Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2940/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 500/2940/24 пров. № А/857/16067/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року (головуючий суддя: Чепенюк О.В., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- встановив: ОСОБА_1 , 08.05.2024 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання у Бучацькому радгоспі-технікумі з 01.09.1975 по 14.01.1976; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу період навчання у Бучацькому радгоспі-технікумі з 01.09.1975 по 14.01.1976 та повторно розглянути заяву позивача від 28.03.2024 про перерахунок страхового стажу для призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з врахуванням правових висновків, зазначених судом у рішенні. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 961040154750 від 05.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2024 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення, зарахувавши до загального страхового стажу період навчання у Бучацькому радгоспі-технікумі з 01.09.1975 по 14.01.1976. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обов`язок у наданні достатнього пакету документів законодавець покладає на позивача, а Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області не наділено повноваженнями у підтвердженні страхового стажу, а лише у відповідності до п. 4.2 Порядку № 22-1 досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи та виявляє їх неточності та розбіжності. Зазначає, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду навчання у Бучацькому радгоспі-технікумі з 01.09.1975 по 14.01.1976, оскільки в архівній довідці № 3 від 23.01.2024, виданій Подільським державним університетом, не зазначено період та підстава надання академічної відпустки. Відповідач вказує, що за умови надання довідки про підстави надання академічної відпустки з посиланням на первинні документи відповідний наказ, та з зазначенням періодів такої відпустки страховий стаж у цей період переглянеться. Відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Таким чином, до 01.01.2004 за умови надання довідки про періоди навчання зараховується повний навчальний період або окремий етап навчання і без отримання диплому. Просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Позивачем подано відзиви на апеляційні скарги, в яких просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скаргу не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 21.09.2015 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач, 28.03.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перерахунок пенсії. За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 961040154750 від 05.04.2024 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки в архівній довідці від 23.01.2024 № 3, виданій Подільським державним університетом, не зазначений період та підстава надання академічної відпустки. Позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, протиправно не зарахувало до страхового стажу період навчання в Бучацькому радгоспі-технікумі із 01.09.1975 по 14.01.1976, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відомості, зазначені в архівній довідці № 03 від 23.01.2024, виданій Відокремленим структурним підрозділом «Бучацький фаховий коледж закладу вищої освіти «Подільський державний університет», підтверджують, що ОСОБА_1 дійсно навчався в Бучацькому радгоспі-технікумі з 01.09.1975 по 10.05.1976 за денною формою навчання по спеціальності «Агрономія». З розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 вбачається, що період з 01.09.1975 по 14.01.1976 не зарахований до страхового стажу позивача. Відтак, позивач має право на зарахування до загального страхового стажу періоду навчання в Бучацькому радгоспі-технікумі з 01.09.1975 по 14.01.1976. При цьому належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву позивача від 28.03.2024 та прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в перерахунку пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог. Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період навчання у Бучацькому радгоспі-технікумі з 01.09.1975 по 14.01.1976 та повторно розглянути заяву позивача від 28.03.2024 про перерахунок пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення. Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV). Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя, четверта статті 24 Закону №1058-IV). Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Статтею 62 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що період навчання за денною формою здобуття освіти підлягає зарахуванню до страхового стажу особи в разі його підтвердження, зокрема, довідками про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Судом першої інстанції встановлено, що до заяви від 28.03.2024 про перерахунок пенсії позивачем надано архівну довідку № 03 від 23.01.2024, видану Відокремленим структурним підрозділом «Бучацький фаховий коледж закладу вищої освіти «Подільський державний університет» про те, що ОСОБА_1 дійсно навчався в Бучацькому радгоспі-технікумі з 01.09.1975 (наказ № 261 від 25.08.1975) по 10.05.1976 (згідно військового квитка) за денною формою навчання по спеціальності «Агрономія». За період навчання була надана академічна відпустка у зв`язку із призовом в ряди Радянської Армії з 10.05.1976 (військовий квиток НОМЕР_1 ). Також, у довідці вказано, що наказом Міністерства АПК України № 371 від 18.12.1998 Бучацький радгосп-технікум перейменовано на Бучацький державний аграрний коледж. Наказом по Подільському державному аграрно-технічному університеті № 125 від 19.07.2006 Бучацький державний аграрний коледж реорганізовано на Бучацький коледж Подільського ДАТУ. Наказом Міністерства освіти і науки України № 1025 від 28.09.2021 Бучацький коледж Подільського державного аграрно-технічого університету перейменовано на Відокремлений структурний підрозділ «Бучацький фаховий коледж закладу вищої освіти «Подільський державний університет». З оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області №961040154750 від 05.04.2024 вбачається, що позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за його заявою, оскільки в архівній довідці не зазначений період та підстава надання академічної відпустки. Однак, з архівної довідки № 03 від 23.01.2024 вбачається, що ОСОБА_1 була надана академічна відпустка у зв`язку із призовом в ряди Радянської Армії з 10.05.1976 (військовий квиток НОМЕР_1 ). Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відомості, зазначені в архівній довідці № 03 від 23.01.2024, виданій Відокремленим структурним підрозділом «Бучацький фаховий коледж закладу вищої освіти «Подільський державний університет», підтверджують, що ОСОБА_1 дійсно навчався в Бучацькому радгоспі-технікумі з 01.09.1975 по 10.05.1976 за денною формою навчання по спеціальності «Агрономія». Таким чином, підставою для призначення (перерахунку) пенсії є відповідний стаж роботи (період навчання), а не дотримання формальних вимог при заповненні документів про стаж чи період навчання, а тому покликання навчального закладу на військовий квиток позивача, жодним чином не може означати, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1975 по 10.05.1976 не навчався в Бучацькому радгосп-технікумі. Оскільки з розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 вбачається, що період з 01.09.1975 по 14.01.1976 не зарахований до страхового стажу позивача, відтак позивач має право на зарахування до загального страхового стажу періоду навчання в Бучацькому радгоспі-технікумі з 01.09.1975 по 14.01.1976. З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, перевіривши правомірність прийняття рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 961040154750 від 05.04.2024, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення, пенсійний орган діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 961040154750 від 05.04.2024 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язав зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період навчання у Бучацькому радгоспі-технікумі з 01.09.1975 по 14.01.1976, повторно розглянувши заяву позивача від 28.03.2024 про перерахунок пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 500/2940/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін