Постанова 4850 № 360/545/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2024 року справа №360/545/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі № 360/545/24 (головуючий І інстанції Ірметова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.04.2024 № 122950002673 про відмову у призначенні пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах з дня виникнення права на пенсією, тобто з 26.04.2024 у відповідності до ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ за заявою про призначення пенсії від 11.04.2024, зарахувавши при цьому до загального страхового стажу період навчання в Лисичанському ордена трудового червоного прапора технікумі з 01.09.1994 по 29.06.1998. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням нею пенсійного віку 50 років. Також відповідач не зарахував до страхового стажу період навчання в Лисичанському ордена трудового червоного прапора технікумі з 01.09.1994 по 29.06.1998. Рішення про відмову в призначенні пенсії є незаконним, оскільки відповідач не врахував рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 122950002673 від 19.04.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 . Зобов`язно Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 26.04.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 із зменшенням віку відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, зарахувавши до страхового стажу період навчання в Лисичанському ордена трудового червоного прапора технікумі з 01.09.1994 по 29.06.1998. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн. Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Страховий стаж позивача становить 21 рік 05 місяців 23 дні. Страховий стаж позивача з урахуванням додаткових років за список 1 становить 34 роки 05 місяців 23 дні. Пільговий стаж позивача становить за Списком № 1, становить 13 років 08 місяців 10 днів. Пільговий стаж позивачки становить за Списком № 2, становить 00 років 10 місяців 29 днів. Судом першої інстанції проігноровано доводи Головного управління щодо неможливості зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1994 по 29.06.1998, оскільки в дипломі серії ІЗ НОМЕР_1 від 02.07.1998 не зазначено дату вступу (додаток до диплома не надано), а у трудову книжку запис про період навчання внесено з порушенням вимог пункту 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме, не зазначено дату документу на підставі якого внесено запис. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 122950002673 від 19.04.2024 про відмову у призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з тим, що позивачка не досягла пенсійного віку - 50 років. Вказане рішення є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Встановлені обставини справи. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.04.2024 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №

1. За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. За результатом розгляду заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 122950002673 від 19.04.2024 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з недосягнення позивачем необхідного віку. В рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 21 рік 05 місяців 23 дні. Страховий стаж особи з урахуванням додаткових років за список 1 становить 34 роки 05 місяців 23 дні. Пільговий стаж особи становить за Списком № 1, становить 13 років 08 місяців 10 днів. Пільговий стаж особи становить за Списком № 2, становить 00 років 10 місяців 29 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період: навчання з 01.09.1994 по 29.06.1998, оскільки в дипломі серії ІЗ НОМЕР_1 від 02.07.1998 не зазначено дату вступу (додаток до диплома не надано), а у трудову книжку запис про період навчання внесено з порушенням вимог пункту 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме, не зазначено дату документу на підставі якого внесено запис. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки позивач досягла 45 років та призначення пенсії за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, має загальний страховий стаж 34 роки 05 місяців 23 дні, в тому числі на пільгових умовах за Списком № 1 - 13 років 08 місяців 10 днів, відтак має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020. Зобов`язуючи відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період її навчання з 01.09.1994 по 29.06.1998, суд зазначив, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права. Оцінка суду. Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) в редакції на час виникнення спірних правовідносин. Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Згідно ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок та з 01.01.2011 єдиний соціальний внесок. Страховий стаж обчислюється відповідно до вимог Закону № 1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності (01.01.2004) цим Законом. 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах». Закон № 1058-IVнабрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII). Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам; Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній після внесення змін Законом України № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років та стаж. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі -Рішення № 1-р/2020 ) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме зокрема: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам» Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. За позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 за подібних правовідносин, до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії. З копії трудової книжки НОМЕР_2 та Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), встановлено, що позивач працювала на посадах визначених у нормах статті 13 Закону № 1788-XII до 1 квітня 2015 року, а саме: з 26.10.2000 по 01.04.2022. З оскаржуваного рішення пенсійного органу встановлено, що вік позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії становить 44 роки 11 місяців, страховий стаж - 34 роки 05 місяців 23 дні, а пільговий стаж за списком № 1 - 13 років 08 місяців 10 днів, за списком № 2 - 00 років 10 місяців 29 днів. Оскільки позивач досягла 45 років, має достатній загальний страховий стаж, в тому числі на пільгових умовах за Списком №1, вона має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020. Таким чином, відмова пенсійного органу в призначенні ОСОБА_1 , пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею віку 50 років, є протиправною. Щодо доводів апелянта, що ним не було зараховано до страхового стажу позивача період навчання в Лисичанському ордена трудового червоного прапора технікумі з 01.09.1994 по 29.06.1998, оскільки в дипломі серії ІЗ НОМЕР_1 від 02.07.1998 не зазначено дату вступу (додаток до диплома не надано), а у трудову книжку запис про період навчання внесено з порушенням вимог пункту 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме, не зазначено дату документу на підставі якого внесено запис, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що певні недоліки в оформленні трудової книжки не повинні покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки така обставина не пов`язана з її волею. Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи або період навчання, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи уточнюючої довідки, тому відсутні підстави для неврахування спірних періодів до страхового стажу позивача. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову. Щодо посилання апелянта на необґрунтоване стягнення судом першої інстанції судового збору, суд зазначає наступне. За ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, оскільки позовні вимоги задоволені, судом обґрунтовано стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати понесені позивачем. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено пунктами 3 та 8 частини шостої статі 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі № 360/545/24 залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі № 360/545/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 28 жовтня 2024 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 28 жовтня 2024 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв