом викладення мотивувальної частини в редакції постанови; в решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким: - суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачі (за винятком правонаступника ОСОБА_12 - ОСОБА_10 ) займали посади в органах управління Банку на час вчинення дій, які позивач вважає протиправними, саме тому до них заявлено позовні вимоги; - обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що всупереч статутним положенням, Закону "Про банки і банківську діяльність", приписам НБУ посадові особи органів управління Банку здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ПрАТ "Українська фінансова мережа" без будь-якого забезпечення, що призвело до заподіяння відповідачами шкоди Банку в розмірі 42 560 167,64 грн; суд погоджується з висновком про те, що протиправність дій саме ОСОБА_8 не доведена, що свідчить про безпідставність позовних вимог до неї щодо відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку з укладенням кредитного договору з ПрАТ "Українська Фінансова Мережа"; - відсутність підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (на протоколі №1120), ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (на протоколі №1105), та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (на протоколі №1072) не є підставою для висновку про відсутність протиправної поведінки цих осіб; неплатоспроможність Банку є наслідком як активних дій учасників органів управління (ухвалення рішень, підписання договорів, тощо), так і їх пасивної бездіяльності; вказані особи (як члени кредитного комітету, так і голова та заступник голови наглядової ради) не вчинили жодних дій з метою перешкоджання видачі ризикованих кредитів, не повідомили правоохоронні органи чи органи державного контролю, в тому числі НБУ; тому така бездіяльність фактично свідчить про схвалення видачі (а в подальшому - безповоротного виведення) коштів за спірними договорами; - суд першої інстанції правомірно зазначив, що саме з 18.07.2013 (дати затвердження акту формування ліквідаційної маси банку, як останнього з двох документів) Фонд був обізнаний про те, що задоволення всіх зобов`язань банку неможливе і шкоду вже завдано; позовна давність тривала до 19.07.2016, а Фонд звернувся з позовом 09.12.2020, тобто після її спливу; доводи Фонду про необхідність застосування положень ст.52 Закону відхиляються, адже зміни до нього були прийняті 30.06.2021 (щодо позовної давності суд послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.06.2024 у cправі №916/3724/21). 7. 07.11.2024 Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову: - стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 на користь Фонду майнову шкоду в розмірі 953 000,00 грн; - стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 на користь Фонду майнову шкоду в розмірі 77 757 514,95 грн.

8. Фонд посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), та зазначає, що оскаржувані рішення не відповідають в повній мірі зазначеним у статтях 236-238 ГПК критеріям, прийняті з порушенням норм процесуального права (статті 73, 74, 76, 79, 86, 236-238 ГПК) та неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 256, 260-261, 267 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), без застосування правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду.

9. Фонд, зокрема, зазначає: 1) щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК: суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у: - постановах Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №910/19584/20 (пункти 20-23, 26) (позов Фонду до пов`язаних з АТ "ЕРДЕ БАНК" осіб), від 27.09.2022 у справі №904/3864/21 (пункти 28-28,66-69) (позов Фонду до пов`язаних з АТ "МЕЛІОР БАНК" осіб), від 07.09.2022 у справі №904/3867/21 (позов Фонду гарантування до пов`язаних з АТ "МЕЛІОР БАНК" осіб) щодо застосування ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; - пунктах 6.92-6.99 постанови палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Корпоративна палата) від 05.02.2024 у справі №910/4149/21 (позов Фонду до пов`язаних з АТ "АРТЕМ-БАНК" осіб) щодо початку відліку строку позовної давності; - постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (позов вкладника АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ") та від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (позов Фонду до пов`язаних з ПАТ "АБ "УКООПСПІЛКА" осіб) щодо моменту початку відліку позовної давності у цій категорії спорів; - постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №757/34878/15-ц, від 26.09.2019 у справі №757/58254/16-ц, від 26.06.2019 у справі №757/172/16-ц, від 28.08.2019 у справі №295/12388/16-ц, від 30.06.2020 у справі №712/13267/17 щодо перебігу строку позовної давності; 2) щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.2 ч.2 ст.287 ГПК: - суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи підхід до застосування положень законодавства про момент початку відліку позовної давності, використав висновки Корпоративної палати, викладені у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21; - Фонд не погоджується з висновками, які викладені в постанові Корпоративної палати від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, у зв`язку з чим заявляє клопотання про передачу цієї справи на розгляд Корпоративної палати; - Корпоративна палата у постанові від 06.04.2024 у справі №916/3724/21 виснувала таке: 1) кредитори банку не можуть вважатися особами, яким завдано шкоду (збитки), допоки банк не буде припинений як юридична особа і саме з моменту припинення банку як юридичної особи варто вважати, що кредиторам завдано шкоду та можна оцінити її розмір; розмежування шкоди (збитків) на два окремі види: шкода, заподіяна банку, та шкода, заподіяна кредиторам, суперечитиме закріпленому в законодавстві головному завданню Фонду - задоволення вимог кредиторів (пункти 186-192); 2) момент початку перебігу позовної давності у спорах за позовами Фонду про відшкодування шкоди в порядку ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, не зважаючи на скасування вказаної постанови 03.08.2022 (пункти 212 - 214); 3) застосування ч.7 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" можливе до правовідносин у справах, в яких процедура ліквідації банку розпочалась до набрання чинності цієї норми (до 05.08.2021) і на момент внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) про державну реєстрацію припинення банку як юридичної особи вказана норма Закону набрала чинності (тобто після 05.08.2021) (пункти 225-226, 227, 229 та 231); - висновки Корпоративної палати щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах прямо суперечать як раніше сформованим висновкам Великої Палати Верховного Суду, так і висновкам Верховного Суду, а тому, є достатні правові підстави відступити від таких висновків.

10. У касаційній скарзі Фонд також просить передати справу №910/19434/20 на розгляд Корпоративної палати для відступу від правових висновків, які сформовані у постанові Корпоративної палати від 04.06.2024 у справі №916/3724/21.

11. Обґрунтовуючи необхідність передання справи на розгляд Корпоративної палати Фонд зазначає таке: 1) щодо визначення постраждалої сторони в деліктних правовідносинах, які виникають внаслідок дій пов`язаних з банком осіб, та моменту настання негативних наслідків цих дій для кредиторів банку: - взаємовиключними є висновки Корпоративної палати, викладені у пунктах 186, 188 та 192 постанови, відповідно до яких, з однієї сторони, негативні для кредиторів наслідки (факт порушеного права) виникають з моменту віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а з іншої, розмір шкоди (орієнтовний), заподіяної кредиторам (обсяг порушеного права), можна визначити лише в ліквідаційній процедурі (затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та акту формування ліквідаційної маси банку), при цьому остаточний розмір такої шкоди може бути визначений лише після завершення ліквідаційної процедури (затвердження звіту про завершення та ліквідаційного балансу) і припинення банку як юридичної особи; виходить, що початок перебігу позовної давності для відшкодування шкоди, заподіяної кредиторам, повинен настати (а зважаючи на визначені Законом строки проведення ліквідаційної процедури, - і закінчитись) раніше, ніж буде визначено остаточний розмір шкоди; 2) щодо необхідності відступлення від висновку про момент початку перебігу позовної давності у спорах за позовами Фонду про відшкодування шкоди в порядку ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб": - у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 було надано висновок про початок перебігу позовної давності лише для одного виду позову Фонду, передбаченого ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме: щодо стягнення шкоди, заподіяної шляхом вчинення дій, що призвели до втрати банком платоспроможності - в цьому випадку розмір шкоди оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів і позовна давність відраховується від моменту визначення недостатності майна банку; Великою Палатою було розмежовано 2 види шкоди і порядок визначення розміру цієї шкоди в кожному з випадків; - Велика Палата Верховного Суду надала цілком однозначні роз`яснення, що встановлення недостатності майна неплатоспроможного банку шляхом співставлення загального розміру акцептованих вимог кредиторів із розміром ліквідаційної маси цього банку є способом встановлення розміру завданої банку шкоди, коли така шкода заподіяна шляхом вчинення пов`язаними особами дій, які призвели до втрати банком платоспроможності. Відповідно, у випадку пред`явлення позову про стягнення недостатності майна неплатоспроможного банку визначення недостатності майна було визначено моментом, з якого починає обраховуватись позовна давність (оскільки це дозволяє встановити розмір шкоди, який заявлений в позові); - очевидно, що у випадку, коли шкода заподіюється шляхом знищення або пошкодження конкретної речі, або втратою конкретних доходів, розмір шкоди не визначається розміром недостатності майна неплатоспроможного банку. В такому випадку, обрахунок початку позовної давності з моменту встановлення недостатності майна неплатоспроможного банку позбавлений будь-якого сенсу; у справі №916/3724/21 Корпоративною палатою було застосовано висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, до нерелевантних правовідносин; у справі №916/3724/21 Фондом було пред`явлено позов про стягнення шкоди, заподіяної колишнім керівником неплатоспроможного банку, розмір якої був визначений як збитки за конкретними ризиковими договорами; крім того, що запропонований Корпоративною палатою порядок визначення розміру заподіяної окремими операціями шкоди є нелогічним, він також прямо суперечить п.7.60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, відповідно до якого розмір шкоди від окремої операції визначається безпосередніми наслідками такої операції, а не недостатністю майна; 3) щодо законодавчого визначення поняття "недостатність майна банку": - Корпоративна палата у постанові від і 04.06.2024 у справі №916/3724/21 (п.139) помилково застосувала до спірних правовідносин положення п.6-2 ч.1 ст.2 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; вказана норм не існувала як на момент віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури ліквідації (2014 рік), так і на момент ініціювання Фондом відповідного позову до пов`язаних з банком осіб (грудень 2020 року); - висновки Корпоративної палати у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 прямо суперечать іншим висновкам Корпоративної палати, викладеним у постанові від 05.02.2024 у подібній справі №910/4149/21, якими надане тлумачення поняття "недостатність майна банку" після його виключення із Закону у 2020 році; Корпоративна палата у справі №916/3724/21 не відступала від своїх висновків, висловлених у справі №910/4149/21, мотивуючи це відмінністю фактичних обставин; - одночасне існування висновків у справі №916/3724/21 та у справі №910/4149/21 з одного і того ж питання, створює правову невизначеність у з`ясуванні терміну "недостатність майна" та визначення моменту початку перебігу позовної давності. Фактично, виходить, що від внесення в ЄДР запису про припинення банку буде залежати трактування терміну "недостатність майна": 1) для ліквідованого банку - "недостатність майна" виникає з моменту затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та акту ліквідаційної маси, а 2) для банку, який ліквідується та не припинений - "недостатність майна" виникає після завершення ліквідаційної процедури шляхом затвердження відповідного звіту та ліквідаційного балансу; - саме висновок Корпоративної палати у справі №910/4149/21 узгоджується із положеннями частин 1 та 5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які хоча й зазнавали певних трансформацій протягом 2012 - 2021 років, однак в питанні наслідків "недостатності майна банку" для кредиторів були незмінними; 4) щодо необхідності відступлення від висновку про дію в часі Закону від 30.06.2021 №1588-ІХ, яким було внесені зміни до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо спеціальної позовної давності у справах за позовами Фонду до пов`язаних осіб неплатоспроможних банків про стягнення шкоди (доповнено ст.52 Закону ч.7): - Корпоративною палатою було зроблено висновок про те, що правовідносини, у яких бере участь Фонд (зокрема, щодо виявлення сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з банком осіб та звернення з вимогами до пов`язаних з банком осіб, звернення з позовом до суду), припиняються в момент внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення банку як юридичної особи; такі висновки прямо протирічать висновкам Великої Палати Верховного Суду, які було висловлено в постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, а також, як вважає позивач, прямо суперечать Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; - положення ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" прямо вказують на те, що припинення банку не припиняє обов`язку пов`язаних з банком осіб відшкодувати заподіяну ними шкоду; правовідносини, у яких бере участь Фонд та пов`язані з банком особи (зокрема, щодо виявлення сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з банком осіб та звернення з вимогами до пов`язаних з банком осіб, звернення з позовом до суду), не припиняються в момент внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення банку як юридичної особи; за наявності у банку активу у вигляді права вимоги про відшкодування шкоди внесення до ЄДР запису про припинення банку не може вважатись актом, з яким пов`язується припинення банку та припинення відповідного права вимоги; 5) щодо невідповідності висновків Корпоративної палати, які були викладені в п.229 постанови від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, висновкам Корпоративної палати, які були викладені в п.225 цієї ж постанови: - за висновками Корпоративної палати, у справі №916/3724/21 спірні правовідносини припинились 17.02.2018, тобто в цьому випадку припинення спірних правовідносин пов`язується моментом спливу позовної давності (реєстр акцептованих вимог кредиторів було затверджено 25.12.2014, а акт формування ліквідаційної маси -16.02.2015), а не з моментом внесення до ЄДР запису про припинення банку, що прямо суперечить висновкам Корпоративної палати, викладеним в п.229 постанови від 04.06.2024 у справі №916/3724/21; - якщо Корпоративна палата дійсно пов`язує припинення спірних правовідносин зі спливом позовної давності, то такі висновки суперечать висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.10.2019 у справі №626/1799/17. 12. 02.12.2024 надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому просить відмовити в задоволені касаційної скарги Фонду та ухвалити постанову, якою скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 13. 02.12.2024 надійшов відзив ОСОБА_2 , у якому просить касаційну скаргу Фонду залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін. 14. 03.12.2024 надійшов відзив ОСОБА_7 , у якому просить відмовити в задоволені касаційної скарги Фонду в повному обсязі. 15. 11.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023.

16. ОСОБА_1 посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що апеляційний господарський суд порушив норми матеріального права, не врахувавши вимоги, визначені ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55, а також порушив норми процесуального права, визначені частинами 2, 4, 5 ст.236 ГПК. При цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах.

17. ОСОБА_1 , зокрема, зазначає: - суд дійшов неправильного висновку про те, що "формальна відсутність підпису на вказаних документах не може свідчити про невиконання своїх функцій як посадових осіб за умови присутності на таких комітетах, позитивного голосування та обізнаності про прийняті рішення. Жодних заяв, рапортів, доповідних записок, довідок про незгоду цих осіб з ухваленими рішеннями, як і заяв про звернення до правоохоронних органів щодо фальсифікації документів матеріали справи не містять"; - про прийняті рішення скаржниці стало відомо лише після подачі Фондом позовної заяви; твердження, що скаржниця начебто була присутньою, а відповідно, фактично приймала рішення з питань, які розглядались на засіданнях кредитного комітету, є такими що не відповідають дійсності та не можуть бути доведеними жодними доказами; - суди України при постановленні ухвал щодо відкриття проваджень у справах обов`язково наголошують про необхідності оформлення документів з дотриманням вимог, визначених ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів", затвердженого наказом Держспоживстандаргу України від 07.04.2003 №55, зокрема, щодо підпису документів як при їх оформленні так і при засвідченні їх копій (посилається на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №930/191/23). 18. 30.12.2024 надійшов відзив Фонду на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить відмовити в її задоволенні.

19. Верховний Суд ухвалою від 15.11.2024 відкрив касаційне провадження у справі №910/19434/20 за касаційною скаргою Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024, розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 18.12.2024.

20. Верховний Суд ухвалою від 11.12.2024 відкрив касаційне провадження у справі №910/19434/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024, розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 15.01.2025.

21. Верховний Суд ухвалою від 18.12.2024 оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Фонду до 20.01.2025.

22. Судове засідання з розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , призначене на 15.01.2025 не відбулося у зв`язку з відрядженням судді Кібенко О.Р. (наказ голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.01.2025 №2-в). Верховний Суд ухвалою від 13.01.2025 повідомив учасників справи, що судове засідання з розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 відбудеться 20.01.2025.

23. Верховний Суд ухвалою від 20.01.2025 оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду касаційних скарг Фонду та ОСОБА_1 до 29.01.2025.

24. Дослідивши матеріали справи та касаційних скарг, Верховний Суд дійшов такого висновку.

25. Верховний Суд ухвалою від 29.01.2025 іншу справу 910/18526/21 передав на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків, які викладені у постанові Корпоративної палати від 04.06.2024 у справі у справі №916/3724/21, щодо застосування ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" стосовно моменту, коли починається перебіг позовної давності щодо шкоди, завданої Фонду та іншим колишнім кредиторам припиненого банку.

26. Корпоративна палата у постанові від 04.06.2024 у справі у справі №916/3724/21 вважала, що позовна давність починає відраховуватися з моменту, коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.

27. Передаючи справу №910/18526/21 на розгляд Корпоративної палати, Верховний Суд в ухвалі від 29.01.2025, зокрема, вважав, що оскільки від власного імені Фонд як колишній кредитор припиненого банку може звернутися з позовом про відшкодування шкоди лише після припинення банку як юридичної особи, то саме з цього моменту, а не раніше, починає перебіг позовна давність у цій категорії спорів.

28. Згідно з п.11 ч.1 ст.229 ГПК провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

29. Враховуючи вищезазначене, а також предмет та підстави касаційного оскарження, доводи скаржників у справі, що переглядається, обставину та підстави передачі на розгляд Корпоративної палати справи №910/18526/21, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №910/19434/20 до завершення перегляду Корпоративною палатою справи №910/18526/21. Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Зупинити касаційне провадження у справі №910/19434/20 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 до завершення перегляду палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/18526/21. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. Кібенко Судді С. Бакуліна В. Студенець