Постанова Київський апеляційний суд № 754/16062/24

Унікальний номер справи 754/16062/24 Номер апеляційного провадження 33/824/1119/2025 Суддя суду першої інстанції О. Л. Соловйов Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 24 січня 2025 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві, за участю захисника Кудрявського Руслана Сергійовича, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Кудрявського Руслана Сергійовича на постанову судді Деснянського районного суду м.Києва від 16 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у с т а н о в и в : Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Судом встановлено, що 23.10.2024 о 13:40 год по проспекту Броварському, 93 у м.Києві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Renault», модель «Master», державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом поряду, проводився у медичному закладі та підтверджується висновком №005460 від 23.10.2024. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 а) Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Кудрявський Р. С. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з`ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Скаржник посилається на те, що суддею, у порушення вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП та без дотримання правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної у п. 3 постанови № 11 від 11.06.2004 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 КУпАП», у п. 24 постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про злочини проти безпеки дорожнього руху та екплуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», було здійснено формальний розгляд справи без з`ясування усіх обставин справи. Суд не звернув увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у дату та час, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Зокрема ОСОБА_1 жодного разу не повідомляв, що він керував транспортним засобом, а інспектор поліції не запитував, хто перебував за кермом транспортного засобу. Також матеріали справи не містять доказів порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що стало б підставою для законної зупинки водія відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Апелянт вказує на те, що наявний у матеріалах справи відеозапис з бодікамери інспектора поліції не є доказом у справі, оскільки направлений до суду неналежним чином, відомості про нього не відображені в супровідному листі. До того ж він не є безперервним. Крім того, на неналежність, як доказу, адвокат вказує на роздруківку тестування на приладі Драгер, оскільки останній не пройшов калібрування. А також у роздруківці відсутній підпис ОСОБА_1 та номер протоколу, додатком до якого він є. Порушення роботи приладу Драгер підтверджується зокрема тим, що згідно роздруківки температура повітря під час використання відповідала +21 С, однак згідно відомостей гідрометерелогічнго центру ДСНС України температура становила +13,9 С. Лікарем не було проведено контрольного забору повітря, що свідчить про те, що у в пристрої могли залишитися пари алкоголю після поперднього використання. Неналежним доказом є також акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки він не містить дати та часу його складення. Матеріали справи та сам протокол про адміністративне правопорушення не містять будь - яких доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем та передачі його для керування іншій особі, як цього вимагає ст. 266 КУпАП. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Кудрявський Р. С. підтримав апеляційну скаргу, просить задовольнити з викладених у ній доводів. Переглянувши справу про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Кудрявського Р. С., дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку. За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп`яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суддя суду першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Так, переглядаючи справу в межах доводів поданої захисником Кудрявським Р. С. апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та такою, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №157156 від 23.10.2024, складеним стосовно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом марки «Renault», модель «Master», державний номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння; роздруківкою результатів тесту із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820, результат огляду 0,67 проміле; висновком КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.10.2024, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (0,50 проміле); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів; розпискою ОСОБА_2 щодо зобов`язання не передавати керування транспортним засобом протягом 24 годин громадянину ОСОБА_1 , що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді. Усім зазначеним доказам суддя суду першої інстанції надав належну оцінку та правильно визнав винним ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.9 а) ПДР та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Із наявного в матеріалах справи відеозапису нагрудної камери працівника поліції вбачається згода ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6810 на місці зупинки, результат огляду становить 0,67 проміле. Із вказаним результатом ОСОБА_1 не погодився та виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у лікаря - наркогола у найближчому медичному закладі. За результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння лікарем було складено висновок згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння - результат 0,50 проміле. При цьому, із відеозапису нагрудної камери працівника поліції вбачається, що під час оформлення інспектором поліції матеріалів щодо адміністративного правопорушення ОСОБА_1 будь - яких заперечень інспектору поліції щодо того, що він не керував трансопртним засобом марки «Renault», модель «Master», державний номерний знак НОМЕР_2 , або не перебуває у стані алкогольного сп`яніння не висловлював. Відеозапис долучений до справи свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст.266 КУпАП. Щодо доводів скаржника про те, що відеозапис є недопустимим доказом вчиненого правопорушення, так як не відображає всіх подій судом оцінюється критично. На відеозаписі відображено час і місце зупинки, пояснення водія про те, що він вживав напередодні алкоголь, зауваження про виявлення ознак алкогольного сп`яніння, пропозиції пройти огляд на місці зупинки та/або у лікаря у спеціалізованому закладі, проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки так і у лікаря - нарколога. Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення й суд його оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об`єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинка працівниками поліції хоча не відображена на відеозаписі з нагрудної бодікамери працівника поліції. Проте із відеозапису чітко прослідковується, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 слугувало те, що водій керував транспортним засобом перебуваючи у межах блок - посту, що зумовилу зупинку транспортного засобу. Під час спілкування з водієм у інспектора поліції виникла підозра, що керування транспортним засобом здійснюється особою, яка має ознаки алкогольного сп`яніння на підставі чого інспектором поліції було зроблено ОСОБА_1 пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або у найближчому медичному закладі у лікаря нарколога. Факт вживання алкогольних напоїв ОСОБА_3 не заперечувався. Навпаки він повідомив інспектору поліції про вживання напередодні пляшки пива, що, на його думку, не може вважатися станом алкогольного сп`яніння. Працівником поліції роз`яснюється ОСОБА_1 його обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння, у разі позитивного результату, які саме Правила дорожнього руху буде порушено водіємтаякий протокол про адмінстративне правопорушення буде складено відносно водія, а також наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Матеріалами справи підтверджено, що на пропозицію працівників поліції пройти тест на стан сп`яніння за допомогою спеціального приладу Drager, водій погодився, не заперечуючи керування транспортним засобом. Працівник поліції з дотриманням всіх вимог проводить дослідження. ОСОБА_1 проходить тест, який виявляється позитивним - 0,67 проміле, та на запитання працівника поліції чи згоден він з результатом, ОСОБА_1 відповідає, що з результатом тесту не погоджується, підпис на роздруківці тесту на алкоголь не ставить, у акті огляду вказує, що з результатом не згоден. У подальшому, працівниками поліції було забезпечено проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у спеціалізованому закладі охорони здоров`я КПН «КМНКЛ «Соціотерапія» у лікаря - нарколога, який склав висновок за результатами огляду - ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння - 0,50 проміле. Відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейського є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, на ньому зафіксована подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність порушення ОСОБА_1 п. 2.9 а) ПДР. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь - які сумніви у їх достовірності та істинності. Апеляційний суд вважає, що відеозаписом із нагрудної бодікамери працівника поліціі зафіксовано обставини, викладені в протоколі, і такий відеозапис є доказом, що підтверджує факт вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення, яке йому інкримінується. Твердження захисника щодо недотримання порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням газоаналізатора Drager Alkotest 6820 ARНК №0539, який калібрований більш ніж півроку апеляційний суд не бере до уваги. Оскільки калібровку прилад проходить щороку, а ураховуючи, що стан сп`яніння ОСОБА_1 встановлювався у спеціалізованому медичному закладі КПН «КМНКЛ «Соціотерапія» відтак підтвердженням того, що водій перебвав у стані алкогольного сп`яніння є висновок №005460, складений 23.10.2024 о 14:35 год лікарем КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» ОСОБА_4 , яким встановлено стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 - 0,5 проміле. Вказаний висновок після його складення лікарем був підписаний ОСОБА_1 , жодних заперечень він не висловолював. У подальшому, працівники поліції складають відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, зачитують його зміст, зокрема роз`яснюють його права, надають цей протокол на підпис ОСОБА_1 та вручають йому копію протоколу. Порушень вимог закону при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та під час розгляду справи місцевим судом, які можуть бути підставою для скасування постанови судді, апеляційний суд не вбачає. Так, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Особа відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення підписала його, будь - яких зауважень не вказувала. Згідно протоколу ОСОБА_1 було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить його підпис в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому будь - яких зауважень особа, відносно якої складено протокол, щодо недостовірних відомостей, нероз'яснення йому прав, вказаних у протоколі, обставин правопорушення не зазначив в останньому. Будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Згідно наявного у матеріалах справи опису вбачається, що до суду від ВАП УПП в м. Києві було передано матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а саме: протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та його копія, чек Драгера, висновок, направлення, акт огляду, розписка, витяг з ІПНН, диск. Отже доводи апеляційної скарги у тому, що наявні у матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази є належними, оскільки не були передані суду не відповідають дійсності. Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього, суд відхиляє з огляду на наступне. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час. Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Згідно з п.п., 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - встановлювати, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; - перевіряти, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановленихКонституцією України. Відповідно до ч. 4ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції УкраїнитаЗакону України «Про правовий режим воєнного стану». Згідно вимог п. 24 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція, відповідно до покладених на неї завдань, бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. З наведеного вбачається, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Як вбачається, водія ОСОБА_1 було зупинено на блок - посту, що виключає незаконність такої зупинки працівниками поліції. Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиття відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України. Переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Усі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили його в можливостях ефективно використати свої права, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність. Будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Зокрема, права передбачені ст. 268 КУпАП, були надані ОСОБА_1 і шляхом виклику останнього та його захисника до суду першої та апеляційної інстанції. Реалізації зазначених прав пов`язана виключно із волевиявленням осіб і апелянт реалізував зазначені права при апеляційному перегляді. Інтереси ОСОБА_1 представлені професійним захисником на підставі договору про надання правової допомоги, і доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи захисником не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного перегляду. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Реалізувавши своє право керувати автомобілем, ОСОБА_1 тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Отже, його вина у порушенні п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, за обставин, викладених у постанові судді, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами зазначеними вище. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь - які сумніви у їх достовірності, належності та допустимості. Зокрема хибними є доводи апеляційної скарги щодо невідсоторнення водія від керування, оскільки сам ОСОБА_1 викликав водія ОСОБА_2 , якому під розписку було передано ТЗ та який зобов`язувався не передавати право керування водію ОСОБА_1 протягом доби. Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції. Отже, апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді викладені у постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПповністю відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами. Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п. 2.9 а) Правил дорожнього руху. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного перегляду справи. Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судді суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді викладені у постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, про що заявляються вимоги апелянтами в апеляційній скарзі. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі щодо практики Європейського суду з прав людини і правових висновків Верховного Суду, та висновків апеляційних судів, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9. а) Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП. Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів поданої захисником апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та такою, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що повністю підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді. Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Деснянського районного суду м.Києва від 16 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_1 - адвоката Кудрявського Руслана Сергійовича залишити без задоволення. Постанову судді Деснянського районного суду м.Києва від 16 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Л. Д. Поливач