Постанова 4873 № 920/25/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" лютого 2025 р. Справа № 920/25/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шапрана В.В. суддів: Сітайло Л.Г. Андрієнка В.В. секретар Місюк О.П. представники учасників справи не з`явилися, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02.12.2024 (повне рішення складене 12.12.2024) у справі №920/25/24 (суддя - Жерьобкіна Є.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Вілмар Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про стягнення заборгованості. ВСТАНОВИВ: У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Вілмар Україна» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про стягнення грошових коштів у сумі 724430,02 грн, з яких: 606892,42 грн - основний борг, 109307,14 грн - пеня, 8230,46 грн - 3% річних, нарахованих на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу №020123/2 від 02.01.2023. Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.04.2024 у справі №920/25/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" задоволено повністю. 29.04.2024 представник позивача звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 86931,60 грн. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.04.2024 клопотання призначено до розгляду у судовому засіданні. До суду 06.05.2024 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз Північ" про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої відповідач просив зменшити розмір витрат до 10000,00 грн. Ухвалою від 04.06.2024 Господарський суд Сумської області постановив зупинити провадження у справі №920/25/24 з розгляду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу до закінчення апеляційного перегляду рішення Господарського суду Сумської області від 24.04.2024. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз Північ" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 24.04.2024 у справі №920/25/24 залишено без змін. Ухвалою від 18.11.2024 Господарський суд Сумської області постановив поновити провадження у справі №920/25/24 з розгляду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу. Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 02.12.2024 (повне рішення складене 12.12.2024) у справі №920/25/24 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз Північ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райз Північ" подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного додаткового рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз Північ" зводяться до того, що суд необґрунтовано поклав на відповідача відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, адже цей розмір не доведений, документально не обґрунтований та не відповідає критерію співмірності та розумної необхідності таких витрат. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу у справі №920/25/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №920/25/24, призначено її до розгляду на 11.02.2025, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву. До суду 23.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін. У призначене засідання суду 11.02.2025 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету. Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Разом з цим, як було зазначено вище, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомили суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. Відповідно до ч. ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, оскільки дана постанова ухвалюється за відсутності учасників справи та без її проголошення, датою її ухвалення є дата складення повного тексту. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. Як убачається з матеріалів справи, у позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" вказано, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 86931,60 грн і відповідні докази буде надано в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України. До позовної заяви позивачем додано копію договору про надання правової допомоги №20160/28 від 14.11.2023, копію додаткової угоди №1 до договору від 14.11.2023, оригінал ордеру серії АВ №1107240 про надання правничої (правової) допомоги, виданого адвокату Залізняку І.І. Адвокатським об`єднанням "Арцінгер" 22.12.2023, а також копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії НВ №000235 від 21.02.2018. В подальшому, після ухвалення рішення Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" подано клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 86931,60 грн, до якого додатково надано детальний опис виконаних робіт. Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" про ухвалення додаткового рішення, вказав на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правничу допомогу не в повній мірі відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності. Як наслідок, суд дійшов висновку, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. Апеляційний суд погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. ч. 3 та 4 ст. 244 ГПК України). Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Приписами ч. ч. 2, 3 та 4 ст. 126 ГПК України унормовано, що для цілей розподілу судових витрат, зокрема, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Поряд з цим, відповідно до п. п. 1 та 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Передбачене ж ч. 6 ст. 129 ГПК України поняття "істотне перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку" є оціночним і залежить від конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №922/3812/19 та у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/7540/19). Водночас, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Як наслідок, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №873/212/21). Судом першої інстанції встановлено, що 14.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Арцінгер" (виконавець) укладений договір про надання правової допомоги №20160/28, відповідно до умов якого об`єднання зобов`язується надавати клієнтові правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором. Розмір винагороди об`єднання за надання клієнту правової допомоги та порядок її сплати визначається додатковим договором, що підписується сторонами (п. 4.1 договору). Додатковою угодою №1 до договору від 14.11.2023 сторони погодили обсяг правової допомоги та її вартість. Згідно з п. 1.2 додаткової угоди сторони погодили надання клієнту правової допомоги у суді першої інстанції, що включає такий обсяг правової допомоги: - складення та подання до суду та направлення учасникам справ (за потреби) заяв по суті спору, заяв (клопотань) з процесуальних питань та інших необхідних процесуальних документів разом з додатками, обговорення проектів відповідних документів з клієнтом; - аналіз заяв по суті справи, інших процесуальних документів, поданих відповідачами, іншими учасниками справи; - участь в судових засіданнях (у тому числі в режимі відеоконференції). Відповідно до п. 2 додаткової угоди базова погодинна ставка працівників об`єднання становить 200 євро/год. для всіх юристів, незалежно від їх градації. Згідно з п. 3 додаткової угоди за правову допомогу, передбачену п. 1 додаткової угоди, клієнт сплачує гонорар у гривнях у розмірі 12% від фактично сплаченої боржниками на користь клієнта суми заборгованості (гонорар). Рішенням від 24.04.2024 задоволено вимоги позивача повністю та стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 724430,02 грн. Отже, 12% від суми задоволених позовних вимог становить 86931,60 грн, тому на думку позивача саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача. Відповідно до п. 4 додаткової угоди клієнт оплачує об`єднанню гонорар виключно за умови отримання від боржників грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за договорами на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу. Факт перерахування боржниками на користь клієнта суми заборгованості за договорами на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу після дати укладення цієї додаткової угоди є підставою для оплати клієнтом гонорару на користь об`єднання (п. 5 додаткової угоди). Сторони погодили, що обов`язок клієнта з оплати об`єднанню гонорару може виникнути на будь-якому етапі надання правової допомоги (досудові переговори, судовий розгляд, набрання законної сили рішенням суду, примусове виконання рішення суду) та залежить виключно від факту погашення заборгованості боржниками перед клієнтом (п. 6 додаткової угоди). Пунктом 7 у додаткової угоди визначено, що об`єднання має право у будь-який час направити клієнту запит щодо стану розрахунків між боржниками та клієнтом, а клієнт зобов`язаний надати відповідь об`єднанню протягом п`яти днів з моменту отримання запиту. Повне або часткове погашення заборгованості боржниками перед клієнтом є підставою виникнення у клієнта зобов`язання зі сплати гонорару об`єднанню (п. 8 додаткової угоди). Відповідно до п. 9 додаткової угоди клієнт зобов`язаний сплатити на користь об`єднання суму гонорару протягом десяти днів з моменту отримання відповідної вимоги від об`єднання та на підставі виставленого об`єднанням рахунку. За результатами наданої правової допомоги сторонами підписується акт (звіт) приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги (п. 11 додаткової угоди). За результатами надання правової допомоги позивачу, передбаченої додатковою угодою №1, адвокатом Залізняком І.І. було складено детальний опис виконаних робіт, відповідно до якого позивачу надано наступну правову допомогу: - підготовка та направлення претензії до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз Північ" з вимогою сплатити заборгованість на користь клієнта - 2,5 год.; - підготовка позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз Північ", формування пакету документів, направлення відповідачу та до суду - 8 год.; - підготовка та подання клопотання про участь у підготовчому засіданні у режимі відеоконференції у справі - 1 год.; - підготовка квитанції про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову - 0,17 год.; - підготовка та подання заяви про забезпечення позову - 4 год.; - підготовка та подання відповіді на відзив - 4 год.; - підготовка та подання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 1 год.; - спілкування з адвокатом опонентів щодо можливого мирного врегулювання спорів - 0,25 год.; - підготовка заяви про примусове виконання рішення (ухвали Господарського суду Сумської області від 29.01.2024 у справі №920/25/24 про забезпечення позову) - 1,5 год.; - підготовка заперечень на клопотання про скасування заходів забезпечення позову - 2,0 год.; - підготовка відзиву на апеляційну скаргу відповідача на ухвалу Господарського суду Сумської області від 29.01.2024 у справі №920/25/24 про задоволення заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову - 3,00 грн.; - участь у судовому засіданні у справі №920/25/24 - 0,25 год.; - участь у судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді у справі (апеляційна скарга на ухвалу про забезпечення позову) - 2,00 год.; - участь у судовому засіданні у справі №920/25/24 - 0,25 год.; - підготовка клопотання про надання суду для огляду оригіналів доказів - 1,00 год.; - підготовка письмових пояснень - 2,0 год.; - участь у судовому засіданні у справі №920/25/24 - 0,67 год.; Всього адвокатом Залізняком І.І. витрачено 33,59 год. часу на надання правничої допомоги. За висновками місцевого господарського суду, з якими погоджується і колегія суддів, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, що наведені у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Зменшуючи заявлений до стягнення розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходив з наступного: - необхідність подання позивачем заяви про надання доказів у справі від 28.03.2024 зумовлено вимогою суду, оскільки позивачем подано копії документів з нечіткими реквізитами; - письмові пояснення, подані на стадії розгляду справи по суті, зумовлені необхідністю встановлення всіх фактичних обставин у справі, які були відомі позивачу на стадії підготовчого провадження та могли бути подані позивачем разом з позовною заявою; - вартість оплати послуг адвоката зі складання та подання до суду вказаних документів не може бути покладена на відповідача; - позивачем до складу витрат на професійну правничу допомогу включені витрати на представництво інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді; - з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, враховуючи надані позивачем докази, предмет доказування у даній справі охоплює незначну кількість доказів, фактів та обставин, а також не потребує додаткового детального вивчення судової практики; - зважаючи на час, необхідний для дослідження наявної в матеріалах справи кількості доказів, нескладний характер спору та відсутність складних арифметичних розрахунків, розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивачем значно завищено; - заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правничу допомогу не в повній мірі відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності, а тому справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. Апеляційний суд також звертає увагу, що згідно з п. 3 додаткової угоди за правову допомогу, передбачену п. 1 додаткової угоди, клієнт сплачує гонорар у гривнях у розмірі 12% від фактично сплаченої боржниками на користь клієнта суми заборгованості (гонорар). Вказаний гонорар визначено позивачем за наслідками розгляду спору у розмірі 86931,60 грн. З приводу заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, що поставлена у залежність від позитивного результату вирішення спору на користь позивача (так званий "гонорар успіху"), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорар успіху" як форми оплати винагороди адвокату та визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонорар успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. З огляду на це апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат заявлена до стягнення сума "гонорару успіху" у розмірі 12% від фактично сплаченої боржниками на користь клієнта суми заборгованості не може оцінюватися судом виходячи суто з такої домовленості сторін у договорі про надання правничої допомоги, а повинна оцінюватися на предмет її пропорційності, необхідності, неминучості порівняно з фактично понесеними витратами на правничу допомогу. Подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №915/294/21. Отже, з урахуванням пропорційності розміру "гонорару успіху" фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи у даному провадженні, які визначені адвокатом та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності судових витрат, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 15000,00 грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду щодо часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02.12.2024 у справі №920/25/24 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» не підлягає задоволенню. Розподіл витрат зі сплати судового збору судом не здійснюється, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України «Про судовий збір» не передбачена. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02.12.2024 у справі №920/25/24 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту. Головуючий суддя В.В. Шапран Судді Л.Г. Сітайло В.В. Андрієнко