Постанова Київський апеляційний суд № 754/354/26
від 30.04.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДУнікальний номер справи 754/354/26 Номер апеляційного провадження 33/824/2029/2026 Суддя суду першої інстанції О. М. Панченко Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 30 квітня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Колодезним Ярославом Валерійовичем, на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст 130 КУпАП, у с т а н о в и в : Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн. Судом встановлено, що ОСОБА_1 20.12.2025 о 23:55:00 год, керучи автомобілем Лексус д.н.з. НОМЕР_2 перетнув подвійну суцільну лінію розмітки 1.3 та під час спілкування з патрульними поліції у нього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: неприродну блідість шкіри обличчя, зіниці очей, що не реагують на світло та мав поведінку, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, у лікаря нарколога відмовився на місці зупинки, чим порушив п.2.5 ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою судді ОСОБА_1 через захисника Колодезного Я. В.подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з`ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Вказує, що наявний у матеріалах справи оптичний носій не є первинним носієм, так як запис з портативних відеореєстраторів здійснюється на карту пам`яті. У справі відсутні будь - які відомості про здійснення перенесення або записування на оптичний носій з карти пам`яті. У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено номенклатурний номер портативних відеореєстраторів 473869, 472436, та вони не підписані ЕЦП. Тому захисник вказує на те, що такі докази є недопустимими. Протокол про адміністративне правопорушення також є недопустимим доказом у справі через грубе порушення форми, яка встановлена Інструкцією. Також зазначено, що працівниками поліції не було повідомлено водієві причину зупинки та незаконно застосовано до нього превентивні заходи. Окремо звернуто увагу на те, що у матеріалах справи серед наявних відеозаписів взагалі не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Крім того, захисник вказує на те, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння є надуманими та не відповідали дійсності. Зокрема працівниками поліції не було належно роз`яснено водієві права та не було з`ясовано чи зрозумілі вони ОСОБА_1 . Призначаючи покарання суддею не було враховано особу, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, не взято до уваги наявність у ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, не враховано, що єдиним джерелом заробітку ОСОБА_2 є робота, пов`язана з керуванням транспортним засобом. Позбавляючи ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, суд позбавив його законного заробітку, який фактично витрачався на дороговартісні ліки та операції. ОСОБА_1 та його захисник Колодезний Я. В. підтримали подану апеляційну скаргу, просять її задовольнити на підставі викладених доводів. Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку. За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів. Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану наркотичного сп`яніння, визначена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735; Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 та ст.266 КУпАП. Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп`яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Тобто, у разінаявності у водія ознакнаркотичного сп`яніння, обстеження повинно проводитись лише в закладі охорони здоров`я Пункт 4 Розділу І Інструкції визначає, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Так, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою, висновки викладені у ній підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №546510, складеним відносно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом Лексус, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість шкіри обличчя, зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці; постановою серії ЕНА №6383450 від 21.12.2025 за ч.1 ст. 126 КУпАП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції, де зафіксовано вказану подію, що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді. Усім зазначеним доказам суддя суду першої інстанції надав належну оцінку та законно визнав ОСОБА_1 винним у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об`єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону. Апеляційним судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційний суд оцінює критично, як і доводи щодо незаконної зупинки та необгрунтованої підозри працівника поліції у наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, з огляду на наступне. Так, із долученого до матеріалів справи відеозапису з бодікамери інспектора поліції вбачається, що підставою зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 слугувало порушення водієм Правил дорожнього руху, що виразилося у перетинанні подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків та те, що водій при спілкувапнні з працівниками поліції на їх вимогу не пред`явив посвідчення водія, реєстраційний документ на ТЗ та чинний поліс ОСЦПВВНТЗ, про що працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 . У цей час водій перебував за кермом автомобіля Лексус, д.н.з. НОМЕР_2 . Факт керування транспортного засобу не заперечував, лише уточнив, що автомобіль під його керуванням працівники поліції не зупиняли, він самостійно зупинився. Працівники поліції роз`яснили, що побачили правопорушення під час патрулювання та одразу під`їхали до вказаного транспортного засобу. Поведінка ОСОБА_1 була підозрілою, він не надавав документи інспектору, сперечався, поводив себе зухвало та зневажливо. У подальшому, у ході спілкування з водієм, інспектором поліції було виявлено у водія ознаки наркотичного сп`янніння (неприродна блідість шкіри обличчя, зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку із чим запропоновано проїхати до лікаря - нарколога у найближчий медичний заклад. Водій вказував на те, що самостійно поїде на своєму автомобілі до лікаря, а не на службовому автомобілі поліцейських. У ході розмови з інспектором поліції на прохання водія було роз`яснено як саме відбувається процедура проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі у лікаря - нарколога, та повідомлено, що до лікаря - нарколога водія у відповідності до вимог закону водія повинні доставити працівники поліції на службовому автомобілі. Їхати на власному автомобілі за кремом він не має права, оскільки в нього виявлено ознаки наркотичного сп`яніння. Із відеозапису чітко вбачаться, що водію ОСОБА_1 працівником поліції було роз`яснено про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та вкотре було запропоновано проїхати до лікаря - нарколога для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки огляд саме на стан наркотичного сп`яніння проводиться виключно лікарем - наркологом у медичному закладі, проте водій від відповіді свідомо ухилявся, намагаючись затягнути час (розмова тривала майже півгодини), будучи обізнаним про те, що такий огляд повинен бути проведений протягом двох годин з моменту виявлення поліцейським у водія ознак сп`яніння, так як ОСОБА_1 спілкувався по телефону із своїм адвокатом та радився, що йому робити у цій ситуації. ОСОБА_1 голосно постійно стверджував працівникам поліції, що не відмовляється від проходження огляду, проте не вчиняв дій спрямованих на проходження такого огляду, зі свого автомобіля не виходив у службовий автомобіль не сідав, ставив працівникам постійні питання з метою уникнути медичного огляду. ОСОБА_1 було роз`яснено, що така поведінка водія буде розцінена як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, водієві було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яння, а також повідомлено, що у результаті відмови від проходження огляду стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п. 2.5 ПДР. Отже, водій ОСОБА_1 був обізнаний про наслідки невиконання пропозиції інспектора поліції пройти огляд на стан сп`яніння. Його дії обгрунтовано було розцінено працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у запропонований поліцейським спосіб у медичному закладі у лікаря - нарколога. Такі дії ОСОБА_1 вчинив свідомо, що вбачається із його зухвалої поведінки, яка зафіксована на відеозаписі. Працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 права, передбачені ст. 268 КУпАП та наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яння у встановленому законом порядку, відсторонення від керування транспортним засобом, та повідомлено про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за порушення п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На питання працівника поліції чи буде водій отримувати копію протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від відповіді ухилився, що було розцінено поліцейським як відмова. Отже, з огляду на зафіксовані на відеозаписі події, повністю спростовуються доводи апеляційної скариг щодо відсутності доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом, не повідомлення про причину зупинку, погодження водія на проходження огляду на стан сп`яніння. Твердження ОСОБА_1 про те, що працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб під його керуванням є голослівними. Крім того, апеляціний суд зауважує, що доводи апеляційної скарги протирічять один одному, оскільки ствердужючи про не керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апелянт одночасно вказує на неповідомлення йому працівниками поліції причини зупинки транспорного засобу, що є взаємовиключим. Отже, долучений до протоколу відеозапис містить підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відеокамерами з бодікамер поліцейських зафіксовано факт виявлення у останнього ознак наркотичного сп`яніння, пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі у лікаря - нарколога, поведінку водія, яка була розцінена працівниками поліції як відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду та факт складання протоколу про адміністративне правопорушення. Твердження про те, що долучений до матеріалів справи оптичний диск, який містить відеозапис з нагрудної камери працівника поліції є неналежним доказом у справі, оскільки не є первинним носієм та не підписаний ЕЦП, та незаконе застосування превентивних заходів апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані, з огляду на таке. Положеннями пункту 8 та пункту 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, а також регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Необхідно наголосити, що відповідно до статті 31 Закону України № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, серед яких фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння, які поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Відповідно п.1 р. VIII «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 №1026 вивантаження відеозаписів з карт пам`яті портативних відеореєстраторів та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам`яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або в інший спосіб, визначений виробником до такого сервера. З аналізу доданих до протоколу відеозаписів, які містяться на одному диску вбачається, що відеозаписи зроблені за допомогою бодікамер поліцейських, є безперервними та були перенесені з карти пам`яті бодікамери на оптичний диск для приєднання до матеріалів справи у відповідно до вищевказаної Інструкції. Відтак апеляційний суд вважає, що доданий до протоколу відеозапис надає можливість об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапис отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Підстав для визнання відеозапису недопустимим доказом апеляційний суд не вбачає. Посилання апелянта на відсутність електронного цифрового підпису як на підставу для визнання відеозаписів неналежними доказами є помилковим, оскільки ЕЦП є обов`язковим реквізитом виключно для електронних документів, тоді як відеозапис, поданий на електронному носії, є матеріальним носієм інформації, а не електронним документом у розумінні законодавства. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Наданий до матеріалів справи носій інформації (оптичний диск) є оригіналом електронного документу, який не потребує додаткового засвідчення електронним підписом. Також, підписання відеофайлів не передбачено Законом України «Про Національну поліцію» та ст.266 КУпАП, а наявний у справі диск з відеозаписом є належним та допустимим доказом, який відповідає вимогам ст.251 КУпАП. Також, не передбачено положеннями ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення назву, моделі пристрою яким здійснюється відео фіксація та номер та серію диску, на який записано відповідні відеофайли. Крім того, відеозаписи які долучені до матеріалів справи, здійсненні згідно вимогам вищевказаних нормативно правових актів, так як на відеозаписах відображено індивідуальний номер ПВР, дату та час фіксації. Також відсутність зазначення серії та номера оптичного диска не свідчить про недопустимість доказів, оскільки такі реквізити не передбачені як обов`язкові для ідентифікації носія інформації у справах про адміністративні правопорушення. Відеозаписи були долучені до матеріалів справи у встановленому порядку, відтворені та досліджені судом, їх зміст є цілісним, логічно узгодженим та кореспондується з іншими доказами у справі. Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на те, що долучені до протоколу матеріали справи на оптичному диску є неналежним доказом, не заслуговують на увагу та не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки норми законодавства про адміністративні правопорушення (КУпАП) не містять вимог щодо порядку подання електронних доказів, а тому обставини справи мають доводитись за загальними вимогами щодо доказів (стаття 251 КУпАП). Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь - які сумніви у їх достовірності та істинності. Суд звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття. Поліцейським, серед іншого, було роз`яснено ОСОБА_1 право проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі та роз`яснено наслідки відмови від проходження такого огляду, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Поведінка водія ОСОБА_1 була такою, що не ставила під сумнів факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у запропонований поліцейським спосіб, не дивлячись на те, що ОСОБА_1 навмисно голосно і постійно стверджував про те, що він не відмовляється від проходження медичного огляду. Таку поведінку ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції розцінює як відсутність навіть намірів у ОСОБА_1 проходити медичний огляд та переслідування мети уникнути відповідальності за скоєне. Апеляційний суд враховує, що пунктом 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння. При цьому апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 зобов`язаний був виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений, відповідно до ст.255 КУпАП, уповноваженою на те особою, в ньому зазначена дата і час його складення, обставини вчинення адміністративного правопорушення (суть правопорушення, у даному випадку також зазначені ознаки алкогольного сп`яніння та порядок проходження огляду на стан сп`яніння), з посиланням на конкретний пункт ПДР та статтю КУпАП, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 відповідальність за вчинення якого, передбачена КУпАП. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом, а тому має оцінюватись у сукупності з усіма наявними матеріалами справи. ОСОБА_1 було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, будь - яких зауважень особа, відносно якої складено протокол, щодо не роз`яснення йому прав, не зазначення ознак наркотичного сп`яніння не вказав. Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення. Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів. Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили водія в можливостях ефективно використати свої права, в тому числі право пройти огляд у лікаря - нарколога у медичному закладі, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність. Відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому суд зважає на те, що мотиви відмови від проходження огляду на стан сп`яніння не мають значення для висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння є грубим і досить поширеним правопорушенням. Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників. ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. За таких обставин, дії поліцейських щодо фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відповідають положенням ст.266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, тому твердження про те, що поліцейським належним чином не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 ПДР не заслуговують на увагу з наведених вище підстав. Суддя суду першої інстанції вірно вважав, що при оформленні матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейськими не було допущено порушень вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, що призвели б до порушення основоположних/фундаментальних прав особи, які у свою чергу потягли за собою визнання здобутих доказів недопустимими. Апеляційний суд вважає, що у матеріалах справи містяться докази, які беззаперечно доводять порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою не виконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан сп`яніння. Доказів оскарження дій працівників поліції у встановленому законом порядку ОСОБА_1 апеляційному суду не надав. Отже, апеляційний суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою, що обгрнутовано покладено суддею суду першої інстанції в основу постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки останній, керуючи транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, на вимогу поліцейського, відмовився пройти у встановленому порядку огляд з метою визначення стану сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення. У своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. The United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції. Отже, апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є окремим видом відповідальності за порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та є закінченим складом правопорушення. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП. Застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є доречним, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутній будь - який розумний сумнів у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Встановлені судами першої і апеляційної інстанції обставини справи повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею суду першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Колодезним Ярославом Валерійовичем, залишити без задоволення. Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Л. Д. Поливач